Вступ Косова до Європейського Союзу — Вікіпедія

Косовська заявка на вступ до ЄС
Статус
Заявниця
Заявку подано 14 грудня 2022
Заявку схвалено Очікується у 2023 році'
Початок перемовин Очікується у 2024 році
Прогрес
Потенцій кандидат/Спірний статус
Статистичне порівняння
Європейський Союз Європейський СоюзКосово Косово
Населення▼ 447,007,596[1]1,935,259
Площа4,233,262 км2
1,634,472 sq mi		10,887 км2
4,203 mi2
ВВП (ПКС)▲ $21,5 трлн.[2]
Повний
▲ $48,304[2]
На душу населення		▲ $23.524 млрд
▲ $13,017
ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн.[2]
Повний
$40,995[2]
На душу населення 		▲ $8.402 млрд
▲ $4,649
ІЛР▲ 0,9110.742
Джині30.229.0
Відмінності після вступу до ЄС
Увесь ЄС
Населення ЄС▲ 448,942,855
Площа ЄС4,244,149 км²
Нова офіційна мова25
+ 1 (албанська)
ІЛР
Джині
Середній член ЄС
Сер. населення членів
Сер. площа членів
ВВП
ВВП на душу населення
Вебсайт
Європейська комісія
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Ця стаття про процес переговорів про вступ. Про широкий погляд на відносини між Європейським Союзом і Косовом див. Відносини Косово — Європейський Союз.

Вступ Косова до Європейського Союзу є на поточному порядку денному майбутнього розширення ЄС. Косово визнано ЄС потенційною кандидаткою на вступ.[3]

Відносини між ЄС і Косово почались 2008 року, коли Косово оголосило незалежність. Одним із важливих питань, яке стоїть на поточному порядку денному в цих відносинах, є вступ Косово до цього блоку. Косово визнано Європейським Союзом потенційним кандидатом на вступ.[4]

Проголошення незалежності Косова від Сербії набрало чинності 17 лютого 2008 року голосуванням членів Асамблеї Косова.[5][6] Це проголошення не визнали Сербія, яка вважає Косово частиною своєї території, а також п'ять з 27 країн-членів ЄС. Як наслідок, сам Європейський Союз згадуючи Косово в тексті, завжди додає примітку, що містить текст, погоджений на переговорах між Белградом та Приштиною: «Це визнання не зачіпає позицій щодо статусу і відповідає Постанові Ради безпеки ООН 1244 та Постанові Міжнародного суду щодо Декларації про незалежність Косово».[7] Це не завадило Косову продовжувати користуватися наданим Європейським Союзом Механізмом відслідковування стабілізації (англ. Stabilisation Tracking Mechanism), спрямованим на поступову інтеграцію косовської національної політики з правових, економічних та соціальних питань з ЄС, щоб в певний момент в майбутньому Косово могло претендувати на членство в ЄС.

Для забезпечення стабільності на території та для забезпечення верховенства права, ЄС діє в Косові під патроном Місії тимчасової адміністрації Організації Об'єднаних Націй у Косові (ЮНМІК), розміщуючи там поліцейські та цивільні ресурси в рамках Місії Європейського Союзу з верховенства права (EULEX).

Угода про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Косово була підписана 26 лютого 2016 року та набула чинності 1 квітня 2016 року.[8]

6 лютого 2018 року Європейська Комісія опублікувала план розширення,[9] який охоплюває шість країн Західних Балкан: Албанію, Боснію та Герцеговину, Косово, Чорногорію, Північну Македонію та Сербію. План передбачає, що всі шість цих країн могли би досягти членства в ЄС після 2025 року.

