Сумська вулиця (Харків) — Вікіпедія

Сумська вулиця Харків
Місцевість	Центр
Колишні назви
Карла Лібкнехта 1924 - 1941
Загальні відомості
Протяжність	10 кілометрів
Транспорт
Найближчі станції метро	Історичний музей, Університет
Трамваї	12, 26
Тролейбуси	2, 17, 40, 50
Рух	двобічний
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки	Сад імені Т. Г. Шевченка, Центральний парк, Лісопарк
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Сумська вулиця у Вікісховищі

Су́мська́ ву́лиця — головна вулиця Харкова. Довжина — 4,2 км. Починається від майдану Конституції, проходить поряд з Садом імені Тараса Шевченка, майданом Свободи, Центральним парком і закінчується на схрещенні з вулицею Дерев'янка. Далі вулиця переходить у Харківське шосе.^{[1][2][3][4][5]}

Назва вулиці[ред. | ред. код]

Вулиця дістала назву від дороги до міста Суми, яка тут проходила в XVII столітті. В Описі Харківського намісництва 1788 року йдеться: «в північно-західну сторону дорога називається Сумська, йде від Харкова через Золочів у Суми, а звідти до Глухова і в Новгород-Сіверський»^[6].

У 1909 році відбулася перша спроба перейменувати Сумську вулицю. На хвилі ювілеїв її запропоновано назвати Гоголівська. Перейменування тоді не відбулося. Ім'я Миколи Гоголя надали Кокошкінській вулиці — так вона зветься й дотепер.^[7]

Наступна спроба — тепер уже вдала — відбулась 25 січня 1919 року, коли Харків остаточно перейшов до рук більшовиків. Її назвали на честь одного із засновників Комуністичної партії Німеччини Карла Лібкнехта. В роки німецької окупації (1942—1943) згідно з рішенням Міськуправи від 7 вересня 1942 року поверталося первинне ім'я. Міськрада повернула історичну назву вулиці 2 жовтня 1945 року^[6].

Історія[ред. | ред. код]

Народження вулиці[ред. | ред. код]

Сумська не найстаріша вулиця міста. Виникла в кінці XVII століття як дорога до міста Суми. Забудова йшла повільно, і в кінці XVIII століття вулиця закінчувалась в районі сучасних вулиць Скрипника й Римарської — далі йшов земляний вал, що оточував місто. При в'їзді до міста з Півночі стояли дві кам'яні вартівні, від валу виступали два люнети. Ця вісь, що проходила від північної брами міської фортеці по хребту підвищеного мису між річками Лопань та Харків, стала природним напрямом для розвитку головної вулиці. Одразу ж за валом, з північно-східної сторони, було Старе Кладовище, що обслуговувало три парафії старої частини міста. З 1783 року тут стояла кам'яна церква Жон-Мироносиць, що її побудували на місці давнішої дерев'яної. У 1813—1819 роках вона перебудована на кошти купецтва в псевдоруському «цегляному» стилі (арх. Є. А. Васильєв). Тепер на цьому місці сквер Перемоги та «Дзеркальний струмінь».

XIX — початок XX століття[ред. | ред. код]

Захисний вал довго стримував розвиток міста в північному напрямку. Лише на початку XIX століття вал було знесено. За планом 1838 року межі міста були розширені в північному напрямку до Університетського саду (тепер — сад імені Тараса Шевченка). У цей період висота забудови вулиці не перевищувала двох поверхів і вона мала зручний пішохідний масштаб, який пізніше ліг в основу цілої мережі прилеглих вулиць.

Колишнє Старе кладовище, яке тривалий час повнило жахом серця мешканців прилеглого району: там у покинутих склепах та каплицях ночами збиралися бродяги, на початку XIX століття було знесене. На звільненому місці перед Мироносицькою церквою утворилася Мироносицька площа. На площі було кілька будівель: лазарет, фабрика шерстяної та бавовняної тканини стайні Приказу суспільної опіки, парафіяльне училище. Усі ці будівлі були знесені в ході численних реконструкцій скверу.

