Вступ Чорногорії до Європейського Союзу — Вікіпедія

Чорногорська заявка на вступ до ЄС
Статус
Кандидат
Заявку подано	15 грудня 2008
Заявку схвалено	17 грудня 2010
Початок перемовин	26 червня 2012
Прогрес
Перемовини
Хід скринінгу	100% виконано
Закриті розділи	9,1% виконано
Хід ратифікації	0% виконано
Статистичне порівняння  Європейський Союз Чорногорія Населення ▼ 447,007,596[1] 1,836,713 Площа 4,233,262 км2 1,634,472 sq mi 13,812 км² ВВП (ПКС) ▲ $21,5 трлн.[2] Повний ▲ $48,304[2] На душу населення ▲ $4.77 млрд ▲ $6,522.65 ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн.[2] Повний $40,995[2] На душу населення ▲ $18,278.73 млрд ▲ $12.763 ІЛР ▲ 0,911 ▲ 0.829[3] Джині 30.2 34.1[4] Відмінності після вступу до ЄС Увесь ЄС Населення ЄС 447,629,469 ▲0.14 % Площа ЄС 4,237,074 ▲0.085 % Нова офіційна мова 25 + 1 (чорногорська) ІЛР 0.925 ▲3.3 % Джині 31.34 ▼3.3 % Середній член ЄС Сер. населення членів 15,986,767 ▼3.6 Сер. площа членів ВВП ВВП на душу населення
Вебсайт
Міністерство європейських справ Чорногорії Представництво ЄС в Чорногорії Європейська Комісія

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Вступ Чорногорії до Європейського Союзу є на поточному порядку денному майбутнього розширення ЄС. Це одна з семи нинішніх країн-кандидатів на вступ до ЄС разом з Албанією, Молдовою, Сербією, Північною Македонією, Туреччиною та Україною.

Державний Союз Сербії та Чорногорії розпочав процес вступу до Європейського Союзу в листопаді 2005 року, коли почалися переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію. У травні 2006 року Чорногорія на референдумі проголосувала за незалежність, а Державний союз Сербії та Чорногорії було розпущено. Сербія продовжила існуючі переговори, а у вересні 2006 року розпочалися окремі переговори з Чорногорією.^[5] Угода була парафована 15 березня 2007 року та офіційно підписана 15 жовтня 2007 року. У 2010 році Комісія видала позитивний висновок щодо заявки Чорногорії, визначивши сім ключових пріоритетів, які необхідно було б вирішити для початку переговорів, і Рада надала їй статус кандидата. У грудні 2011 року Рада розпочала процес приєднання з метою відкриття переговорів у червні 2012 року. Згодом 29 червня 2012 року почалися переговори з Чорногорією про вступ. Після відкриття всіх розділів переговорів країна користується широкою підтримкою серед офіційних осіб членів ЄС, а вступ країни до ЄС вважається можливим до 2025 року.^[6] У своїй оцінці прогресу приєднання за 2016 рік Європейська комісія визначила Чорногорію як країну, що має найвищий рівень підготовки до членства серед держав, що ведуть переговори. До 2020 року Чорногорія отримала 507 мільйонів євро допомоги на розвиток від Інструменту передвступної допомоги, механізму фінансування країн-кандидатів до ЄС.

Заявка[ред. | ред. код]

Чорногорія офіційно подала заявку на вступ до ЄС 15 грудня 2008 року. 23 квітня 2009 року Рада запропонувала Європейській комісії подати свій висновок щодо заявки. 22 липня 2009 року Комісія представила Чорногорії анкету для оцінки її застосування.^[7] 9 грудня 2009 року Чорногорія надала відповіді на анкету ЄС.^[8]

Угода про стабілізацію та асоціацію[ред. | ред. код]

У вересні 2006 року розпочалися переговори щодо Угоди про стабілізацію та асоціацію (SAA) між Чорногорією та Європейським Союзом.^[9] Угода була офіційно підписана 15 жовтня 2007 року, а 1 травня 2010 року вона набула чинности після того, як усі 27 держав-членів ЄС ратифікували ССА.^[10][11]

Рекомендація[ред. | ред. код]