Косово офіційно подала заявку на отримання статусу кандидата 14 грудня 2022 року.[10]

Визнання[ред. | ред. код]

Станом на 2022, 22 з 27 держав-членів визнають Косово як незалежну державу. Державами ЄС, які не визнають незалежність Косово, є Іспанія, Словаччина, Кіпр, Румунія та Греція. Як наслідок, сам ЄС посилається лише на «Косово» із виноскою із зірочкою, що містить текст, узгоджений на переговорах Белград-Пріштина: «Це позначення не завдає шкоди позиціям щодо статусу та відповідає Резолюції 1244 та висновок Міжнародного суду щодо Декларації незалежності Косово».

8 липня 2010 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка закликає всі країни-члени визнати Косово.[11] У жовтні 2010 року представник Європейського парламенту припустив, що відсутність визнання з боку деяких країн не буде перешкодою для приєднання Косово до безвізового режиму Шенгенської зони.[12]

За даними сербського аналітичного центру «Центр сучасної політики», очікується, що всі країни-члени ЄС повинні будуть визнати Косово, перш ніж воно приєднається до ЄС.[13] Європейські чиновники, включаючи міністра закордонних справ Німеччини Зігмара Габріеля, заявили, що очікують, що Сербія визнає Косово до вступу в ЄС.[14][15]

Присутність ЄС[ред. | ред. код]

Місія ЄС з верховенства права в Косові (EULEX) діє на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, яка ввела міжнародне управління в Косові в 1999 році.[16] Однак, введення сил ЄС, яке раніше планувалося під егідою Ради Безпеки, не отримало мандату Ради Безпеки ООН через те що Росія була проти. Росія заблокувала передачу повноважень ООН щодо Косова місії ЄС.[17][18] Сербія також розглядає таку місію як визнання ЄС незалежного Косова.[19]

Місія, чисельністю від 1800 до 1900 осіб, була затверджена Європейською радою 14 грудня 2007. Пізніше вона була збільшена до 2000 осіб, через посилення елементу нестабільності внаслідок невдачі дійти згоди із Сербією.[20] Місія складається із поліцейських, прокурорів та суддів, таким чином фокусуючись на верховенстві права і демократичних стандартах. Розмір цієї місії означає, що в Косові знаходиться найбільша кількість службовців уряду Європейського Союзу, після Брюсселю.[21] Головою місії з 2019 року є швед Ларс-Гуннар Вігемарк.

ЄС також призначає Міжнародного цивільного представника в Косові (якого також називають Спеціальним представником Європейського Союзу в Косово). Рівень впливу ЄС в Косові змусив деяких людей називати Косово «протекторатом ЄС».[22]

25 серпня 2009 року місія EULEX стала жертвою насильницьких протестів, внаслідок яких було пошкоджено 28 транспортних засобів місії ЄС. У сутичках були поранені троє співробітників поліції Косова, внаслідок чого косовська поліція здійснила 21 арешт. Атаку організувала група під назвою «Vetëvendosje!» («Самовизначення») у відповідь на співпрацю поліції EULEX з Сербією та її дії в Косові.[23] Існує невдоволення щодо місії ЄС за здійснення керування над Косовом, посередництво між Косово та Сербією. Політика, зосереджена на реагуванні на кризові ситуації, а не на їх вирішенні, та на досягненні етнічної автономії, а також надто широкий мандат щодо управління Косовом, є основою невдоволення місією ЄС.[24]

Механізм відстеження стабілізації[ред. | ред. код]

Механізм відстеження стабілізації, створений спеціально для Косова 6 листопада 2002 року, є процесом асоціації, спеціально розробленим для сприяння діалогу між ЄС та владою Косово з питань наближення до ЄС, оскільки до Косова неможливо було застосувати Процес стабілізації й асоціації ЄС через його спірний статус. Крім того, в березні 2007 року була створена нова структура галузевих нарад під егідою Механізму відстеження стабілізації в таких сферах: належне врядування, економіка, внутрішній ринок, інновації та інфраструктура.[25]

Кандидатура[ред. | ред. код]

Європейський Союз розділений за своєю політикою щодо Косова: 5 з 28 країн-членів ЄС (Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина, Іспанія) не визнають косовського суверенітету. Косово офіційно вважається потенційним кандидатом на членство в Європейському Союзі, і йому було надано чітку «європейську перспективу» Радою Європейського Союзу. Як підтвердив Саміт у Салоніках в червні 2003 року, Косово міцно закріпилося в рамках процесу стабілізації та асоціації — політики ЄС, яка застосовується до Західних Балкан і покликана готувати потенційних кандидатів до членства.

