Військова операція проти Ісламської держави — Вікіпедія

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Військова операція проти Ісламської держави
Війна проти тероризму, Громадянська війна в Сирії, Наступ у Північному Іраку (2014), Друга громадянська війна у Лівії, Релігійні війни в Нігерії, Війна в Афганістані (2015—2021)


Ситуація станом на квітень 2018 року
Дата: з 13 червня 2014
Місце: Ірак, Сирія, Лівія, Афганістан
Результат: Вибиття бойовиків ІДІЛ з Сирії та Іраку. Численні рейди бойовиків на Близькому Сході, Афганістані, Півночі Африки
Військові формування
США і союзники:

В Іраку і Сирії:

У Сирії і Лівії:

Тільки в Сирії:

Тільки в Іраку:

Іран і союзники в Іраку і Сирії:

Ірак Ірак (Отримує підтримку від усіх сторін проти ІДІЛ)

Єгипет і союзники в Лівії:

Лівія Загальний національний конгрес Лівії

У Ємені:

Нігерія та союзники Нігерії

В Афганістані:

Ісламська Держава

Аль-Каїда

Військова операція проти Ісламської держави (араб. العمليات العسكرية ضد داعش‎) — втручання ряду держав в конфлікти, що відбуваються на території Іраку, Сирії і Лівії, з метою перешкодити поширенню терористичної організації «Ісламська Держава».

У відповідь на успіхи, досягнуті угрупованням Ісламська держава Іраку і Леванту (скорочено ІДІЛ) в червні і липні 2014 року, деякі держави почали втручатися в тривалу громадянську війну в Сирії та Іраку, а потім і в Лівії. Швидкі територіальні завоювання в Іраку і Сирії протягом першої половини 2014 року, в сукупності із засудженими міжнародним співтовариством жорстокістю і порушенням прав людини, а також небезпека подальших несподіваних наслідків від громадянської війни у Сирії змусили багато країн розпочати заходи проти ІДІЛ[2].

Іран і його союзники спочатку брали участь в наземних операціях за підтримки винищувачів і безпілотних літальних апаратів. В середині літа 2014 року США відправили до Іраку інструкторів, які не брали безпосередню участь у бойових діях, а починаючи з серпня почали масштабну повітряну кампанію.

1 лютого 2015 року прем'єр-міністр Іраку заявив, що війна з ІДІЛ фактично є «Третьою світовою війною», так як ІДІЛ заявляє про свої плани поширити війну за межі Іраку та Леванту і створити «Всесвітній халіфат»[3].

Військова допомога Іраку[ред. | ред. код]

Втручання США[ред. | ред. код]

У серпні 2014 року Сполучені Штати Америки зібрали коаліцію країн-партнерів по боротьбі з ІД. Коаліція допомагала поставками авіаційної техніки, військової допомогою сухопутним військам Іраку, військовими радниками, а також створенням баз підготовки місцевих сухопутних військ. На додаток до військової допомоги, багато країн надали гуманітарну допомогу етнічних меншин Північного Іраку (Курдистан і ін), які перебували під загрозою повного знищення або втечі.

У серпні 2014 року президент США Барак Обама, говорячи про підтримку уряду Іраку, сказав, що «це буде довгостроковий проект»[4]. Військова допомога згодом була розширена для того, щоб захистити інфраструктуру Іраку і забезпечити повітряне прикриття іракських військ. Під час авіаційної підтримки США курдські та іракські сили змогли повернути контроль над Мосульською греблею. 10 вересня 2014 року Обама оголосив, що США почнуть проводити авіанальоти в Сирії навіть без схвалення Конгресу[5].

Втручання Австралії[ред. | ред. код]

На початку жовтня 2014 року прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт підтвердив, що уряд направив в Ірак винищувачі-бомбардувальники Boeing F/A-18E/F Super Hornet для здійснення авіаударів по бойовиках ІД[6]. 6 жовтня маршал авіації Марк Бинскин оголосив, що Super Hornet вилетіли для виконання бойових завдань над Іраком і повернулися на авіабазу, не витративши боєприпаси. Для підтримки авіації коаліційних сил в Іраку були відправлені літаки KC-30A (дозаправщик) і E-7A Wedgetail (далеке радіолокаційне виявлення і керування літаками)[7]. 9 жовтня Тоні Ебботт заявив, що Super Hornet були залучені для здійснення авіаударів по позиціях ІД в Іраку"[8]. Літак скинув дві авіабомби на будівлю, яку ІД використовувало як командний пункт управління[9].