З ініціативи засновника Харківського університету В. Н. Каразіна на місці природного лісу по вул. Сумській було закладено Університетський сад, що включав ландшафтний (англійський) парк, ботанічний сад, обсерваторію та дослідне господарство. Біля входу в сад 1906 року до 100-річчя заснування університету було встановлено пам'ятник В. Н. Каразіну (скульптор І. І. Андреолетті, архітектор О. М. Бекетов). У 1825 році навпроти Мироносицької площі розпочалось спорудження великої будівлі для кадетського корпусу. Але кадетський корпус у Харкові не відкрили, а будівлю в 1839 році передали Інституту шляхетних дівчат. Права сторона Сумської навпроти інституту і саду тоді ще не була забудована та являла собою величезний пустир.

В кінці 30-х — на початку 40-х років почалось упорядкування вулиці. Університетський сад з боку Сумської обнесли красивою кам'яною огорожею із залізними ґратами. У 1839 році вулицю навпроти інституту та саду вимостили каменем, а 1840 року встановили 37 олійних ліхтарів. На Мироносицькій площі зосередилась торгівля хлібом, площу стали називати Хлібною.

У середині XIX століття з'явився Ветеринарний інститут. Інститут утворили на базі практичної ветеринарної школи, заснованої при Харківському університеті 1839 року. В 1851 році школу відокремили від університету на правах вищого навчального закладу, а 1873 року вона дістала назву Ветеринарий інститут. Для створення підсобного господарства були використані землі за Університетським садом — «Піски» — тепер тут площа Свободи. Будівлю Інституту звів у формах пізнього класицизму архітектор М. Л. Львов. Тут працювали відомі вчені, в тому числі І. І. Мечников. Будівлю реконструювали 1961 року під міський Палац піонерів (арх. Б. Г. Клейн).

У 1850-х роках у центрі Харкова всі будинки стали кам'яними.

Межа вулиці в північному напрямі була визначена наприкінці XIX століття. У 1893—1895 роках на вулиці було закладено Міський парк, тепер Центральний парк. Відкрито парк у 1907 році.

В кінці XIX — початку XX століття Сумська розрослася ще більше. З 1894 року Міська дума стала розпродавати землі в кінці Сумської, і тут з'явилося багато кам'яних будівель.

У 1882 році Сумською розпочався рух конки — кінно-залізничної міської дороги, з невеличкими відкритими вагончиками, обладнаними поперечними лавами. Сумською проходив маршрут, що починався біля мосту через річку на Москалівській вулиці, йшов через центр і закінчувався Ветеринарного інституту.

На початку XX століття Сумська стає головною вулицею міста. Починається зведення багатоповерхових будівель. Більшість малоповерхових будівель на ділянці вулиці до Мироносицької площі втратили свою житлову функцію, були так чи інакше реконструйовані або надбудовані. Житло заступили крамниці, банки, кінотеатри, ресторани, лікувальні заклади. Житловими лишаються тільки великі прибуткові будинки, перші поверхи яких так само займають крамниці та контори.

Радянський час[ред. | ред. код]

У 1917—1918 роках на Сумській, 13 розташовувався Центральний Виконавчий Комітет України та Народний Секретаріат. У березні 1919 року утворена Українська Соціалістична Радянська Республіка, Харків став її столицею. З 1920 року на Сумській, 44, працював Центральний Комітет КП(б)У, який 1925 року перемістився на Сумську, 64.

У будинку на Сумській, 1 розміщувався Наркомат фінансів УСРР.

Серед перших дій нової влади було масове переселення мешканців підвалів і нетрищ до квартир будинків, де раніше жили буржуазія й інтелігенція. Заселення відбувалося покімнатно й супроводжувалося утисками частини попередніх мешканців, що лишилися. Так з'явились «комуналки». Забудова провадилася несистемно.

З 1930-х років почалась реалізація великих містобудівних заходів, що часто спричинювала нищення цінної забудови. Отак була знесена Мироносицька церква, де мав постати новий культурно-суспільний центр міста. Передбачалося зведення «Театру масового музичного дійства». Всесоюзний конкурс на його будівництво був оголошений 1930 року. Усього брало участь 144 роботи. За умовами конкурсу театр мав уміщувати не менше чотирьох тисяч осіб, передбачалося поєднання функцій цирку, театру та кінотеатру, а також поряд із спектаклями проведення масових заходів. Перший приз конкурсу дістав проєкт братів Весніних, який вирішував усі поставлені задачі. Центральною частиною композиції вони зробили велику овальну залу, що вміщувала від 4 до 6 тис. глядачів. Проєкт був прийнятий до реалізації, почалось будівництво. Проте після перенесення 1934 року столиці до Києва будівництво припинилось. На цьому місці влаштували тролейбусне депо яке проіснувало до 1946 року.