Європейська комісія 9 листопада 2010 року рекомендувала Чорногорію як країну-кандидатку. Цей статус кандидата було офіційно надано 17 грудня 2010 року.^[12]

Прогрес[ред. | ред. код]

Чорногорія має екологічні, судові та кримінальні проблеми, які можуть перешкодити її заявці.^[13] Чорногорія підписала угоду з урядом Болгарії в грудні 2007 року, згідно з якою Болгарія надавала допомогу Чорногорії в євроатлантичній та ЄС інтеграції протягом наступних трьох років.^[14] Для роботи над цими питаннями Міністерство закордонних справ та європейської інтеграції Чорногорії має спеціальне агентство, присвячене вступу до ЄС, Офіс допомоги Головному переговорщику. Метою офісу є підтримка завдання головного переговорника щодо вступу Чорногорії до ЄС Зорки Кордіч. 27 липня 2010 року парламент ухвалив закон про недискримінацію, який включає сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як заборонені ознаки дискримінації. Це була одна з вимог, які країна мала виконати для членства в ЄС.^[15]

Побутова думка[ред. | ред. код]

Населення Чорногорії в переважній більшості прихильне до ЄС, згідно з опитуваннями 76,2 % висловилися за, і лише 9,8 % проти, у жовтні 2009 року.

Хронологія відносин з ЄС[ред. | ред. код]

Процес лібералізації візового режиму[ред. | ред. код]

1 січня 2008 року угоди про спрощення візового режиму та реадмісію між Чорногорією та ЄС набрали чинности.^[19] Чорногорія була додана до списку безвізових громадян 19 грудня 2009 року, що дозволило їхнім громадянам в'їжджати до Шенгенської зони, Болгарії, Кіпру та Румунії без візи, якщо подорожувати за біометричними паспортами.^[20] Процес лібералізації візового режиму не включає поїздки до Ірландії, оскільки ця країна має власний візовий режим за межами Шенгенської угоди.

Одностороннє прийняття євро[ред. | ред. код]

Чорногорія не має власної валюти. Як складова республіка Соціалістична Федеративна Республіка Югославія після Другої світової війни, а пізніше Союзна Республіка Югославія, Чорногорія використовувала югославський динар як офіційну валюту. У листопаді 1999 року уряд Чорногорії в односторонньому порядку визначив німецьку марку як свою офіційну валюту з динаром, а 1 січня 2001 року динар офіційно перестав бути законним платіжним засобом у Чорногорії.^[21][22] Коли в 2002 році було введено євро, а німецька марка знизилася, Чорногорія наслідувала його приклад і також почала використовувати євро, без жодних заперечень з боку Європейського центрального банку (ЄЦБ).^[23][24] Відтоді Європейська комісія та ЄЦБ кілька разів висловлювали своє невдоволення з приводу одностороннього використання євро Чорногорією.^[25] У заяві, доданій до їхньої Угоди про стабілізацію та асоціацію з ЄС, говорилося: «Одностороннє введення євро не сумісне з Договором».^[26] ЄС наполягає на суворому дотриманні критеріїв конвергенції (наприклад, проведення принаймні 2 років у системі ERMII), які не підлягають обговоренню до прийняття євро, але не втрутилися, щоб зупинити одностороннє прийняття євро Чорногорією в 2002 році.^[25][27] Очікується, що це питання буде вирішено шляхом переговорів.^[25] ЄЦБ заявив, що наслідки одностороннього введення євро «будуть прописані не пізніше в разі можливих переговорів про вступ до ЄС».^[26] Дипломати припускають, що навряд чи Чорногорія буде змушена вилучити євро з обігу в їхній країні.^[23][26] Радое Жугіч, міністр фінансів Чорногорії, заявив, що «було б надзвичайно економічно нераціонально повернутися до нашої власної валюти, а потім знову повернутися до євро».^[28] Натомість він сподівається, що Чорногорії буде дозволено зберегти євро, і пообіцяв, що «уряд Чорногорії прийме деякі певні елементи, які повинні відповідати умовам подальшого використання євро; наприклад, прийняття фіскальних правил».^[28]

Хід переговорів[ред. | ред. код]

Наразі відкрито тридцять розділів, три розділи, які були тимчасово закриті, і два розділи, в яких немає чого прийняти.