Станом на 17 жовтня австралійські Королівські ВПС здійснили 43 бойових вильоти над Іраком[10]. Австралійська авіація також брала участь у підтримці курдських сил у боях за місто Кобани на півночі Сирії[11][12].

Втручання Туреччини[ред. | ред. код]

20 липня 2015 року в турецькому місті Суруч, що знаходиться недалеко від турецько-сирійського кордону, був здійснений терористичний акт, жертвами якого стали 32 особи (відповідальність за теракт, згідно із заявою влади, лежить на ІД). 23 липня бойовики ІД з території Сирії атакували турецьких прикордонників. 24 липня, в ході засідання Ради Безпеки Туреччини, було прийнято рішення про бомбардування позицій ІД в Сирії[13]. У 16 турецьких провінціях почалися масові затримання підозрюваних у зв'язку з ІД і Робочою партією Курдистану[14]. Також 24 липня президенти Туреччини і США домовилися про використання бази Інджирлік для боротьби з ісламістами[15][16].

Після того, як турецькі війська почали бомбити табори бойовиків ІД і членів Курдської робочої партії, у Туреччині було скоєно понад 600 терактів[17], жертвами яких стали десятки турецьких громадян, у тому числі багато силовиків.

Пізніше Туреччина приєдналася до коаліції проти ІД. 28 серпня турецькі ВПС вперше у складі коаліції взяли участь в авіаударах по ісламістах в Сирії[18][19].

10 жовтня 2015 року в столиці Туреччини, Анкарі, прогриміли вибухи. В результаті теракту загинули більше ста осіб[20]. Влада Туреччини підозрює в організації терористичної атаки членів Курдської робочої партії і бойовиків «Ісламської держави»[21]. Курди звинуватили уряд Туреччини в організації атаки[22].

Протиріччя Туреччини та Іраку[ред. | ред. код]

4 грудня 2015 року Туреччина відправила на територію Іраку без погодження з офіційним Багдадом один танковий батальйон, нібито для спільних тренувань з курдською армією Пешмерга. Уряд Іраку розцінив ці дії як ворожі і запропонував Туреччини негайно відвести свої війська[23][24].

Втручання Франції[ред. | ред. код]

У середині вересня 2014 року після політичної заяви Франсуа Олланда французькі військові приєдналися до коаліції сил, які борються проти ІД[25].

13 листопада 2015 у Парижі відбулася серія терактів. Загинуло 130 людей, понад 350 отримали поранення, з них 99 вкрай важкі[26][27][28]. Франція вирішила посилити атаки на ІД, відправивши в зону бойової операції свій авіаносець «Шарль де Голль»[29].

Втручання Німеччини[ред. | ред. код]

4 грудня 2015 року Бундестаг схвалив відправку літаків німецьких ВПС і 1200 військовослужбовців Бундесверу для допомоги силам коаліції[30]. Однак, міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен виключила участь німецьких військових в наземній операції, оскільки, за її словами, такі операції повинні проводитися людьми, добре знайомими з регіоном[31]. 16 грудня літаки німецьких ВПС вперше були задіяні для здійснення авіаударів по позиціях ісламістів[32].

Військова допомога Сирії[ред. | ред. код]

Втручання Росії[ред. | ред. код]

Докладніше: Інтервенція Росії в Сирію

30 вересня 2015 року Росія заявила про здійснення повітряних ударів по угрупованню «Ісламська Держава». На відміну від країн Західної коаліції російське втручання в конфлікт[33] відбулося за безпосереднього прохання чинного керівництва Сирії[34].

Військово-технічне співробітництво[ред. | ред. код]

Починаючи з літа 2015 року Росія просуває ідею підключення до антитерористичної коаліції збройних сил Сирії, яким Москва надає військово-технічну допомогу[35].

Протиріччя Росії і США[ред. | ред. код]

Уряд США вважає, що допомога уряду Асада виключає прийняття РФ до складу коаліції по боротьбі з ІД. За словами прес-секретаря посольства США в РФ Вільяма Стівенса[35]:

Неприпустимо надавати жодної підтримки режиму Асада. Адже це дозволяє йому уникати пошуку конструктивного діалогу з метою припинення конфлікту. … Замість того щоб допомагати сирійського народу об'єднатися проти екстремізму і ІД, Росія продовжує підтримувати режим, чиї довготривалі злочини лише живлять зростання екстремізму.