1927 року заснований Харківський машинобудівний завод «ФЕД», промислове підприємство з випуску найпростіших електричних свердлильних машин і фотоапаратів. Згодом став виробляти апаратуру для авіаційної та космічної промисловості.

У 1935 році було встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку

У 1939 році Сумською вулицею розпочався тролейбусний рух. Тут пролягав перший у Харкові маршрут — Університетська гірка — Центральний парк культури та відпочинку^[8]

8 листопада 1940 року відкрито Харківську дитячу залізницю, яка сполучила Центральний парк з Лісопарком. Будівлю вокзалу споруджено за проєктом архітектора Є. А. Лимаря. У роки окупації Харкова залізниця була зруйнована. Відновлена після 1945 року.

Після війни на місці Мироносицької церкви насадили сквер Перемоги. А в 1947 році спорудили відомий фонтан «Дзеркальний струмінь».

У 1970–1990 роках, навпроти «Дзеркального струменя», за проєктом архітекторів С. Н. Миргородського, В. Д. Єлізарова, Н. В. Чуприни й Р. М. Гупала звели новий будинок Харківської опери.

Сучасність[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012)

Критичною стала проблема парковки: незважаючи що парковка на вулиці Сумській заборонена до 21:00, вона залишається заставленою припаркованими машинами що зменшує пропускну зданість проїжджої частини на 30 %-50 %, що призвело до петицій на сайті міської влади^[9] і навіть пропозицій зробити вулицю пішохідною^[10].

Театральний майдан[ред. | ред. код]

Утворився на межі XVIII та XIX століть на місці колишніх земляних оборонних укріплень. Зручно сполучує Сумську вулицю з Григорія Сковороди. Назву дістала на початку XIX століття від Міського драматичного театру, що було тут відкрито. Сквер на площі з'явився в 1876 році. У 1904 році на східному боці площі, що виходить на Пушкінську вулицю (нині Григорія Сковороди) було відкрито пам'ятник Олександрові Пушкіну (нині демонтований), а в 1909 році на західному боці, що виходить на Сумську вулицю — пам'ятник Миколі Гоголю.

Будинки[ред. | ред. код]

Будинок № 1 У 1908—1910 роках на початку Сумської вулиці за проєктом архітекторів О. Р. Мунца та А. К. Шпигеля споруджена чотириповерхова комбінована будівля. Автор чоловічої та жіночої скульптур на фасаді — В. В. Кузнецов. Будівля зведена в стилі модерн з елементами класицизму. На перших поверхах розміщувався Русько-Азіатський (Північний) банк, на верхніх — жіночі медичні курси. У 1920-х роках будівлю надбудували на один поверх.

Будинок № 2 Триповерховий наріжний будинок зведений наприкінці XIX століття за проєктом архітектора Міхаловського В. Г. у стилі французького ренесансу XVI — XVII століть.^[11]

Будинок № 3 Двоповерховий будинок зведений у 1870-х роках за проєктом архітектора Іоганна Гінша у стилі неоренесанс. Відомий як будинок Карла Клеккера.

Будинок № 4 Колишнє обійстя А. Н. Добриніної. Реконструював з класицистичного «зразкового» проєкту архітектор В. С. Покровський у 1874 році.^[11]

Будинок № 5 Шестиповерховий будинок споруджений за проєктом архітектора Горохова А. І. 1913 року. Найвищий будинок на початку вулиці. Побудований у стилі модерн. По краях вікон другого поверху фасад увиразнюють чотири жіночі скульптури витягнутих пропорцій. Колишній прибутковий будинок з у минулому фешенебельним кінотеатром «Ампір». Після Жовтневого перевороту кінотеатр довго називався 1-й Комсомольський; з 2008 року тимчасово закритий на ремонт.

Будинок № 6 Зведений 1887 року за проєктом архітектора Б. С. Покровського в традиціях неоренесансу, проте в 1910-х роках капітально реконструйований за проєктом архітектора Б. М. Корнієнка, що надав йому типові риси модерну.^[12] Вирізняється багатою архітектурною пластикою фасаду, а також широким майоліковим фризом.

