French
DeutschМережко Віктор Іванович — Вікіпедія
| Віктор Іванович Мережко | |
|---|---|
| рос. Виктор Иванович Мережко | |
 | |
| Народився | 28 липня 1937 Q4534076?, Q4174859?, Азовський район, Ростовська область, СРСР |
| Помер | 30 січня 2022[1] (84 роки) Москва, Росія ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | сценарист, драматург, ведучий, кінорежисер, актор, телеведучий, драматург, письменник |
| Галузь | кінорежисураd[2], театр[2] і творче та професійне письмоd[2] |
| Alma mater | Український поліграфічний інститут (1961) і Всеросійський державний інститут кінематографії (1968) |
| Знання мов | російська[2] і українська |
| Заклад | Hammerd, Moscow Independent Broadcasting Corporationd, ТВ-6d, Q4273249? і Спілка кінематографістів Росії |
| Роки активності | 1967 — 2022 |
| Нагороди |    |
| IMDb | ID 0580691 |
Віктор Іванович Мережко (рос. Виктор Иванович Мережко; 28 липня 1937, хутір Ольгенфельд (тепер селище Южний Азовського району), Ростовська область, Російська РФСР — 30 січня 2022) — російський кінодраматург, лауреат Державної премії СРСР (1987), Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1988), Народний артист Російської Федерації (2014). Підтримав війну Росії проти України, фігурант бази даних центру «Миротворець».
Життєпис[ред. | ред. код]
1952 року разом з родиною переїхав на батьківщину батька у село Руська Поляна під Черкасами. Вивчив українську мову і закінчив українську школу. Намагався вступити до Київського політехнічного інституту на факультет кіноінженерів, але не витримав вступних іспитів. Поїхав до Львова, де поступив і закінчив Український поліграфічний інститут (1961). У 1968 закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії.
За сценаріями Віктора Мережка було знято п'ятдесят фільмів та дванадцять мультфільмів. Автор сценаріїв кінокартин: «Здрастуй і прощай!», «На вас чекає громадянка Никанорова», «Трясовина», «Рідня» та ін. За його сценаріями в Україні створено фільми: «Сліпий дощ» (1969, т/ф), «Тигри на льоду» (1971), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «Якщо можеш, прости…» (1984), «Самотня жінка бажає познайомитись» (1987). Грав Філіпича у стрічці «Якщо є вітрила» (1969).
У 2014 році Віктор Мережко зайняв проросійську позицію та підтримав окупацію Криму Росією. У липні 2017 року Служба безпеки України заборонила йому в'їзд до країни.
30 січня 2022 року у віці 84 років Віктор Мережко пішов з життя[3].
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
Після анексії Криму заявляв, що «український народ за 3-4 місяці з'їхав з глузду», а «Україна наче зомбована чи на неї зійшла Божа кара», саму анексію при цьому називав «потужною, блискуче проведеною операцією, яка увійде у світові підручники історії», а сам Крим «споконвічною російською територією».[4]
Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://tass.ru/kultura/13568591
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Помер актор Віктор Мережко [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.] // РБК-Україна, 2022-01-30
- ↑ Виктор Мережко: Сегодня я боюсь ехать в Украину. Российская газета (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ Мережко Віктор Іванович [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
Література[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.265;
- Левин Е. Виктор Мережко. М., 1990;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998 -С.487;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.262-263.
Посилання[ред. | ред. код]
- Віктор Мережко на сайті «Webblack»
|