20 квітня 2005 року Європейська Комісія ухвалила комюніке «Європейське майбутнє для Косова», яке підтвердило прихильність Комісії до продовження роботи із Косовом. 20 січня 2006 року Рада ухвалила програму Європейського партнерства для Сербії та Чорногорії, включно із Косовом, як визначено рішенням РБ ООН 1244. Європейське партнерство — це засіб реалізувати європейську перспективу країн Західних Балкан у рамках процесу асоціації і стабілізації. Тимчасові інститути самоврядування (PISG) в серпні 2006 року прийняли План дій щодо реалізації Європейського партнерства, і цей документ сформував поточну робочу основу між ЄС та PISG. PISG регулярно звітував про виконання цього плану дій.

Проголошення незалежності Республіки Косово від Сербії було ухвалено 17 лютого 2008 року голосуванням членів Асамблея Косова.[5][6] Те, що декларація не була визнана Сербією та кількома країнами-членами ЄС, не завадило Косову продовжувати участь в Механізмі відстеження стабілізації, яка мала на меті поступово інтегрувати косовську національну політику з правових, економічних та соціальних питань з Європейським Союзом, щоб в певний момент в майбутньому Косово отримало право на членство в ЄС.

В жовтні 2009 року Європейська Комісія зазначила у своєму щорічному звіті про прогрес кандидатів та потенційних кандидатів на вступ до ЄС, що Косово зіткнулося з великими проблемами, включаючи забезпечення верховенства закону, боротьбу з корупцією та організованою злочинністю, посилення адміністративного потенціалу, захист сербів та інших меншин.[26][27]

Переговори про членство в ЄС розпочнуться лише після того, як Косово подасть заявку і стане офіційним кандидатом на членство в ЄС. Міністр закордонних справ Косова Енвер Ходжай запропонував ЄС прийняти до себе Сербію та Косово одночасно, через занепокоєння, що якщо Сербія буде прийнята першою, вона може накласти вето на членство Косова.[28]

В травні 2014 року Ходжай заявив, що Косово поставило собі мету досягти членства в ЄС протягом десяти років.[29] В травні 2018 року в Болгарії, яка на той момент головувала в Раді Європейського Союзу, відбувся саміт із питань Західних Балкан, який мав на меті полегшити приєднання шести країн, включаючи посилення регіональної співпраці в галузі безпеки та регіонального взаємозв'язку.[30] Примітно, що на саміті йшлося саме про «партнерів», а не про держави: це є наслідком того, що Косово лише частково визнається державою.[31] Європейська Комісія є чутливою до цього питання, яке було прокоентоване у виступі Верховного представника ЄС Федеріки Могеріні на пленарному засіданні Європейського парламенту щодо стратегії щодо Західних Балкан: «спільна, однозначна, конкретна перспектива інтеграції до Європейського Союзу для кожного з шести партнерів. Кожен у своєму темпі, зі своєю специфікою та за різних умов, але напрямок чіткий і єдиний».[32]

3 березня 2022 року парламент Косово прийняв резолюцію з вимогою до уряду «вжити всіх необхідних кроків для приєднання до НАТО, Європейського Союзу, Ради Європи та інших міжнародних організацій».[33]

3 березня 2022 року Асамблея Косова ухвалив резолюцію, в якій вимагає від уряду «вжити всіх необхідних кроків для приєднання до НАТО, Європейського Союзу, Ради Європи та інших міжнародних організацій».[34] У червні 2022 року прем'єр-міністр Косова Альбін Курті заявив, що планує офіційно подати заявку на членство до кінця року.[35] 14 грудня 2022 року Косово офіційно підписало заявку на отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.[36][37]