Протиріччя Росії і Туреччини[ред. | ред. код]

Вранці 24 листопада 2015 року поблизу сирійсько-турецького кордону був збитий російський бомбардувальник Су-24. Президент РФ В. Путін назвав інцидент «ударом у спину від пособників терористів»[36]. Турецький лідер Ердоган натомість наполягав на необхідності захисту власних кордонів[37].

Втручання Великої Британії[ред. | ред. код]

3 грудня 2015 року ВВС Великої Британії завдали перші авіаудари по позиціях бойовиків «Ісламської держави» на території Сирії.[38][39] До цього моменту ВПС Великої Британії проводили операцію тільки на території Іраку.

Втручання інших країн[ред. | ред. код]

У лютому 2016 року Саудівська Аравія і Туреччина оголосили про спільну підготовку військової операції проти «Ісламської держави»[40][41]. Для цього імовірно буде підготовлений військовий контингент кількістю 150 тисяч військовослужбовців. 6 лютого про свою готовність приєднатися до коаліції заявили власті Бахрейну[42] та ОАЕ[43]. 11 лютого саудівське військове керівництво назвало рішення про військову операцію «остаточним і безповоротним»[44]. 24 серпня 2016 року турецькі танки в супроводі інженерно-саперних підрозділів перетнули турецько-сирійський кордон в районі міста Джераблус і почали активний наступ на позиції бойовиків «Ісламського держави». Операція отримала назву «Щит Євфрату»[45].

Роль Асада[ред. | ред. код]

Позиція Росії та Ірану[ред. | ред. код]

Росія вважає, що уряд Башара Асада є єдиною законною силою в боротьбі з ІД. Натомість, підтримувані США загони об'єднаної сирійської опозиції Путін назвав терористичними організаціями[46]:

30 вересня 2015 року Башар Асад звернувся до Росії за військовою допомогою[47]. Рада Федерації дала дозвіл президенту Володимиру Путіну на використання російських військ (військово-повітряних сил) за кордоном[48].

Позиція США[ред. | ред. код]

У США переважає точка зору, згідно з якою Башар Асад не є і ніколи не був кращою альтернативою Ісламській державі. Так, запрошений співробітник Центру Брукінгського інституту в Досі (близькосхідне відділення Інституту Брукінгса) Чарльз Лістер (англ. Charles Lister) у своїй замітці на BBC стверджує, що саме сирійські спецслужби постійно підтримували зростання руху екстремістів в лавах опозиції ще з часів правління Хафеза Асада, батька Б. Асада. Лістер вказує на те, що за даними, зібраними американськими спецслужбами, навесні 2011 року Башар Асад випустив на свободу десятки ув'язнених членів Аль-Каїди, чим помітно зміцнив сили радикальних ісламістів всередині країни. Не надаючи протидії «Ісламській Державі» на її початку, Асад полегшив консолідацію радикалів і подальший розвиток так званого халіфату. У той же час, за даними Лістера, режим Асада проводив політику масових вбивств цивільного населення Сирії: спочатку за допомогою авіаударів і балістичних ракет, потім з застосуванням бочкових бомб. Лістер також висловив серйозні підозри в застосуванні проти опозиції хімічної зброї. Лістер зазначив, що за даними деяких джерел Башар Асад несе відповідальність за загибель понад 100 тис. своїх співгромадян, починаючи з 2011 року. Саме тому, на думку Ч. Лістера, ряди збройної опозиції Башару Асаду налічують не менше 100 тис. сирійців, які заприсяглися не припиняти боротьби, поки Асад залишається при владі[49].

Військова допомога Лівії[ред. | ред. код]

Втручання Єгипту[ред. | ред. код]

Після того, як бойовики ІД викрали і обезголовили в Лівії 21 єгипетського християнина-копта[50], ВПС Єгипту 16 лютого 2015 року завдали ракетно-бомбового удару по базі терористів в провінції Дерну. В результаті цієї атаки 64 бойовика ІД було вбито[51]. В акції відплати взяли участь і літаки ВПС Лівії[52].

