Вільям Вестморленд — Вікіпедія

Вільям Вестморленд William Westmoreland
англ. William Childs Westmoreland
Прізвисько	«Весті» (англ. Westy)
Народження	26 березня 1914(1914-03-26) Саксон, округ Спартанберг, Південна Кароліна
Смерть	18 липня 2005(2005-07-18) (91 рік) Чарлстон, Південна Кароліна хвороба Альцгеймера
Поховання	Кладовище Вест-Пойнт
Країна	США
Приналежність	Армія США
Рід військ	повітрянодесантні війська, артилерія
Освіта	Військова академія США Воєнний коледж армії США Гарвардська школа бізнесу
Роки служби	1936–1972
Партія	Республіканська партія США
Звання	Генерал
Командування	Начальник штабу Армії США, командувач ЗС США у В'єтнамі, XVIII повітрянодесантний корпус, Військової Академії США, 101-ша повітрянодесантна дивізія, 504-й парашутно-десантний полк
Війни / битви	Друга світова війна Корейська війна Війна у В'єтнамі
Інше	A Soldier Reports
Нагороди	Нагороди інших країн (16)
Вільям Вестморленд у Вікісховищі

Ві́льям Чайлдс Ве́стморленд (англ. William Childs Westmoreland; *26 березня 1914, Саксон, Південна Кароліна — †18 липня 2005, Чарлстон, Південна Кароліна)  — американський воєначальник, генерал, начальник штабу Армії США (1968—1972), командувач збройних сил США під час В'єтнамської війни (1964—1968).

Біографія[ред. | ред. код]

Вільям Чайлдс Вестморленд народився 26 березня 1914 року в містечку Саксон, в окрузі Спартанберг, штату Південна Кароліна, в родині Євгенії Теллі Чайлдс і Джеймса Ріплі Вестморленда. Після річного навчання у Цитаделі, військовому коледжі для юнаків у Чарлстоні в 1932 році за номінацією сенатора Джеймса Ф. Бірнса, друга сім'ї, Вільям був обраний до подальшого навчання до Військової академії Сполучених Штатів. Вестморленд був членом видатного класу Вест-Пойнту, до якого також входили Крейтон Абрамс і Бенджамін О. Девіс-молодший. Вестморленд закінчив навчання як «перший капітан» — найвищий кадетський ранг — і отримав меч Першинга, який «вручається кадету з найвищим рівнем військової підготовки».

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

У 1936 році після закінчення Вест-Пойнта Вестморленд став офіцером-артилеристом і продовжив службу у 18-му полку польової артилерії у Форт-Сілл. У 1939 році він отримав звання першого лейтенанта, після чого був призначений командиром батареї, і надалі — офіцером штабу батальйону 8-го полку польової артилерії в Шофілд Барракс, Гаваї.

Під час Другої світової війни Вестморленд брав участь у бойових діяв, діючи у складі 34-го дивізіону польової артилерії 9-ї піхотної дивізії. Бився у Тунісі, на Сицилії, де командував 34-м піхотним батальйоном. У подальшому, коли 9-ту дивізію перекинули на Західноєвропейський театр війни, діяв на території Франції та Німеччини. Дослужився до тимчасового військового звання полковника, а 13 жовтня 1944 року був призначений начальником штабу 9-ї піхотної дивізії.

Після завершення війни Вестморленд продовжив службу в лавах армії США. У 1946 році пройшов повний курс навчання десантників у повітрянодесантній школі армії. Потім він командував 504-м парашутно-десантним полком 82-ї повітрянодесантної дивізії. З 1947 по 1950 рік він був начальником штабу 82-ї повітрянодесантної дивізії. З 1950 по 1951 рік — інструктор Командно-штабного коледжу армії. Потім у 1951 році закінчив Воєнний коледж армії, а з 1951 по 1952 рік був викладачем у цьому коледжі.

В листопаді 1952 року у віці 38 років Вестморленд був підвищений до бригадного генерала, ставши одним з наймолодших генералів армії США в післявоєнний час. З 1952 по 1953 рік він брав участь у бойових діях в Південній Кореї, командуючи 187-ю повітряно-десантною бойовою групою. З 1953 по 1955 рік, після повернення до США, Вестморленд був заступником помічника начальника штабу з персоналу G-1 штабу Армії.

З 1955 по 1958 рік, після завершення Корейської війни, Вестморленд був секретарем Генерального штабу армії США. З 1958 по 1960 рік він командував 101-ю повітрянодесантною дивізією. З 1960 по 1963 рік він був суперінтендантом Військової академії США. У липні 1963 року отримав звання генерал-лейтенанта, а з 1963 по 1964 рік був командиром XVIII повітрянодесантного корпусу.