Див. також[ред. | ред. код]

• Відносини Чорногорія — НАТО
• Пан'європеїзм
  • Єврославізм

Посилання[ред. | ред. код]

п о р Розширення та партнери Європейського Союзу Історія Створення (1958) 6 членів:  Бельгія відносини  Франція відносини Західна Німеччина відносини  Італія відносини  Люксембург відносини Нідерланди відносини 1-е розширення (1973) 9 членів: Данія вступ відносини  Ірландія вступ відносини Сполучене Королівство вступ відносини 2-е розширення (1981) 10 членів:  Греція вступ відносини 3-є розширення (1986) 12 членів:  Іспанія вступ відносини  Португалія вступ відносини Возз'єднання Німеччини (1990) 12 членів: Східна Німеччина інтеграція відносини 4-е розширення (1995) 15 членів:  Австрія вступ відносини  Швеція вступ відносини  Фінляндія вступ відносини 5-е розширення (2004) 25 членів:  Естонія вступ відносини Кіпр вступ відносини Латвія вступ відносини  Литва вступ відносини Мальта вступ відносини  Польща вступ відносини Словенія вступ відносини Словаччина вступ відносини  Угорщина вступ відносини  Чехія вступ відносини 6-е розширення (2007) 27 членів:  Болгарія вступ відносини  Румунія вступ відносини 7-е розширення (2013) 28 членів:  Хорватія вступ відносини Кандидатки Ведуть переговори  Албанія статус відносини Боснія і Герцеговина статус відносини  Грузія статус відносини Північна Македонія статус відносини  Сербія статус відносини Чорногорія статус відносини  Молдова статус відносини  Україна статус відносини Заморожені переговори  Туреччина статус відносини Заявниці  Косово статус відносини Партнерські відносини Східне партнерство  Азербайджан відносини  Білорусь відносини  Вірменія відносини Північний вимір Ісландія статус відносини Норвегія статус відносини  Росія відносини Середземноморський союз Алжир відносини Єгипет відносини Ізраїль відносини Йорданія відносини Ліван відносини Мавританія відносини Монако відносини Марокко відносини відхилений вступ Палестина відносини Сирія відносини призупинено Туніс відносини Митний союз  Андорра відносини Сан-Марино відносини Угоди про вільну торгівлю  Велика Британія вихід відносини Угода про торгівлю та співробітництво Ліхтенштейн відносини  Швейцарія статус відносини Інші географічно країни Європи  Ватикан відносини  Казахстан відносини Статистика Критерії Вихід

п о р Міжнародні відносини Європейського Союзу   Двосторонні відносини Див. також: Економічні відносини третіх країн Африка Алжир Гана Кабо-Верде Екваторіальна Гвінея Єгипет Лівія Мавританія Марокко Переговори про вступ Південно-Африканська Республіка Сомалі Судан Туніс Америка Аргентина торгівля Багамські острови Барбадос Бразилія Венесуела Канада Колумбія Куба Ґренландія Мексика Сполучені Штати Америки Перу Уругвай Чилі Азія Бахрейн Бангладеш Бруней Китайська Народна Республіка Індія Індонезія Іран Ірак Ізраїль Японія Йорданія Казахстан Киргизстан Ліван Малайзія Непал Північна Корея Пакистан Палестина† Філіппіни Південна Корея Саудівська Аравія Сирія Сінгапур Республіка Китай Узбекистан В'єтнам Ємен Європа Албанія Переговори про вступ Андорра Азербайджан Білорусь Боснія і Герцеговина Переговори про вступ Вірменія Фарерські острови Грузія Переговори про вступ Ісландія Переговори про вступ Косово† Переговори про вступ Ліхтенштейн Молдова Переговори про вступ Монако Чорногорія Переговори про вступ Північна Македонія Переговори про вступ Північний Кіпр† Норвегія Переговори про вступ Російська Федерація Сан-Марино Сербія Переговори про вступ Мальтійський орден Швейцарія Переговори про вступ Туреччина Переговори про вступ Україна Переговори про вступ Сполучене Королівство Святий Престол Океанія Австралія Федеративні Штати Мікронезії Нова Зеландія Папуа Нова Гвінея Колишні Югославія Загальне Спеціальні території держав-членів Мікродержави Найбільші торгові партнери Угода про асоціацію Угоди про вільну торгівлю †= Спірна держава, яка не може бути визнана незалежною державою деякими або всіма членами Європейського Союзу.   Багатосторонні відносини й ініціативи Організації Ліга арабських держав Асоціація держав Південно-Східної Азії Співдружність Націй Рада Європи ЄКПЛ G7 МКС IOC Меркосур НАТО ООН СНД Ініціативи Країни Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону Форум «Азія — Європа» КАРІФОРУМ Митний союз Східне партнерство Енергетичне співтовариство Євро-латиноамериканська парламентська асамблея Спільний європейський авіаційний простір Європейська економічна зона Євро-середземноморська зона вільної торгівлі Середземноморський союз Євронест Угоди про економічне партнерство Ініціатива Ради Європи зі зменшення ризику ХБРЯ Європейська політика сусідства Північний вимір Середземноморський союз Процес стабілізації й асоціації   Адміністрація та політика Спільна зовнішня та безпекова політика Європейська стратегія безпеки Усе, крім Зброї Спільна політика безпеки та оборони Розширення Адміністрація Генеральний директорат європейських операцій з цивільного захисту та гуманітарної допомоги Генеральний директорат з міжнародного партнерства Європейська служба зовнішніх справ Рада міністрів закордонних справ Високий представник Комітет Європейського парламенту із закордонних справ Служба інструментів зовнішньої політики Дипломатичні місії ЄС (посли) Служба інструментів зовнішньої політики