Угода про асоціацію та стабілізацію[ред. | ред. код]

До подачі заявки на повне членство в ЄС Косово прагнуло підписати з ЄС Угоду про стабілізацію і асоціації, яка, на думку Європейського парламенту, «визначає права та обов'язки обох сторін до членства в ЄС».[38] У березні 2012 року Європейська Комісія розпочала дослідження техніко-економічного обґрунтування перспектив угоди.[39][40] 10 жовтня 2012 року результати були опубліковані. Дослідження встановило, що для цього не існує жодних юридичних перешкод, оскільки для такої угоди не потрібен повний суверенітет, і рекомендував розпочати переговори, як тільки Косово досягне подальшого прогресу у чотирьох сферах: верховенство права, державне управління, захист меншин, і торгівля.[41]

Брюссельська угода 2013 року[ред. | ред. код]

19 квітня 2013 року уряди Косово та Сербії уклали угоду,[42] яка була визнана важливим кроком до нормалізації відносин і дозволила би Сербії та Косову просунутися в європейській інтеграції.[43] Угода зобов'язує обидві держави «не блокувати та не заохочувати інших до блокування прогресу іншої сторони в інтеграції з ЄС». Хоча це не означало визнання незалежності Косова Белградом, Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон заявила: «Те, що ми бачимо — це крок від минулого, і для обох з них це крок до Європи», а Хашим Тачі заявив: «Ця угода допоможе нам зцілити рани минулого, якщо ми матимемо мудрість та знання, щоб реалізувати це на практиці». Угода була ратифікована Асамблеєю Косова 28 червня 2013 року.[44]

Через кілька днів після досягнення угоди Європейська Комісія рекомендувала дозволити розпочати переговори щодо угоди про асціацію і стабілізацію між ЄС та Косово,[45] а також розпочати переговори про членство в ЄС із Сербією.[46] 28 червня 2013 року Європейська рада схвалила висновки Ради Європейського Союзу щодо переговорів як з Косово, так і з Сербією.[47][48]

Переговори були офіційно розпочаті 28 жовтня 2013 року[49] та були завершені 2 травня 2014 року.[50] Угода була ратифікована 25 липня 2014 року, а договір було підписано 27 жовтня 2015 року.[51]

Це був перший ССА, підписаний після вступу в силу Лісабонського договору, який надав ЄС статус юридичної особи.[52][53] У результаті представник ЄС у Косово пояснив, що «на відміну від ССА з іншими країнами регіону, ця угода буде виключно угодою ЄС. ЄС підпише її як юридична особа».[54] Угоду не потрібно було ратифікувати окремо кожною державою-членом.[55] Далі представник сказав, що «оскільки Косово не визнається п'ятьма країнами-членами, нам довелося видати директиву про те, що підписання угоди не означатиме, що ЄС чи будь-яка з країн визнають Косово як державу».[54] ССА набув чинності 1 квітня 2016 року.[56]

Одностороннє запровадження євро[ред. | ред. код]

До свого проголошення незалежності в 2008 році, Косово використовувало в якості своєї грошової одиниці валюти деяких великих європейських держав, найбільш популярною з них була німецька марка. Німеччина 1 січня 2002 року перейшла на євро, і Косово зробило це разом з нею, але неофіційно. Європейський центральний банк не давав згоди Косову на використання євро.

