French
DeutschВулиця Королеви Єлизавети II — Вікіпедія
| Вулиця Королеви Єлизавети II | |
| Названо на честь | Єлизавета II |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Адміністративна одиниця | Дніпро |
 Вулиця Королеви Єлизавети II у Вікісховищі | |
.jpg)
Вулиця Королеви Єлизавети II — одна з центральних та найкоротша з вулиць міста Дніпро. Розташована в історичній місцевості Половиця, у Шевченківському районі однойменного міста. Вулиця завдовжки 500 метрів й пролягаж зі сходу на захід. Бере початок від вулиці Михайла Коцюбинського та закінчується на перехресті з вулицею Володимира Мономаха, після якого продовжується пішохідним Театральним бульваром.
Історія[ред. | ред. код]
На плані заснування міста архітектора Івана Старова є однією з існувавших вулиць запорозького селища Половиця. Стародавня назва — Упорна вулиця.
1861 року на вулиці була відкрита типографія з літографією купецького сина Х. Чауського, що з новітнім устаткуванням півстоліття не мала собі рівних у місті. У типографії друкувалися художні й наукові видання та афіші[1].
Наприкінці XIX століття на вулиці Упорній був розташований один з десяти катеринославських будинків проституції. На цьому будинку ще, до недавніх часів Незалежної України над входом залишався висіти червоний ліхтар[2].
У 1904—1906 роках складеною комісією при Катеринославській міській думі «Про найменування деяких вулиць міста історичними назвами з історії місцевого краю» на чолі з професором Дмитром Яворницьким вулицю Упорну пропонувалося перейменувати на вулицю Кобзарську[3].
Радянська влада більшовиків за політикою зросійщення перейменувала вулицю на честь російського композитора Михайла Глінки.
Наприкінці вересня 2022 року рішенням Дніпровської міської ради вулиця Глінки перейменована на честь Королеви Єлизавети II[4][5].
Будівлі[ред. | ред. код]
- № 1 — автостанція «Новий центр»
- № 2 — житлова башта — готель ТРК «Міст-Сіті Центр»
- № 7 — Діловий центр «Призма»
- № 10 — будівництво БФК «Брама»
- № 11 — Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж
- № 16 — будівля колишнього триповерхового готелю «Grand-Hotel» на 19 номерів (за часів Катеринославу мав адресу Залізна вулиця, 9[6])
- № 17А — ТЦ «Скорпіон»
- № 19 — KFC
- № 24 — ТЦ «Московський».
Перехресні вулиці[ред. | ред. код]
- Вулиця Михайла Коцюбинського
- Харківська вулиця
- Європейська вулиця
- Європейський бульвар
- вул. Володимира Мономаха
- Театральний бульвар.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кавун, Максим (2001). Губернське місто Катеринослав (1776—1880). Частина 2 з книги «Дніпропетровськ. Віхи історії» (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ 9 телеканал. По количеству публичных домов мы были впереди Москвы. Архів оригіналу за 22 вересня 2018.
- ↑ Кавун, Максим. Жизнь и смерть городских названий (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ У Дніпрі на честь королеви Єлизавети ІІ планують перейменувати вулицю в центрі. gorod.dp.ua. Процитовано 17 вересня 2022.
- ↑ У Дніпрі перейменували вулицю на честь королеви Єлизавети ІІ.
- ↑ Старостин, Валентин. Улица Глинки, 16: неизвестная история известного отеля (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Королеви Єлизавети ІІ |
- Вулиця Королеви Єлизавети ІІ. Google.Maps.
- Мапа Катеринослава 1910 року. [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.]