Втручання Франції[ред. | ред. код]

З середини січня 2016 року французький спецназ діє на сході Лівії проти загонів Ісламської держави.[53]

Втручання США[ред. | ред. код]

1 серпня 2016 року авіація США на прохання лівійського уряду почали завдавати ракетно-бомбові удари по позиціях бойовиків «Ісламського держави» в Сирті.[54]

Військова допомогу Афганістану[ред. | ред. код]

Лідер Ісламської держави в Афганістані та Пакистані Хафіз Саїд Хан був убитий 26 липня 2016 року в результаті удару безпілотника Військово-повітряних сил США. Спецоперація була проведена в окрузі Кіт афганської провінції Нангархар.[55]

Міжнародні коаліції проти Ісламської держави[ред. | ред. код]

17 жовтня 2014 року Міністерство оборони США офіційно створило Об’єднану об’єднану оперативну групу – операція «Внутрішня рішучість» (CJTF-OIR) — «щоб офіційно оформити поточні військові дії проти зростаючої загрози з боку ІДІЛ в Іраку та Сирії».

З вересня 2015 року в Багдаді діє єдиний координаційний центр для планування бойових операцій проти ІД. У його роботі беруть участь офіцери з Іраку, Росії, Сирії, Ірану[56]. Американці та їх союзники поки не зважилися відкрито співпрацювати в рамках цього проекту[57].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Афганистане отмечена активность ІДІЛ. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 11 листопада 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
  2. ↑ Lister, Charles (7 серпня 2014). Not Just Iraq: The Islamic State Is Also on the March in Syria. The Huffington Post. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 24 вересня 2014.
  3. ↑ state-is-world-war?videoId=363066236 Fight against Islamic State is World War 3 - Iraqi foreign minister. Reuters. Процитовано 25 лютого 2015.[недоступне посилання]
  4. ↑ US airstrikes on militants in Iraq. The New York Times. 10 серпня 2014. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
  5. ↑ it-exists-2014910223935601193.html Обама outlines plan to target IS fighters. Al Jazeera English. 11 вересня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
  6. ↑ Cabinet approves Australian airstrikes in Iraq. The Australian. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
  7. ↑ Australian fighter jets conduct first armed flights over Iraq. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 22 травня 2015.
  8. ↑ state-jihadists-advance-on-syrian-border-town-kobane-despite-usled-air-strikes/story-fni0xs63-1227084446438 Islamic State jihadists advance on Syrian border town Kobane despite US-led air strikes. Daily Telegraph.
  9. ↑ Wroe, David (10 жовтня 2014). state-building-20141009-113t2z.html Australian bombs dropped on Islamic State building. The Sydney Morning Herald. Процитовано 18 жовтня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
  10. ↑ Brissenden, Michael (17 жовтня 2014). Deadly Australian air strikes dent IS morale in Iraq: Rear Admiral David Johnston. Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 17 жовтня 2014.
  11. ↑ Chan, Gabrielle (17 жовтня 2014). least-two-occasions Australian air strikes in Iraq kill Isis fighters on 'at least two' occasions. The Guardian. Процитовано 20 жовтня 2014.
  12. ↑ the second-briefing-in-the-australia-room-at-the-australian-defence-offices-in-russell-canberr/ Chief of Joint Operations Vice Admiral David Johnston and Air Commodore 'Joe' Vincent Iervasi, deliver the second briefing in the Australia room at the Australian Defence Offices in Russell, Canberra. Transcript. Department of Defence. 17 жовтня 2014. Процитовано 20 жовтня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
  13. ↑ Турция начала бомбардировку позиций ИГИЛ в Сирии. The Russian Times. 24 июля 2015. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 30 серпня 2016.
  14. ↑ Турция воюет с «Исламским государством» внутри страны и в Сирии. Московский комсомолец. 24 июля 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  15. ↑ Турция разрешила США использовать базу "Инджирлик" против ИГ. РИА Новости. 24.072015. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 30 серпня 2016.
  16. ↑ Турция открыла США доступ к авиабазе "Инджирлик". BBC Russian. 29.07.2015. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  17. ↑ Более 40 человек погибли в терактах в Турции за последние дни. РИА Новости. 29.07.2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 серпня 2016.
  18. ↑ Турецкие самолеты впервые приняли участие в авиаударах против ИГ. РИА Новости. 29 августа 2015. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 30 серпня 2016.
  19. ↑ Турецкая авиация присоединилась к операции против ИГ. Газета.Ru. 29 августа 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  20. ↑ Число жертв теракта в Турции увеличилось до 106. Коммерсантъ. 14.10.2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  21. ↑ Давутоглу обвинил в теракте ИГ, курдов и марксистов-ленинистов. Московский комсомолец. 10.10.2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  22. ↑ В Анкаре почтили память погибших во взрывах. Русская служба BBC. 10.10.2015. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  23. ↑ Турция и Ирак: возможен ли военный конфликт? [Архівовано 20 лютого 2016 у Wayback Machine.], 08.12.2015 г.
