French
DeutschВідовдан — Вікіпедія
| Відовдан | |
|---|---|
 Проведення заходів на Відовдан біля Газіместану | |
| Місце | поворот сонця з літа на зиму |
| Ким святкується | Серби, болгари |
| Тип | національний |
| Дата |
|
| Святкування | панахида за загиблими у військових конфліктах |
 Відовдан у Вікісховищі | |
Відовдан, або Видів день (серб. Видовдан) — сербське національне та релігійне свято; за григоріанським календарем відзначається 28 червня, за юліанським — 15 червня. Сербська церква визначає Відовдан як день, присвячений пам'яті князя Лазаря та сербських воїнів-мучеників, що загинули під час битви на Косовому полі з османськими військами 15 червня 1389 (за юліанським календарем). Є важливою складовою сербської національної ідентичності.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Відовдан (День Святого Віта) відзначається 28 червня і вважається священним святом для сербів, оскільки з цією датою пов'язано кілька важливих подій.[2]
Цей день став високо шануватися сербами після XIV століття, коли у 1389 році в День святого Віта відбулася битва на Косово.[3] Християнська коаліція на чолі з сербським князем Лазарем билася з османською армією на косовському полі.[4] Хоча сама битва була безрезультатною, а султан Мурад і князь Лазар загинули, вона призвела до османського завоювання сербських князівств.[5] Після Великого переселення сербів у 1690 році Відовдан став днем вшанування тих, хто брав участь у битві і поліг "за віру і батьківщину". Свято було інституціоналізоване церквою в 1849 році, а політично і публічно вперше відзначалося в 1851 році як уособлення боротьби за свободу Сербії від османського поневолення.[6]
Культ святого Віта[ред. | ред. код]
«Відовдан» перекладається з сербської як «день святого Віта». Культ святого Віта розповсюджений у народному календарі південних слов'ян. У болгар та сербів прослідковується культ язичницьких божеств. Його вважають одним із чотирьох святих, що викликають літній град. За повір'ями, після Видова дня сонце повертає до зими. За народною етимологією, ім'я Віта в обрядових практиках пов'язане з його функцією лікування очей.[7][8]
Святкування[ред. | ред. код]
Відовдан присвячений сербському князю Лазарю, який правив Сербським царством після смерті короля Стефана Душана.
Після смерті короля Стефана Уроша V патріарх Єфрем коронував князя Лазаря. Король Лазар відправив делегацію з монахом Ісаєю в Константинополь з метою досягнення зняття анафеми з сербського народу. 28 червня 1389 після битви на Косовому полі та смерті султана Мурада I турецька армія почала відступати. Король Лазар потрапив у турецьку засідку, після чого був убитий. Мощі короля Лазара зберігаються в монастирі Раваниця, що біля міста Чупрія[en].[9]
Відовдан є днем жалоби, тому в цей день не прийнято грати, співати та веселитися.[10] У церквах проводять панахиду за загиблими у військових конфліктах. Також проводяться поминальні заходи на території меморіального комплексу Газиместан.[11] У Сербії Відовдан є державним святом.
У канун Відовдана серби розводять священний вогонь криєс, що є відсилом до культу Перуна.[12]
Події[ред. | ред. код]
15 (28) червня визнано днем, що має особливе значення для сербів, так само, як і ряд подій, що трапилися в це свято.
- 1389 — армія Османської імперії перемогла сербську[13][14][15][16][17] в ході битви на Косовому полі. В ході битви загинули правителі обох воюючих сторін — князь Лазар та османський султан Мурад I. Косовський міф відіграв важливу роль у формуванні сербської ідентичності.[18]
- 1876 — Сербія оголосила війну Османській імперії.
- 1914 — замах на австро-угорського кронпринца Франца Фердинанда, здійснений Гаврилом Принципом, який призвів до початку Першої світової війни. Імператор відвідав Сараєво у цей день за випадковим збігом обставин, проте цей замах набув націоналістичного забарвлення.[19]
- 1916 — Радомир Вешович[en] та інші знані офіцери Чорногорії запланували повстання проти окупаційної армії Австро-Угорщини.[20]
- 1919 — підписано Версальський договір, який завершив Першу світову війну.[21]
- 1921 — сербський король Олександр I Карагеоргієвич проголосив Конституцію Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, відому також під назвою Відовданська конституція.[22]
- 1948 — Комінформ за ініціативою радянських делегатів Андрія Жданова, Георгія Маленкова та Михайла Суслова у резолюції стосовно Комуністичної партії Югославії[23] засудили югославських комуністичних діячів — це означало остаточний розрив стосунків між СРСР та соціалістичною Югославією. Ця дата була обрана радянським керівництвом саме тому, що вона є важливою річницею.[24]
- 1989 — сербський лідер Слободан Милошевич на 600-ту річницю битви на Косовому полі зачитав промову[en], присвячену цій історичній події.[25]
- 2001 — Слободан Милошевич постав перед Міжнародним трибуналом щодо колишньої Югославії.[26]
- 2006 — Чорногорія стала 192-м членом ООН.[27]
- 2008 — відбулася інаугураційна зустріч Сербської Скупщини Косова і Метохії[en].[28]
- 2018 — повторне відкриття Національного музею Сербії в Белграді після 15 років реновації.[29]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Đorđević, 1990.
