Вікторія Равва — Вікіпедія

Вікторія Равва
Загальна інформація
Громадянство  Франція
Народження 31 жовтня 1975(1975-10-31) (48 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Зріст 189 см
Вага 75 кг
Спорт
Вид спорту волейбол[1]
Команда Расинг (Канни), Вакифбанкd і Азеррейл (Баку)d
Участь і здобутки
CMNS: Вікторія Равва у Вікісховищі

Вікторія Равва (фр. Victoria Ravva; нар. 31 жовтня 1975, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — французька, азербайджанська та радянська волейболістка, центральна блокуюча. Дев'ятнадцятиразова переможниця чемпіонату Франції у складі команди «Расинг Клуб де Канн», дворазова переможниця Ліги чемпіонів.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Вікторія Равва, фінал Кубка Франції, 30 березня 2013

До волейбольної секції Вікторія потрапила у п'ятирічному віці. Її батьки радянські інженери також професійно займалися волейболом і грали на високому рівні в змаганнях Грузинської РСР. Наприкінці 1980-х років Вікторія переїхала до Баку, де приєдналася до клубу БЗБК, що перебував на підйомі. Під керівництвом тренера Фаїга Гараєва бакинський клуб претендував на медалі Чемпіонату СРСР, тому представник сусідньої союзної республіки найбільш підходив для кар'єри Вікторії.

Після розпаду СРСР Вікторія продовжила виступи за БЗБК у чемпіонаті Азербайджану. У цей період клуб став двічі чемпіоном країни, а Вікторія стала гравцем збірної Азербайджану, у складі якої виступала на Чемпіонаті світу 1994 року в Бразилії, проте період виступів за збірну Азербайджану був недовгим.[2]

У 1993 році в 17-річному віці Равва перейшла до клубу вищої турецької ліги «Вафікбанк» (Анкара), де відіграла два сезони та здобула Кубок Туреччини в сезоні 1994/95.

Расинг Клуб де Канн[ред. | ред. код]

У 1995 році Вікторія Равва перейшла у французький «Расинг Клуб де Канн», де виступала протягом 20-ти сезонів. Цей час є періодом повної гегемонії клубу із міста Канни у жіночому французькому волейболі: виграв 19 чемпіонських титулів у національній першості та 18 разів став володарем Кубка Франції.

У складі «Расинга» Вікторія Равва стала дворазовою переможницею розіграшу Жіночої Ліги чемпіонів ЄКВ (в сезоні 2001/02 і сезоні 2002/03), двічі срібним фіналістом (в сезоні 2005/06 і сезоні 2011/2012) і тричі бронзовим призером (в сезоні 1998/99[3], сезон 2003/04 і сезон 2009/2010). Сама Вікторія була неодноразово відзначена індивідуальними призами Жіночої Ліги чемпіонів ЄКВ.

У 2002 році Вікторія отримала громадянство Франції та з 2004 по 2007 рік виступала за збірну Франції, зіграла 16 ігор, була учасницею Чемпіонату Європи 2007 року. В інтерв'ю Вікторія зазначила, що такі нетривалі виступи за збірні Азербайджану та Франції пов'язані з її низькою мотивацією через, на жаль, невисокий рівень цих команд, та їхню нездатність займати гідні місця[4].

Ставлення вболівальників[ред. | ред. код]

За 20 років, проведених у складі французького клубу, Вікторія стала не лише лідером і капітаном команди, а й її символом поряд із президентом клубу Анні Куртад[fr] та тренером Яном Фаном[fr], які присвятили клубу понад 20 років.