Не є зрозумілим, чи одностороннє використання євро вплине на прагнення Косова до подальшої інтеграції з ЄС, яке вимагає від держав дотримання декількох критеріїв конвергенції, перш ніж вони зможуть вступити до єврозони. Чорногорія, як і Косово, також в односторонньому порядку прийняла євро і зараз веде переговори про членство з ЄС. З моменту подання заяви Чорногорії на членство, Європейська комісія та ЄЦБ кілька разів висловлювали своє невдоволення щодо використання євро.[57] У заяві, що додається до Угоди про стабілізацію та асоціацію з ЄС, сказано що «одностороннє введення євро не було сумісним з Договором».[58] Очікується, що питання буде вирішене через переговорний процес. ЄЦБ заявив, що наслідки одностороннього прийняття євро «будуть прописані не пізніше початку можливих переговорів щодо вступу до ЄС». Дипломати припустили, що навряд чи Чорногорія буде змушена вивести євро з обігу в своїй країні.[59]

Лібералізація візового режиму[ред. | ред. код]

Косово це поки єдиний потенційний кандидат на членство в ЄС на Балканах, який не має безвізового доступу до Шенгенської зони. ЄС та Косово розпочали діалог про візову лібералізацію 19 січня 2012 року.[60] 14 червня 2012 року Косово отримало дорожню карту щодо лібералізації візового режиму з ЄС із деталізацією необхідних реформ.[61][62] Європейська комісія офіційно запропонувала Косову отримати безвізовий режим у травні 2016 року.[63] ЄС заявив, що безвіз для громадян Косова обумовлений тим, що Косово схвалило угоду про демаркацію кордону з Чорногорією.[64] Угода про кордон була затверджена парламентом Косова в березні 2018 року.[65] У звіті Комісії від липня 2018 року зроблено висновок, що Косово виконало всі необхідні йому умови для безвізового доступу до Шенгенської зони.[66]

У 2021 році Європейський парламент закликав Раду ЄС запровадити лібералізацію візового режиму для громадян Косова після того, як у звіті ЄС було зроблено висновок,[67] що Косово виконало всі умови, необхідні для лібералізації візового режиму.[68] У листопаді 2022 року Рада ЄС запропонувала запровадити лібералізацію візового режиму не пізніше 1 грудня 2023 року або одночасно з ETIAS, якщо раніше.[69]

Громадська думка[ред. | ред. код]

Думка жителів Косово є прихильною більшості щодо ЄС та США.[70]

Хронологія відносин з ЄС[ред. | ред. код]

Хронологія[71]
Дата Подія
1 квітня 2005 Європейська комісія ухвалила повідомлення про Європейське майбутнє Косова
4 лютого 2008 Європейська рада ухвалила спільні дії щодо створення місії ЄС з верховенства права в Косові EULEX
18 лютого 2008 Рада визнає проголошення незалежності Косово, підкреслює переконання ЄС у тому, що Косово є справою sui generis.
15 червня 2008 Косово ухвалило свою Конституцію
9 грудня 2008 EULEX починає працювати
14 жовтня 2009 Комісія видає повідомлення «Косово-виконання своєї європейської перспективи».
22 липня 2010 Міжнародний суд ООН видає консультативний висновок щодо проголошення незалежності Косова
8 березня 2011 Після резолюції Генеральної Асамблеї ООН починається технічний діалог Косово-Сербія
19 січня 2012 Комісія розпочинає діалог щодо лібералізації візового режиму з Косово
30 травня 2012 Комісія розпочинає структурований діалог щодо верховенства права
14 липня 2012 Комісія оприлюднила дорожню карту лібералізації візового режиму з Косово
10 вересня 2012 Косово оголосило про кінець контрольованої незалежності
10 жовтня 2012 Європейська комісія оприлюднила техніко-економічне обґрунтування для Угоди про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Косово
19 жовтня 2012 Розпочинається діалог на високому рівні між Косово та Сербією за сприяння HRVP Ештон
25 липня 2014 Головні переговорники ЄС і Косово парафували Угоду про стабілізацію та асоціацію між ЄС і Косово в Брюсселі
1 квітня 2016 Угода про стабілізацію та асоціацію між ЄС та Косово набуває чинності
1 липня 2018 Комісія підтверджує, що Косово виконало всі вимоги щодо лібералізації візового режиму. Рішення щодо пропозиції Комісії знаходиться на розгляді в ЄП та Раді.
14 грудня 2022 Косово подає заявку на членство в Європейському Союзі.