  24. ↑ Чуркин предостерег Турцию от ввода войск в Сирию [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.], 09.12.2015 г.
  25. ↑ ‘International Conference on Peace and Security in Iraq (Paris, September 15, 2014)’ [Архівовано 18 вересня 2014 у Wayback Machine.].
  26. ↑ Число жертв терактов в Париже продолжает рости [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // NEWSru.com, 20 ноября 2015
  27. ↑ Число жертв терактов в Париже возросло до 129 человек. Интерфакс. 21:29, 14 ноября 2015. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
  28. ↑ Франция вводит дополнительные меры безопасности [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.] // Русская служба Би-Би-Си, 14 ноября 2015
  29. ↑ Олланд отправил «Шарль де Голль» в Персидский залив [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Lenta.ru, 5 декабря 2015
  30. ↑ Бундестаг одобрил участие бундесвера в операции против ИГ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  31. ↑ Глава міноборони Німеччини виключила відправку наземних військ у Сирію. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  32. ↑ Немецкая авиация впервые приняла участие в операции в Сирии. Архів оригіналу за 27 лютого 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  33. ↑ Война в Сирии: Хроника событий [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] РИА Новости, октябрь 2015
  34. ↑ Асад в письме попросил Путина о военной поддержке. Газета.Ru. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 жовтня 2015.
  35. ↑ а б «Режим Асада не может быть партнером» [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.] // Русская служба Би-Би-Си, 10.09.2015
  36. ↑ Путин назвал крушение Су-24 ударом в спину от пособников террористов. meduza.io. 24 ноября 2015. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 30 серпня 2016.
  37. ↑ Хроника российско-турецкого конфликта [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Русская служба Би-Би-Си, 3 декабря 2015
  38. ↑ UK launches first Syria air strikes. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  39. ↑ Карта авиаударов по Сирии [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] Русская служба Би-Би-Си, 6 декабря 2015
  40. ↑ Саудовская помощь и турецкая армия: Сирию готовят к наземной операции. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  41. ↑ US and Turkey prepared for military solution in Syria, Biden says. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  42. ↑ Бахрейн выразил готовность к наземной операции против ИГ в Сирии. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  43. ↑ ОАЭ направит войска в Сирию для борьбы с ИГИЛ. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  44. ↑ Саудовская Аравия окончательно решила направить войска в Сирию. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  45. ↑ Syria Jarablus: Turkish tanks roll into northern Syria. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  46. ↑ «Владимир Путин: Россия не собирается воевать в Сирии». Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 30 серпня 2016.
  47. ↑ Иванов: Асад обратился к России с просьбой об оказании военной помощи. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  48. ↑ Решение об использовании ВС РФ за рубежом. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  49. ↑ Charles Lister (Visiting Fellow, Brookings Doha Cente (англ.
  50. ↑ ISIL video shows Christian Egyptians beheaded in Libya. Al Jazeera. 16 лютого 2015. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 16 лютого 2015.
  51. ↑ Египетские авиаудары в Ливии [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] The Guardian, 17 февраля 2015
  52. ↑ Libyan air force loyal to official government bombed targets in eastern city of Derna. Ynetnews. 16 лютого 2015. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  53. ↑ Преданы огласке действия французского спецназа в Ливии [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] Lenta.ru, 24 февраля 2016
  54. ↑ ВВС США нанесли удар по ливийскому городу Сирт [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] Lenta.ru, 1 августа 2016
  55. ↑ Ликвидирован лидер ИГ в Афганистане [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] Lenta.ru, 12 августа 2016
  56. ↑ Создан Центр по борьбе с ИГ [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] радиостанция Эхо Москвы, 26 сентября 2015
  57. ↑ США не будут бомбить ИГ вместе с Россией. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 30 серпня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Військова_операція_проти_Ісламської_держави&oldid=42255253