Відносини Австрія — НАТО — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (листопад 2019)

Відносини Австрія — НАТО
Австрія	НАТО

Відносини між Організацією Північноатлантичного договору та Австрією — стосунки на міжнародному рівні між Австрією і військовим союзом НАТО. Розпочалися в рамках програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ), до якої Австрія приєдналася в 1995 році.

Основні напрямки співпраці[ред. | ред. код]

Відносини НАТО-Австрія здійснюються в рамках програми «Партнерство заради миру», до якої Австрія приєдналася в 1995 році. НАТО і Австрія співпрацюють в операціях з підтримання миру та розвивають практичну співпрацю в низці областей, як це передбачено в індивідуальній програмі партнерства Австрії (Individual Partnership Programme).

Союзники розглядають Австрію як ефективного і активного партнера, учасника міжнародної безпеки, який розділяє ключові цінності: зміцнення міжнародної безпеки, демократії та прав людини. Австрія вибирає області практичного співробітництва з НАТО, які відповідають спільним цілям. Одним із напрямків співробітництва є підтримка операцій під керівництвом НАТО. Австрія працювала пліч-о-пліч з союзниками по забезпеченню безпеки і миротворчих операцій в Герцеговині, Косово і Афганістані.

НАТО і Австрія деталізують напрями співпраці і терміни в індивідуальній програмі партнерства (ІПП), яка узгоджується спільно, на дворічний період. Основні напрямки: безпека і миротворче співробітництво, гуманітарна допомога та допомога в разі стихійних лих, пошуково-рятувальні операції.

Австрія запускає PfP (партнерство заради миру) навчально-освітній центр. Вона також очолює Балканську регіональну робочу групу в рамках Консорціуму PfP військових академій і інститутів, які вивчають безпеку (добровільне об'єднання, що працює «в дусі партнерства заради миру», фінансованого Австрією, Німеччиною, Швейцарією та Сполученими Штатами).

Нарощування можливостей та взаємодії[ред. | ред. код]

Будучи офіційним навчально-виховним центром(PfP), Міжнародний центр Збройних сил Австрії (AUTINT) сприяє взаємодії між членами блоку. Курси AUTINT зосереджуються в основному на операціях з реагування на кризи, але він також забезпечує підготовку операцій з підтримки миру. Країна вносить свій внесок у програму НАТО з підтримки діяльності з реформування сектору безпеки, з особливим акцентом на Балканському регіоні. Це включає підтримку реформи професійної військової освіти за допомогою Програми підвищення оборонної освіти (DEEP) .

Процес планування та огляду ПЗМ (PARP) впливає та посилює діяльність з планування Австрії. Через ПАРП Австрія заявила про збільшення кількості сил та можливостей як потенційно доступних для операцій під керівництвом НАТО. Починаючи з 2014 року, в рамках Ініціативи взаємодії з партнерством, Австрія бере участь у Платформі інтероперабельності, яка об'єднує союзників з 24 відібраними партнерами, активними учасниками операцій НАТО.

Підтримка операцій та місій під керівництвом НАТО[ред. | ред. код]

Австрія забезпечила доступність декількох підрозділів для потенційних операцій в рамках ПЗМ. У кожному випадку розміщення повинно бути дозволено Радою міністрів Австрії та затверджено Головним комітетом австрійського парламенту. З 1996 по 2001 рік Австрія висилала батальйон до миротворчих сил під керівництвом НАТО в Боснії та Герцеговині, згодом надавала механізовані та допоміжні підрозділи до Косовських сил (КФОР) під керівництвом НАТО чисельністю понад 400 військовослужбовців. Австрійські сили приєдналися до Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF) в Афганістані у 2002 році, надаючи експертну та матеріально-технічну підтримку.

Австрія зробила внесок у декілька проєктів Цільового фонду НАТО в інших країнах-партнерах, надаючи підтримку у знищенні мін та/або боєприпасів в Албанії, Казахстані, Чорногорії, Сербії та Україні. Співпрацює з союзниками по НАТО з питань громадянської готовності, надаючи взаємну підтримку в боротьбі з наслідками великих аварій або катастроф в євроатлантичному просторі. Це може включати боротьбу з наслідками інцидентів, пов'язаних з хімічними, біологічними, радіологічними або ядерними атаками, а також з гуманітарними операціями з ліквідації наслідків катастроф. У рамках Програми НАТО «Наука за мир та безпеку» (SPS) вчені Австрії брали участь у науково-практичних семінарах з різних тем, включаючи підготовку до боротьби з тероризмом, посилення готовності до пандемії грипу та нові біологічні загрози^[1].