Хід переговорів[ред. | ред. код]

10 червня 2022 в Косово заявили про плани подати заявку на отримання статусу кандидата на вступ до кінця року[72].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Population on 1 January. ec.europa.eu. Eurostat. Процитовано 29 січня 2022.
  2. ↑ а б в г IMF World Economic Outlook Database, October 2017. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 24 January 2018. Процитовано 22 грудня 2016.
  3. ↑ Kosovo – European Commission. Ec.europa.eu. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 13 січня 2017.
  4. ↑ Kosovo – European Commission. Ec.europa.eu. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 13 січня 2017.
  5. ↑ а б Europe | Kosovo MPs proclaim independence. BBC News. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 13 січня 2017.
  6. ↑ а б Kosovo: The world's newest state. The Economist. 23 лютого 2008. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 24 вересня 2012.
  7. ↑ Kosovo*. Європейська комісія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 травня 2013.
  8. ↑ Information relating to the entry into force of the Stabilisation and Association Agreement between the European Union and the European Atomic Energy Community, of the one part, and Kosovo (*), of the other part. EUR-Lex. 24 березня 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
  9. ↑ Strategy for the Western Balkans. European Commission. 6 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 18 травня 2018.
  10. ↑ https://www.voanews.com/a/kosovo-leaders-sign-application-request-to-join-eu/6877175.html
  11. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 10 липня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Fajon: Kosovo must become visa-free (SETimes.com). 30 жовтня 2010. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 31 жовтня 2010.
  13. ↑ Agreement on Comprehensive Normalization of Relations between Serbia and Kosovo: political and legal analysis / [authors Đorđe Bojović, Nikola Burazer]. — Belgrade: Centre for Contemporary Politics, EU-RS Think Tank, 2018
  14. ↑ Bytyci, Fatos (14 лютого 2018). Serbia must accept Kosovo independence to join EU: German foreign minister. Reuters. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 11 квітня 2022. Serbia will need to accept the independence of Kosovo, its former province, in order to join the European Union, German Foreign Minister Sigmar Gabriel said in Pristina late on Wednesday.
  15. ↑ Ker-Lindsay, James; Armakolas, Ioannis (2017). Lack of Engagement - Surveying the Spectrum of Member States Policies Towards Kosovo (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2018. Процитовано 11 квітня 2022. ...EU expectations, Serbia does not eventually accept Kosovar statehood in order to join the bloc.
  16. ↑ Vucheva, Elitsa and Renata Goldirova (14 December 2007) EU agrees on Kosovo mission [Архівовано 2007-12-17 у Wayback Machine.], EU Observer
  17. ↑ A June tide. Economist. 19 червня 2008. Архів оригіналу за 1 лютого 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
  18. ↑ Divided rule. Economist. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 1 лютого 2010. Процитовано 28 квітня 2010.
  19. ↑ Vucheva, Elitsa (17 December 2007) EU Kosovo mission 'unacceptable' for Serbia [Архівовано 2008-03-03 у Wayback Machine.], EU Observer
  20. ↑ Serbia, Russia fury as Kosovo independence draws near | EU – European Information on Enlargement & Neighbours. EurActiv.com. 15 лютого 2008. Архів оригіналу за 9 June 2011. Процитовано 28 квітня 2010.
  21. ↑ de Kuijer, Pim (18 February 2008) [[https://www.webcitation.org/5nDbXNUaO?url=http://euobserver.com/9/25680 Архівовано 1 лютого 2010 у WebCite] [Comment] The 28th member state], EU Observer
  22. ↑ Tim Judah. Kosovo: the era of the EU protectorate dawns (PDF). Iss.europa.eu. Архів оригіналу (PDF) за 28 March 2012. Процитовано 13 січня 2017.
  23. ↑ Phillips, Leigh (26 серпня 2009). Violent protests against EU mission in Kosovo. EUobserver. Архів оригіналу за 2 січня 2010. Процитовано 2 вересня 2009.
  24. ↑ Kurti, Albin (2 вересня 2009). Comment: Causing damage in Kosovo. EUobserver. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 2 вересня 2009.