Будинок № 9 Драматичний театр Спочатку збудований у стилі російського класицизму за проєктом А. А. Тона 1841 року для антрепренера Л. Ю. Млотковського. У 1893 році його капітально перебудував у формах французького ренесансу архітектор В. Г. Міхаловський. У 1928 році реконструйовані інтер'єри в дусі конструктивізму (арх. В. П. Костенко, худ. В. Г. Меллер), а 1963 року з боку Римарської вулиці добудовано п'ятиповерховий службовий корпус.

Будинок № 10 Торгово-офісний центр Ave Plaza, який відкрився на початку 2010-х. Перша будівля на цьому місці була зведена у 1848 році, та до початку XX століття використовувалась як житловий будинок. З початку 1900-х до кінця Другої Світової війни будівлю займали різні арендатори: тут в різний час були кінотеатр, магазини, клуб, виставковий зал та навіть синагога. Після Другої Світової війни будинок був переданий Харківський філармонії. Після невдалої реконструкції будинку у 1980-ті, його було знесено. У 1990-ті на місті будинку були розташований паркінг та кіоски.^[13] У 2000-ті йшло будівництво ТОЦ Ave Plaza.

Будинок № 12 У 1897—1900 роках для Державного банку спорудили будівлю на розі Театральної площі та Сумської вулиці. Автор проєкту — академік архітектури Р. П. Голенищев. Нагляд за будівництвом — архітектор Ф. І. Шустер. Монументальна будівля у стилі флорентійського ренесансу на початку мала два з половиною поверхи. Тоді будівлю увінчував потужний карниз та парапет прикрашений вазами. У 1929—1933 роках її надбудували на два поверхи за проєктом академіка архітектури О. М. Бекетова та архітектора В. Н. Петі. Два верхні поверхи мурували під дахом, який поступово піднімали за допомогою домкратів мірою нарощування стін. Тепер тут Управління НБУ в Харківській області.

Будинок № 17 «Саламандра» Зведений у 1914—1916 роках на основі конкурсного проєкту вихованців Петербурзької академії мистецтв М. В. Редькіна та Д. М. Бердникова, який переробив для реального будівництва досвідчений архітектор М. М. Верьовкін. Фасад будівлі вирішено в стилі неокласицизму. Він вирізняється досконалістю пропорцій та багатством пластики. Прикрашає будинок виконана в античному дусі монументально-декоративна скульптура. З боку Сумської вулиці має парадний двір — курдонер. Будинок був забезпечений прогресивними для початку XX століття інженерними комунікаціями — ліфтами, сміттєпроводами, внутрішніми водостоками. Цей великий прибутковий будинок споруджений для страхового товариства «Саламандра». Після Жовтневого перевороту мешканців будинку виселили й розмістили в ньому контори ВРНГ УСРР. Чиновники тут працювали до завершення будівництва Держпрому (1928), куди й перевели заклади. Тоді будинок знову заселили, перетворивши квартири в комунальні.

Будинок № 18 і 20 Колишня будівля Ради гірничопромислового з'їзду півдня Росії. Тепер — Радіотехнічний технікум. Двоповерховий кам'яний будинок був зведений 1897 року. В 1902 році за проєктом архітектора Б. Г. Михаловського надбудовано один поверх. У 1904 році з північного боку до нього прибудували за проєктом С. І. та І. І. Загоскіних триповерховий новий корпус (Сумська, 20). Зведений у стилі французького ренесансу XVI — XVII століть.

Будинок № 19 Колишній прибутковий будинок страхового товариства «Життя». Збудований за проєктом інженера-архітектора О. М. Гінзбурга^[14] наприкінці XIX століття. Фасад триповерхового будинку оформлений у стилі раннього бароко із застосуванням різноманітних пластичних архітектурних деталей.^[15]

Будинок № 25 Новий оперний театр Зведений 1970—1990 роках, за проєктом київських архітекторів С. Н. Миргородського, В. Д. Єлізарова, Н. В. Чуприни й Р. М. Гупала.

Будинок № 26 Прибутковий будинок споруджений у 1910 році за проєктом інженера-архітектора О. М. Гінзбурга. Вирізняють фасад будинку еркери овального обрису та інші пластичні елементи в стилі модерн.