Сфери співпраці[ред. | ред. код]

Співпраця в сфері безпеки[ред. | ред. код]

У 1996 році австрійські війська приєдналися до країн НАТО в забезпеченні миру, досягнутого в результаті Дейтонської угоди по Боснії та Герцеговині. Було виділено батальйон для миротворчих сил під керівництвом НАТО до 2001 року. Австрія виділила механізовану роту і допоміжні підрозділи в очолюваних НАТО миротворчих силах у Косово (KFOR) в кількості близько 600 військовослужбовців. Австрія прийняла командування над багатонаціональної оперативної групою «Південь» (MNTF-s) KFOR на початку 2008 року.

Австрійські війська приєдналися до Міжнародних сил сприяння безпеці (International Security Assistance Force — ISAF) в Афганістані в 2002 році, надаючи свій досвід і матеріально-технічну підтримку. Протягом 2005 року Австрія ввела війська, щоб працювати в складі очолюваної Німеччиною Провінційної Командою по Відновленню (Provincial Reconstruction Team — PRT) в провінції Кундуз, для забезпечення безпеки парламентських виборів в Афганістані.

Реформа сектору оборони і безпеки[ред. | ред. код]

Беручи участь в миротворчих операціях, спільно з союзниками по НАТО, Австрія посилила процес власної військової трансформації. Процес планування та аналізу PfP впливає і зміцнює навички планування. Австрія отримує більше можливостей застосовувати велику кількість сил, які потенційно можуть бути використані в спільних операціях під керівництвом НАТО. Союзники також отримують вигоду від австрійського досвіду. Країна вносить свій внесок в програми підтримки реформи сектора безпеки НАТО, з особливим акцентом на Балканський регіон. Поряд з окремими союзниками і партнерами, Австрія внесла свій вклад в добровільні пожертвування, що направляються для знищення мін та/або боєприпасів в Албанії, Казахстані, Чорногорії, Сербії та Україні

Випадок надзвичайних ситуацій цивільного планування[ред. | ред. код]

Метою Австрії є можливість співпрацювати з союзниками по НАТО в наданні взаємної підтримки в боротьбі з наслідками великих аварій або катастроф в євроатлантичному регіоні. Сюди можна віднести ліквідацію наслідків інцидентів із застосуванням хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї, а також гуманітарну допомогу при лихах.

Наука і довкілля[ред. | ред. код]

В рамках програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» вчені з Австрії взяли участь у численних науково-дослідних семінарах на різні теми. Починаючи з 2005 року австрійський персонал взяв участь в більш ніж 20 заходах. В обговорення входили теми готовності до боротьби з біо-тероризмом, посилення готовності можливої ​​пандемії грипу та інших біологічних загроз^[1].

Історія відносин[ред. | ред. код]

10 лютого 1995 року Австрія підписала рамковий договір програма НАТО «Партнерство заради миру», але фактичне співробітництво країни з організацією почалося ще в 1991 році, у момент створення Ради Північноатлантичного співробітництва (пізніше Рада Євроатлантичного співробітництва). Австрія не має права входити в цю організацію, так як членство в НАТО суперечить статусу постійного нейтралітету і порушує статтю 1 федерального конституційного закону про нейтралітет від 26 жовтня 1955 року, а саме пункт про невступ до військових союзів. Тим не менше Австрія, в рамках свого нейтралітету, допускає участь в програмі НАТО «Партнерство заради миру». Ця програма є військовою співпрацею Північноатлантичного альянсу з країнами, що не входять в нього.

Співпраця відбувається на трьох рівнях: програма індивідуального партнерства;— участь в маневрах організації, участь в спільних навчаннях та тренінгах — це перший етап партнерства в рамках програми. Другий рівень (етап) — програма планування процесів і аналізу, яке включає оцінку військової сфер держави з метою планування в подальшому навчань і місій вже на багатонаціональному рівні. Третій рівень — план дій індивідуального партнерства — планування заходів для інтеграції держави в організацію. У Австрії існує індивідуальний партнерський план відносин з Організацією Північноатлантичного договору. Співпраця з даного плану відбувається лише на першому рівні, тобто країна може сама вибирати дії, які вона буде реалізовувати в рамках програми. Як правило, така співпраця полягає в участі військовослужбовців Австрії в операціях, що проводяться НАТО.