  25. ↑ «Main steps towards the EU» [Архівовано 31 травня 2008 у Wayback Machine.] Ec.europa.eu Link accessed 28 April 2008.
  26. ↑ The EU Enlargement Process: A Year of Progress in the Western Balkans and Turkey, Europa.eu, 14 жовтня 2009, архів оригіналу за 18 жовтня 2009, процитовано 6 червня 2022
  27. ↑ Kosovo under UNSCR 1244/99 2009 Progress report (PDF). Europa.eu. 14 жовтня 2009. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2011.
  28. ↑ Hoxhaj: 2013, vit i suksesshëm i politikës së jashtme. Міністерство закордонних справ Косово. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 24 листопада 2013.
  29. ↑ Hoxhaj në Prizren, vendimi për vizat merret pas zgjedhjeve për institucionet e BE-së (Video). Міністр іноземних справ Косово. 17 травня 2014. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014.
  30. ↑ EU-Western Balkans summit in Sofia. Council of Europe. 17 травня 2018. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 18 травня 2018.
  31. ↑ Martin, Dimitrov (23 квітня 2018). Balkans Labeled 'Partners' Instead of 'States' for Sofia Summit. Balkan Insight. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 18 травня 2013.
  32. ↑ Speech by High Representative/Vice-President Federica Mogherini at the European Parliament Plenary Session on the Western Balkan Strategy. Європейська служба зовнішніх справ. 6 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 18 травня 2018.
  33. ↑ Kosovo parliament urges government to start NATO membership bid. MSN (en-XL) . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
  34. ↑ Kosovo parliament urges government to start NATO membership bid. MSN (en-XL) . Процитовано 3 березня 2022.
  35. ↑ Kosovo Pledges To File EU Application By End Of Year. Radio Free Europe/Radio Liberty. 10 червня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
  36. ↑ Potpisana prijava za članstvo Kosova u Evropskoj uniji. N1 (sr-RS) . 14 грудня 2022. Процитовано 14 грудня 2022.
  37. ↑ Xhabafti, Erion; Semini, Llazar (14 грудня 2022). Kosovo leaders sign application request to join EU. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 14 грудня 2022.
  38. ↑ New horizon for Kosovo's EU integration. Європейський парламент. 7 лютого 2013. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  39. ↑ Cerni, Boris; Greicevci, Bekim (27 березня 2012). EU Studies Kosovar Bid to Win Stabilization, Association Accord. Bloomberg. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  40. ↑ Bytyci, Fatos (27 березня 2012). EU to set Kosovo on long road to membership. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 серпня 2013.
  41. ↑ Feasibility Study for a Stabilisation and Association Agreement between the European Union and Kosovo (PDF). European Commission. 10 жовтня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2016. Процитовано 24 жовтня 2012.
  42. ↑ Unofficial text of proposed Kosovo agreement. B92. 19 квітня 2013. Архів оригіналу за 27 September 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  43. ↑ Serbia and Kosovo reach EU-brokered landmark accord. BBC. 19 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 19 квітня 2013.
  44. ↑ Edona Peci (3 травня 2013). Kosovo MPs Defy Protests to Ratify Serbia Deal. Balkan Insight. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 13 січня 2017.
  45. ↑ Recommendation for a COUNCIL DECISION authorising the opening of negotiations on a Stabilisation and Association Agreement between the European Union and Kosovo (PDF). Європейська комісія. 22 квітня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2016. Процитовано 17 серпня 2013.
  46. ↑ Pawlak, Justyna (22 квітня 2013). EU Commission recommends start of Serbia membership talks. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 червня 2013.
  47. ↑ Press Release – 3251st Council meeting (PDF). Рада Європейського Союзу. 25 червня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  48. ↑ European Council 27/28 June 2013 Conclusions (PDF). Європейська рада. 28 червня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2015. Процитовано 17 серпня 2013.
  49. ↑ Kosovo Launches Crucial SAA Talks With EU. Balkan Insight. 28 жовтня 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 28 жовтня 2013.