В 1963 році генерал Вестморленд був відряджений до В'єтнаму. У січні 1964 року він став заступником командувача Військового командування В'єтнаму (MACV), зрештою змінивши в червні генерала Пола Д. Гаркінса на посаді командувача усіма американськими військами, що перебували на той час у В'єтнамі. У квітні міністр оборони Роберт Макнамара сказав президенту Ліндону Б. Джонсону, що Вестморленд є «найкращим, що у нас є, без сумніву». Як голова MACV, він був відомий широко розрекламованими позитивними оцінками військових перспектив США у В'єтнамі. Проте з часом посилення комуністичних бойових сил на Півдні призвело до регулярних запитів про збільшення чисельності військ США з 16 000, коли він досяг піку в 535 000 у 1968 році, коли генерал Вестморленд був призначений на посаду начальника штабу армії.

Поворотним моментом війни у В'єтнамі став Тетський наступ, що розпочався 31 січня 1968 року, під час якого комуністичні сили атакували міста по всьому Південному В'єтнаму. У той час Вестморленд був зосереджений на битві при Ке-Сані і вважав наступ Тет відволікаючим маневром В'єтконга та північно-в'єтнамської армії.

У червні 1968 року Вестморленд був замінений генералом Крейтоном Абрамсом, рішення було оголошено незабаром після Тетського наступу в'єтнамців. Хоча це рішення було прийнято наприкінці 1967 року, у засобах масової інформації його широко розглядали як покарання командувачу за те, що наступ комуністичних сил розпочався зненацька і застав американські війська неготовими.

З 1968 по 1972 рік Вестморленд обіймав посаду начальника штабу армії Сполучених Штатів. У 1970 році, будучи начальником штабу, у відповідь на різанину в Сонгмі, влаштовану американською армією і подальше приховування командуванням армії інциденту, він призначив розслідування, яке провело всеосяжне та прискіпливе дослідження ролі армійського керівництва під час війни у В'єтнамі, що продемонструвало серйозне порушення дотримання офіцерського кодексу «Обов'язок, честь, країна».

Вільям Вестморленд помер 18 липня 2005 року у віці 91 року в будинку престарілих єпископа Гадсдена в Чарлстоні, Південна Кароліна. Протягом останніх років свого життя мав хворобу Альцгеймера. 23 липня 2005 року похований на кладовищі Вест-Пойнт, Військова академія США.

Джерела[ред. | ред. код]

• William Westmoreland [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• William Westmoreland [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
• The General Who Lost Vietnam [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)

Література[ред. | ред. код]

• Stanley Karnow, Vietnam: A History (New York, NY, Penguin, 1991)
• Tom Mascaro, The Uncounted Enemy: A Vietnam Deception (Chicago, IL, The Museum of Broadcast Communications)
• W. Thomas Smith Jr., An old soldier sounds off: General Westmoreland, commander of U.S. forces in Vietnam until 1968, talks of war and General Giap (New York, N.Y., George, November 1998)
• William C. Westmoreland, A Soldier Reports (Garden City, N.Y., Doubleday, 1976)
• Mike Wallace with Gary Paul Gates, Between You and Me (N.Y., Hyperion, 2005)
• Vietnam Gear.com [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Вестморленд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Непобежденный вьетконговцами [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Уильям Чайлдз Уэстморленд [Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Westmoreland vs. CBS: The Military, the Media, and the Vietnam War [Архівовано 22 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)

Командування військовими формуваннями (установами) США
Попередник: генерал Гарольд Кейт Джонсон	25-й начальник штабу Армії США 3 липня 1968 — 30 червня 1972	Наступник: генерал Брюс Палмер

п о р Начальники штабу армії США Янг • Чаффі • Бейтс • Белл • Вуд • Возерспун • Скотт • Блісс • Марч • Першинг • Гайнс • Саммерел • Макартур • Крейг • Маршалл • Ейзенхауер • Бредлі • Коллінз • Ріджвей • Тейлор • Лемніцер • Декер • Вілер • Джонсон • Вестморленд • Палмер • Абрамс • Вейенд • Роджерс • Меєр • Вікем • Вуоно • Салліван • Реймер • Шінсекі • Шумайкер • Кейсі • Демпсі • Одіерно • Міллі • Макконвіль • Джордж

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · C-SPAN Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Comic Vine Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Geni.com · WikiTree Література та бібліографія Архів преси XX століття Тематичні сайти SNAC · Архів Єльського університету · Дипломатичні документи Швейцарії · Quora Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Prabook Довідкові видання Google Arts & Culture · Munzinger IBA · NNDB · SNAC Нормативний контроль BNF: 12377580z · FAST: 6661 · Freebase: /m/0ksh0 · GND: 119059002 · ISNI: 0000000121369198 · J9U: 987007308639505171 · KRNLK: KAC2018O1572 · LCCN: n50020488 · MAK: 9810621984905606 · NKC: jo2016920790 · NLA: 1172198 · NLP: a0000003175493 · NTA: 162248849 · NUKAT: n97062914 · SUDOC: 032820704 · VIAF: 64809221 · WorldCat: lccn-n50020488