Будинок № 40 Навпроти саду імені Тараса Шевченка стоїть багатоповерхова будівля з курдонером де тапер розміщується Харківський національний університет будівництва й архітектури. Збудована 1927 року за проєктом архітекторів О. Г. Молокіна та Г. Д. Іконникова. Ступінчасто-нарощувані об'єми будинку добре вписані у фронт забудови. Фасад має активне пластичне рішення: великомасштабні балкони, вертикальні лопатки, велике рустування першого поверху, плескаті карнизи. Застосовані прогресивні для 1920-х років конструктивні рішення: рамний залізобетонний каркас та чисторебристі перекриття. У 1960-х роках у курдонері прибудували одноповерховий вестибюль.

Будинок № 43 Двоповерховий особняк зведено у 1903 році за проєктом М. Е. Ройтенберга^[16]. Будівлею володів Сергій Савич, а з 1906 до 1912 року тут розміщувалося німецьке консульство^[17]. Еклектичний будинок має симетричний фасад, прикрашений пілястрами, фронтонами, каріатидами та іншою ліпниною. Балкон, що підтримують дві колони, втратив первісну ковану балюстраду. Вночі 31 грудня 2023 року в будинок влучив російський безпілотник^[18]. Пам'ятка архітектури зазнала значних пошкоджень, а також зайнялася^[19][18].

Будинок № 44 Триповерховий прибутковий будинок спорудив архітектор Ю. С. Цауне 1912 року в еклектичному стилі, що поєднує риси класики та модерну. На високому першому поверсі була крамниця купця Аладьїна. Пластику стіни двох верхніх поверхів збагачують канелюровані колони іонічного ордеру. Над будівлею влаштований плескатий дах-тераса. На парапеті встановлені чотири жіночі статуї, а над ризалітами — декоративні вази, яким надали форму капітелей.

Будинок № 44 Чотириповерхова будівля в стилі модерн акцентує ріг вулиці Гіршмана. Збудована 1910 року, автор не відомий.

Будинок № 52 Двоповерховий колишній особняк, зведений на початку XX століття за проєктом архітекторів І. І. Загоскіна та В. Г. Кричевського в неоготичному стилі.

Будинок № 55 Двоповерхова будівля, споруджена в 1891 році спеціально як гімназія для сліпих дітей (нині — Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс імені В. Г. Короленка). Архітектор С. І. Загоскін за участі архітектора Франциска Шустера. У 1912 році добудована домова церква (арх. В. В. Величко).

Будинок № 60 Наріжна будівля інституту Діпрококс вирішена з використанням композиційних прийомів класицизму (архітектор Є. Любомилова, 1954 рік). Будівля вирізняється хорошими пропорціями та високою якістю оздоблення. На першому поверсі міститься аптека № 1 з чудовим інтер'єром.

Будинок № 61 Клишній особняк видавця газети «Южный край» Юзефовича збудований у стилі неоренесансу в 1912–1913 роках за проєктом архітектора А. І. Горохва. Тепер тут Центральний палац одруження.

Будинок № 64 Облдержадміністрація. Монументальна будівля звернена до площі Свободи. Зведена 1954 року за проєктом архітекторів В. М. Орєхова, В. П. Костенка, за участі Б. М. Мирошниченка. З початком повномасштабного вторгнення росії, вранці 1 березня 2022 року, російська ракета вразила будівлю, що призвело до її часткового руйнування.^[20] Планується реконструкція будівлі.^[21]

Будинок № 71 Вежа з наріжними балконами житлового будинку спорудженого в стилі конструктивізму виразно фіксує перехрестя з вулицею Маяковського. Арх. В. П. Костенко та ін.

Будинок № 70/72 Офісно-торговий центр «Platinum Plaza», який відкрився тут у 2008 році^[22]. До початку 2000-х тут розташовувалась типова одноповерхова кам'яна будівля XIX століття, яку у 1883—1884 роках збудував власник ділянки Петро Твердохлібов^[23]. У 1931 році у ній був розташований Будинок матері й дитини імені Ілліча^[24], а з 1950-х років до початку 2000-х — дитячий садок № 19^[25].