Наприкінці 2014 року Вікторія Равва оголосила про намір завершити свою ігрову кар'єру після закінчення ігор плей-оф чемпіонату 2014/15[5]. 24 квітня 2015 року Вікторія Равва зіграла свою прощальну гру. У цій зустрічі волейболістки «Расінгу» перемогли на своєму полі у першій півфінальній грі плей-офф суперниць із клубу «Безьє Волей». Це була остання домашня гра сезону, оскільки гра у відповідь проходила в Безьє, а фінал за регламентом змагання проводиться в Парижі. З цієї нагоди вболівальники клубу розгорнули на трибунах заздалегідь підготовлені банери, присвячені Вікторії[6]. Після завершення зустрічі відбулася зворушлива церемонія вшанування, де була присутня родина Вікторії. На спеціально спорудженому екрані було представлено кліп, що відображає основні етапи у спільній історії клубу та волейболістки. Потім із промовою виступила 74-річна президент клубу Ані Куртад, яку кілька разів переривали схвальними оваціями вболівальники клубу. Після цього на майданчик вийшов мер міста Давид Ліснар, щоб особисто подякувати Вікторії. Він зазначив, що завдяки Вікторії «Расинг» став найтитулованішим клубом з усіх командних видів спорту у Франції[7][8]. На церемонії були присутні журналісти спортивної та світської хроніки, які висвітлювали подію[7].

Після завершення ігрової кар'єри Вікторія увійшла до структури клубу, де займається різнобічними питаннями[6][9].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клуб Роки
СРСР/Азербайджан БЗБК (Баку) 1989—1993
Туреччина Вакифбанк (Анкара) 1993—1995
Франція Расинг Клуб де Канн 1995—2015

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні
  • Переможниця Ліги чемпіонів (2) : 2001/02, 2002/03
  • Переможниця чемпіонату Франції (19 разів) : 1995/96, 1997/98, 1998/1999, 1999/2000, 2000/01, 2001/02, 2002/03, 2004/05, 2005/0 08, 2008/09, 2009/10, 2010/11, 2011/2012, 2012/13, 2013/14, 2014/15
  • Володарка Кубка Франції (18 разів) :
  • Володарка Кубка Туреччини : 1994/95
  • Переможниця чемпіонату Азербайджану (2) : 1992, 1993
Індивідуальні призи Жіночої Ліги чемпіонів ЄКВ

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батьки Вікторії змішаного походження, а в її дідусів і бабусь українське, польське, російське та грузинське коріння[4][10]. Сама Вікторія називає себе «Дитина світу» і вважає носієм однаковою мірою відразу кількох світових культур[4][10].

Чоловік Вікторії грузинський та французький волейболіст Александр Джіошвілі[fr], який виступає за французькі клуби. У жовтні 2006 року у пари народилися дівчатка-двійнята Ніна та Калліста.

У квітні 2008 року Вікторія відкрила ресторан у Каннах, співвласники якого — тренер Ян Фан та інша волейболістка «Расинга» Карін Салінас[fr][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ CEV database
  2. ↑ Знаменитая экс-волейболистка сборной Азербайджана завершила карьеру. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  3. ↑ Офіційна назва турніру Кубок європейських чемпіонів
  4. ↑ а б в Чтобы стать звездой, уроженка Тбилиси пересекла половину континента[недоступне посилання] (інтерв'ю в газеті «Уральский рабочий»)
  5. ↑ Volley: Victoria Ravva prépare sa sortie [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.] (фр.) (статья в «Le Parisien»)
  6. ↑ а б Queen of French Volleyball Victoria Ravva Retires [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ а б SportsSpirit.org: La legende Victoria Ravva fait ses adieux a son public [Архівовано 1 березня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
  8. ↑ Hommage à Victoria Ravva, Capitaine emblématique du Racing Club de Cannes (фр.)
  9. ↑ Vica Ravva: «Ma vie sportive a été géniale» [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.](фр.) (інтерв'ю в журналі «Nice-Matin[fr]»)
  10. ↑ а б Le dernier smash de Victoria Ravva [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] (фр.) (стаття в «Le Monde»)
  11. ↑ -Jour-de-fete-au-Palais-des-Victoires-_loc-622460_actu.Htm Cannes: Jour de fête au Palais des Victoires (фр.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікторія_Равва&oldid=42007386