п о р Європейський Союз у темах Історія Хронологія До 1945 • 1945–1957 • 1958–1972 • 1973–1993 • 1993–2004 • з 2004 Попередники Європейська спільнота з вугілля та сталі (1951–2002) • Європейська економічна спільнота (1958–1993/2009) • Євратом (з 1958) • Європейські спільноти (1967–1993/2009) • Правосуддя та внутрішні справи (1993–2009) • Хронологія ЄС Управління Інституції Парламент • Рада • Рада Союзу • Комісія • Суд • Центральний банк • Рахункова палата Агенції Євроюст • Європол • Frontex • Довкілля • Реконструкція • Профілактика та контроль захворюваності • Лікарські засоби • Євростат • Європейський поліційний коледж Посади Голова ради • Голова парламенту • Голова комісії • Верховний представник • Омбудсмен • Європейський комісар з цифрової економіки та суспільства Політика Співпраця • Політичні системи в ЄС • Вибори • Округи Європейського парламенту • Фракції Європейського парламенту • Політичні партії • Розширення (1995 • 2004 • 2007 • 2013 • подальше) • Інтеграція • Пан'європеїзм • Євроскептицизм • Зовнішня політика • Євроміф • Спільна торговельна політика • Спільна транспортна політика • Вихід із Європейського Союзу Право Доробок спільноти • Закон про конкуренцію • Закон про авторське право • Директива • Вісник • Чотири свободи (Переміщення робочої сили) • Законодавча процедура • Постанова • Шенгенська угода • Хартія з прав людини • Договори (Право на неучасть) • Європейська громадянська ініціатива • Тісніша співпраця Географія Кордони • Крайні точки • Найбільші міста • Найбільші агломерації • Найбільші метрополійні території • Країни-члени • Спеціальні території • Регіони Економіка Валюти • Спільна сільськогосподарська політика • Спільна рибна політика • Соціальна політика Європейського Союзу • Бюджет • Євро • Центральний банк • Інвестиційний банк • Інвестиційний фонд • Фонд фінансової стабільності • Єврозона • Енергетична політика • Регіональна політика • Внутрішній ринок • Солідарний фонд • Транспорт (Навігаційна система Галілео) • Транс'європейські мережі • Цифровий порядок денний для Європи Культура Гасло • Громадянство (Паспорт) • Демографія • Водійське посвідчення • Освіта • Інститут інновацій та технології • Мови • Релігія • Спорт • Свята • Телефонні коди • Символи • Статистика • Douzelage • Інтернет Списки Агенції • Скликання Європейської Ради • Директиви • Політичні партії • Головування • Найвищі хмарочоси • Автомобільні знаки • Абревіатури та жаргон Теорія Наддержавність • Міждержавність • Європа різних швидкостей • Євросфера