Будинок № 82 Колишній прибутковий будинок Мошкевича (арх. В. А. Естрович, 1910). Вирізняється парадністю, для досягнення якої активно використані класичні архітектурні форми. Рустована стіна двох перших поверхів оформлена як потужний цоколь. На ньому стоїть колонада, що об'єднує чотири поверхи. Антаблемент з головним карнизом розташований на рівні підвіконь шостого поверху. По осям колон на фоні цього поверху встановлені десять жіночих фігур античного зразка.

Будинок № 108 Шестиповерховий колишній прибутковий будинок у стилі модерн вирізняють великі майже позбавлені декоративних прикрас форми еркерів, балконів та інших елементів.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Тарасові Шевченку Споруджений 1935 року. Скульптор Матвій Манізер; архітектор Йосип Лангбард.

Дзеркальний струмінь (Також — «Скляний струмінь»). Споруджений 1947 року за проєктом архітектора В. І. Коржа.

Миколі Гоголю Бронзовий бюст видатному письменнику встановлений на Театральній площі в 1909 році навпроти Драматичного театру імені Тараса Шевченка. Скульптор Борис Едуардс.

Олексію Бекетову Пам'ятник академіку архітектури О. М. Бекетову встановлено в серпні 2007 року біля парадного входу в головний корпус Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури. Скульптор Сейфаддін Гурбанов.

Архангелові Михаїлу Встановлено в південній частині саду імені Тараса Шевченка в 2004 році. Пам'ятник є подарунком від столиці держави міста Києва до святкування 350-річчя заснування Харкова. Скульптор Віталій Сивко; архітектор Віктор Бобровський.

Євдокимові Щербініну Бюст на честь першого губернатора Слобідсько-Української губернії Щербініна Євдокима Олексійовича був встановлений 20 серпня 2004 року біля будівлі ХОДА. Автори пам'ятника: Олександр Рідний, скульптор Анна Іванова, ливарник Олег Шевчук, архітектор Юрій Шкодовський.

Антонові Макаренку Пам'ятник видатному українському педагогу А. С. Макаренку було встановлено 1968 року (відкрито 1969 року у сквері біля Центрального парку культури та відпочинку. Скульптор М. Ф. Овсянкін; архітектор Е. Ю. Черкасов.

Репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам Пам'ятний знак було відкрито в саду імені Тараса Шевченка біля театру опери та балету в Харкові 14 жовтня 1997 року. Автори пам'ятного знака — скульптори Валерій Бондар, Василь Семенюк, Олекса Шауліс і архітектор Олекса Морус.

• 
  Дзеркальний струмінь
• 
  Пам'ятник Гоголю
• 
  Пам'ятник Бекетову
• 
  Пам'ятний знак репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам
• 
  Пам'ятник Архангелові Михаїлу
• 
  Пам'ятник Щербініну

Важливі об'єкти[ред. | ред. код]

• № 9 — Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
• № 12 — Управління НБУ в Харківській області
• № 25 — Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка
• № 35 — Кіноконцертна зала «Україна» (Харків)
• № 37 — Палац дитячої та юнацької творчості
• № 40 — Харківський національний університет будівництва й архітектури
• № 61 — Центральний палац одруження
• № 64 — Харківська обласна державна адміністрація
• № 70/72 — ОТЦ «Platinum Plaza»
• № 77/79 — Харківський університет повітряних сил імені Івана Кожедуба
• № 81 — Центральний парк
• № 81 — Кінотеатр «Парк»
• № 81 — Дитяча залізниця
• № 132 — Харківський машинобудівний завод «ФЕД»

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вулиці Харкова у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Харків»
	Вулиці Харкова у Вікісховищі?

• Улицы и площади города [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Харьков — Харків [Архівовано 1 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
• Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.] 4-е, испр. и доп. X Очерк. Изд. «Прапор»,1977 (рос.)
• Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харьков: Фолио, 2004. — с. 38, 43. — ISBN 966-03-2265-8. (рос.)
• Александр Лейбфрейд, Владимир Реусов, Алексей Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Твой любимый Харьков [Архівовано 21 серпня 2012 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сумська вулиця (Харків)