  50. ↑ Stabilisation and Association Agreement negotiations successfully completed. Європейська служба зовнішніх справ. 2 травня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 травня 2014.
  51. ↑ Stabilisation and Association Agreement between the European Union and Kosovo signed. Європейська комісія. 27 жовтня 2015. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 27 жовтня 2015.
  52. ↑ Stabilisation and Association Agreement negotiations successfully completed. European External Action Service. 2 травня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 травня 2014.
  53. ↑ EU starts the Stabilisation and Association Agreement negotiations with Kosovo. European Commission. 28 жовтня 2013. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 29 жовтня 2013.
  54. ↑ а б Kosovo to negotiate on Stabilisation and Association Agreement. 27 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 27 жовтня 2013.
  55. ↑ Kosovo Launches Crucial SAA Talks With EU. Balkan Insight. 28 жовтня 2013. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 28 жовтня 2013.
  56. ↑ Information relating to the entry into force of the Stabilisation and Association Agreement between the European Union and the European Atomic Energy Community, of the one part, and Kosovo, of the other part. EUR-Lex. 24 березня 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
  57. ↑ EU warns Montenegro over Euro. B92. 10 жовтня 2007. Архів оригіналу за 5 November 2012. Процитовано 9 вересня 2011.
  58. ↑ Montenegro heading for EU membership. 24 жовтня 2007. Архів оригіналу за 11 May 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
  59. ↑ EU to question Montenegro's use of euro. 8 жовтня 2007. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 19 лютого 2013.
  60. ↑ EU launches talks with Kosovo on visa free regime. EUBusiness. 19 січня 2012. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2013.
  61. ↑ Commission delivers visa roadmap to Kosovo government. Європейська комісія. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 17 серпня 2013.
  62. ↑ EU Delivers Visa Road-map To Kosovo. RTTNews. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 17 серпня 2013.
  63. ↑ European Commission proposes visa-free travel for the people of Kosovo. European Commission. 4 травня 2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 4 травня 2016.
  64. ↑ Setback on Kosovo Visas Blamed on Border Deal Delay. 6 липня 2016. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  65. ↑ Kosovo minister pledges fulfilling of the last benchmark on visa liberalisation. 22 березня 2018. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 30 березня 2018.
  66. ↑ Visa Liberalisation: Commission confirms Kosovo fulfils all required benchmarks. Європейська комісія. 18 липня 2018. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 20 липня 2018.
  67. ↑ Enlargement reports: MEPs fully support Western Balkans' European future, European Parliament, 25 March 2021.
  68. ↑ Visa Liberalisation: Commission confirms Kosovo fulfils all required benchmarks. European Commission. 18 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
  69. ↑ Kosovo visa liberalisation decision pushed to end of 2023, Euractiv, 14 November 2022.
  70. ↑ «Kosovo Public Opinion Survey» by National Democratic institute. https://www.ndi.org/sites/default/files/NDI%20Kosovo%20Public%20Opinion%20Poll%202019.pdf [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.]
  71. ↑ Kosovo. European Neighbourhood Policy And Enlargement Negotiations. European Commission. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.
  72. ↑ Косово планує подати заявку на членство в ЄС. РБК-Украина (рос.). Процитовано 10 червня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Історія
Створення (1958)
1-е розширення (1973)
2-е розширення (1981)
3-є розширення (1986)
Возз'єднання Німеччини (1990)
4-е розширення (1995)
5-е розширення (2004)
6-е розширення (2007)
7-е розширення (2013)
Кандидатки
Ведуть переговори
Заморожені переговори
Заявниці
Партнерські відносини
Східне партнерство
Північний вимір
Середземноморський союз
Митний союз
Угоди про вільну торгівлю
Інші географічно
країни Європи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вступ_Косова_до_Європейського_Союзу&oldid=41831789