У 1991 році Австрія відкрила свій повітряний простір для польотів літаків альянсу, задіяних у війні в Перській затоці. У 1996 році австрійські війська взяли участь у військових діях НАТО в Боснії та Герцеговині, за підсумками, яких було укладено Дейтонську угоду про припинення вогню. У 1997 році відкривається дипломатична місія Австрії при штаб-квартирі НАТО. У 1999 році Австрія брала участь в операції НАТО проти Сербії — Косівська війна. У 2001 році Австрійська Республіка надала цілий батальйон для участі в миротворчій операції в Боснії. У 2002 році країна стала членом Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані в сфері експертизи та логістики, а також забезпечувала порядок і безпеку під час парламентських виборів в Афганістані в тому ж році. У 2008 році Австрійська Республіка взяла на себе командування над Південною оперативною робочою групою в операції в Косово.

У 1996 році посилилися дискусії з приводу вступу Австрійської Республіки в Північноатлантичний альянс, що призвело до кризи нейтралітету 2000—2004 років. Австрія могла б стати членом НАТО, від вступу до альянсу її утримує позиція провідних політичних партій країни (зокрема, Соціал-демократичної партії Австрії), яка має перевагу в Національній раді Австрії і виступає проти відмови від статусу постійного нейтралітету^[2][3].

На думку Стенлі Р. Слоана, опубліковану у Віснику НАТО, нейтралітет став частиною самосвідомості австрійців і зміни на конституційному рівні зустрінуть опір основної маси населення^[4].

Див. також[ред. | ред. код]

• Австрія в Європейському Союзі
• Нейтралітет Австрії

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• 1. Режим доступу: https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_48901.htm [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.]
• 2. М.с, Русанов; Н.в, Шарапова (2015). Нейтралитет Австрии в контексте сотрудничества с международными организациями. Вестник Московского университета МВД России (11).
• 3. Почему Австрия не в НАТО | vsenato.ru. vsenato.ru. Режим доступу: http://vsenato.ru/pochemu-avstriya-ne-v-nato/ [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• 4.Австрия — НАТО | vsenato.ru. vsenato.ru. Режим доступу:http://vsenato.ru/avstriya-nato/ [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• 5.Нейтралитет Австрии в контексте сотрудничества с международными организациями. cyberleninka.ru. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/v/neytralitet-avstrii-v-kontekste-sotrudnichestva-s-mezhdunarodnymi-organizatsiyami [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.]

п о р Міжнародні відносини НАТО Внутрішні відносини Албанія Велика Британія Ісландія Канада Литва Північна Македонія Польща Румунія Туреччина Фінляндія Франція Хорватія Чорногорія Швеція Багатосторонні відносини Асоціація Атлантичного договору Середземноморський діалог Стамбульська ініціатива співпраці Партнерство заради миру Рада євроатлантичного партнерства Партнерство з розширеними можливостями Шанхайська організація співробітництва Двосторонні відносини Австрія Азербайджан Білорусь Боснія і Герцеговина Вірменія Грузія Європейський Союз Ірландія Казахстан Киргизстан Кіпр Колумбія Мальта Молдова Пакистан Росія Сербія Таджикистан Туркменістан Узбекистан Україна Швейцарія

п о р  Австрія в темах Державний лад Конституція • Парламент (Федеральна рада • Національрат) • Президент • Канцлер • Міністерство закордонних справ (Міністр закордонних справ) • Дипломатичні місії • Адміністративний поділ • Збройні сили Державні символи Прапор (земель) • Герб • Гімн • День Австрії Економіка Євро (Монети євро) • Національний банк • Палата економіки • Сільське господарство • Туризм • Віденський економічний форум • Гірнича промисловість • Зв'язок (Інтернет • .at) Транспорт Федеральні залізниці • Віденський метрополітен • Віденський міжнародний аеропорт • Номерні знаки Географія Столиця • Міста • Геологія • Корисні копалини • Озера • Боденське озеро • Драва • Дунай • Інн • Нойзідлер • Альпи • Природа (Ссавці • Рептилії) Населення Австрійці • Каринтійські словенці • Українська діаспора Австрії Культура Азартні ігри • Архітектура • Література • Музика • Національна бібліотека • Кухня (Бабка • Торт «Захер» • Штро • Струдель) • Спадщина ЮНЕСКО • Музеї Премії Літературна премія міста Відень • Літературна премія Штирії • Премія «манускріпте» землі Штирія • Премія Антона Вільдґанса • Премія Франца Набля Інше Історія • Академія наук • Права ЛГБТ в Австрії Портал:Австрія