п о р Визначні місця Харкова   Храми та монастирі Покровський монастир | Покровський собор | Успенський собор | Благовіщенський собор | Трьохсвятительська церква | Озерянська церква | Троїцька церква | Дмитрівська церква | Олександро-Невська церква | Собор Успіння Пресвятої Діви Марії | Хоральна синагога | Караїмська кенаса   Пам'ятники та меморіали Тарасові Шевченку | Миколі Гоголю | Каразіну Василю | Олексію Бекетову | Воїнам-визволителям | Засновникам Харкова | Дзеркальний струмінь | Меморіал Слави | Жертв Голодомору | Пам'ятний хрест Жертвам Голодомору | Меморіал жертв тоталітаризму | Дробицький Яр   Будинки Держпром | Будинок «Слово» | Поштамт | Готель «Харків» | Дім Проєктів | Дім Кооперації | БК Залізничників | Провіантський магазин | Будинок зі шпилем   Майдани, вулиці, проспекти та бульвари Майдани: Майдан Архітекторів | Майдан Героїв Небесної Сотні | Майдан Іподрому | Майдан Захисників України | Майдан Конституції | Привокзальний майдан | Павлівський майдан | Майдан Поезії | Майдан Свободи Вулиці: Вулиця Алчевських | Вулиця Багалія | Благовіщенська вулиця | Вулиця Георгія Тарасенка | Вулиця Гіршмана | Вулиця Гоголя | Гольдбергівська вулиця | Велика Гончарівська вулиця | Мала Гончарівська вулиця | Вулиця Григорія Сковороди | Громадянська вулиця | Вулиця Данилевського | Вулиця Дарвіна | Дівоча вулиця | Дмитрівська вулиця | Вулиця Євгена Котляра | Вулиця Жон Мироносиць | Вулиця Каразіна | Вулиця Квітки-Основ'яненка | Клочківська вулиця | Конторська вулиця | Кооперативна вулиця | Коцарська вулиця | Куликівська вулиця | Вулиця Культури | Лермонтовська вулиця | Вулиця Леся Курбаса | Літературна вулиця | Максиміліанівська вулиця | Миколаївська вулиця | Вулиця Миколи Хвильового | Мироносицька вулиця | Вулиця Мистецтв | Велика Панасівська вулиця | Мала Панасівська вулиця | Полтавський шлях | Римарська вулиця | Різдвяна вулиця | Вулиця Свободи | Семінарська вулиця | Вулиця Скрипника | Сумська вулиця | Вулиця Трінклера | Університетська вулиця | Чайковська вулиця | Чернишевська вулиця | Чоботарська вулиця | Чорноглазівська вулиця | Вулиця Ярослава Мудрого | Ярославська вулиця Проспекти: Проспект Архітектора Альошина | Проспект Байрона | Проспект Гагаріна | Проспект Героїв Харкова | Проспект Льва Ландау | Проспект Науки | Проспект Незалежності | Проспект Перемоги | Проспект Петра Григоренка | Ювілейний проспект Бульвари: Гончарівський бульвар | Бульвар Богдана Хмельницького | Жасминовий бульвар | Бульвар Юр'єва | Бульвар Фронтовиків Інші об'єкти: Пушкінський в'їзд   Транспорт Вокзал Харків-Пасажирський | Станція Харків-Левада | Станція Харків-Слобідський | Станція Нова Баварія | Станція Лосєве (станція) | Станція Основа | Аеропорт | Центральний автовокзал | Метро | Трамвай | Тролейбус | Теплохід Ласточка | Дитяча залізниця   Виші Харківський університет | Політехнічний інститут | Педагогічний університет | Університет будівництва й архітектури | Університет радіоелектроніки | Харківський авіаційний інститут | Медичний університет | Фармацевтичний університет | Юридичний університет ім. Ярослава Мудрого | Університет залізничного транспорту | Університет мистецтв | Академія культури | Академія дизайну та мистецтв | Автодорожний університет | Університет міського господарства   Культура та розваги Театри: Театр опери та балету | Філармонія | Театр імені Тараса Шевченка | Академічний драматичний театр | Театр ляльок | Театр музичної комедії | Театр для дітей та юнацтва | Кіноконцертна зала «Україна» Музеї: Історичний музей | Художній музей | Музей природи | Літературний музей Спорт: | Металіст (стадіон) | Палац спорту   Парки та сади Центральний парк | Сад імені Тараса Шевченка | Ботанічний сад | Лісопарк | Зоопарк | Сквер Перемоги