- ↑ Bokovoy, Melissa (2001). Bucur, Maria; Meriwether Wingfield, Nancy (ред.). Staging the Past: The Politics of Commemoration in Habsburg Central Europe, 1848 to the Present. Purdue University Press. с. 253. ISBN 9781557531612.
- ↑ Banac, Ivo (1988). The National Question in Yugoslavia: Origins, History, Politics (вид. Second). Cornell University Press. с. 403. ISBN 9780801494932.
- ↑ Norris, David A. (2009). Belgrade: A Cultural History. Oxford University Press. с. 9. ISBN 9780195376081.
- ↑ Trbovich, Ana S. (2008). A Legal Geography of Yugoslavia's Disintegration. Oxford University Press. с. 70. ISBN 9780195333435.
- ↑ Kühle, Lene; Lausten, Carsten Bagge (2006). Kosovo between War and Peace: Nationalism, Peacebuilding and International Trusteeship. Routledge. с. 24—26. ISBN 9780415459587.
- ↑ Йовчева, 2006, с. 17.
- ↑ Ajdačić.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ - занимљивости и легенде (серб.). Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Видовдан. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
- ↑ Афанасьев, т. 3, 1995.
- ↑ Emmert, Thomas Allan (1990). Serbian Golgotha: Kosovo, 1389. East European Monographs. ISBN 978-0-88033-175-3.
- ↑ Daniel Waley; Peter Denley (2013). Later Medieval Europe: 1250–1520. Routledge. p. 255. ISBN 978-1-317-89018-8. ""
- ↑ Ian Oliver (2005). War and Peace in the Balkans: The Diplomacy of Conflict in the Former Yugoslavia. I.B.Tauris. p. vii. ISBN 978-1-85043-889-2.
- ↑ John Binns (2002). An Introduction to the Christian Orthodox Churches. Cambridge University Press. p. 197. ISBN 978-0-521-66738-8. "The battle is remembered as a heroic defeat, but historical evidence suggests an inconclusive draw."
- ↑ John K. Cox (2002). The History of Serbia. Greenwood Publishing Group. p. 30. ISBN 978-0-313-31290-8. "The Ottoman army probably numbered between 30,000 and 40,000. They faced something like 15,000 to 25,000 Eastern Orthodox soldiers. [...] Accounts from the period after the battle depict the engagement at Kosovo as anything from a draw to a Christian victory."
- ↑ Isabelle Dierauer (16 травня 2013). Disequilibrium, Polarization, and Crisis Model: An International Relations Theory Explaining Conflict. University Press of America. с. 88. ISBN 978-0-7618-6106-5. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 14 лютого 2021.
- ↑ Manfried Rauchensteiner, Der Erste Weltkrieg und das Ende der Habsburgermonarchie 1914–1918, 2013, p. 87
- ↑ (Rakočević, 1997, с. 313)
- ↑ Treaty of Versailles Signatures and Protocol
- ↑ Robert J. Donia, John Van Antwerp Fine; Bosnia and Hercegovina: A Tradition Betrayed. Columbia University Press, 1995. (p. 126)
- ↑ Resolution of the Information Bureau Concerning the Communist Party of Yugoslavia, June 28, 1948. Modern History Sourcebook. Fordham University. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 26 June 2017.
- ↑ Ramet, 2006, с. ?.
- ↑ The Kosovo Conflict and International Law: An Analytical Documentation 1974–1999, ed. Heike Krieger, pp. 10–11. Cambridge University Press, 2001; ISBN 0-521-80071-4. online version in Milošević's official website [Архівовано 2013-07-28 у Wayback Machine.]
- ↑ Milosevic extradited. BBC News. 28 червня 2001. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ GENERAL ASSEMBLY APPROVES ADMISSION OF MONTENEGRO TO UNITED NATIONS, INCREASING NUMBER OF MEMBER STATES TO 192. United Nations. 28 June 2006. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 26 June 2017.
- ↑ Kosovo Serbs launch new assembly. BBC News. 28 червня 2008. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 28 червня 2008.
- ↑ Reopening of national museum in Belgrade. The Associated Press. 28 червня 2018. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Đorđević, Dimitrije (Spring 1990). The role of St. Vitus Day in modern Serbian history (PDF). Serbian Studies. North American Society for Serbian Studies. 5 (3): 33—40. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2021.
- Šijaković, Bogoljub. "The Great War, ethics of Vidovdan, memory." Zbornik Matice srpske za drustvene nauke 150 (2015): 1–42.
- Rakočević, Novica (1997). Crna Gora u prvom svjetskom ratu, 1914–1918. Unireks. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 14 лютого 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Статті
- What is Vidovdan, and why is it so important to Serbs?. B92. 22 червня 2012. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
- Serbian War Vets Celebrate Vidovdan. Balkan Insight. 29 червня 2012. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2021.
- Graham, Stephen (1930). St. Vitus Day. E. Benn.