Вольфганг Паулі — Вікіпедія

Нобелівська премія з фізики (1945) Вольфганг Ернст Паулі
нім. Wolfgang Ernst Pauli
Паулі у 1929 році
Паулі у 1929 році
Паулі у 1929 році
Ім'я при народженні нім. Wolfgang Ernst Pauli
Народився 25 квітня 1900(1900-04-25)
Відень
Помер 15 грудня 1958(1958-12-15) (58 років)
Цюрих
·рак підшлункової залози
Поховання Zollikon cemeteryd[1]
Країна Австрія Австрія
Діяльність фізик-теоретик
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузь фізика
Заклад Геттінгенський університет
Копенгагенський університет
Гамбургський університет
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Принстонський університет
Науковий керівник Арнольд Зоммерфельд
Вчителі Макс Борн
Відомі учні Ніколас Кеммер, Фелікс Вілларс
Аспіранти, докторанти Felix Villarsd[2]
Nicholas Kemmerd[3]
Maurice Pryced[4]
Armin Thellungd[5]
John Markus Blattd[4]
Charles Enzd[4]
Beat Andreas Troeschd[4]
Philippe Choquardd[4]
Alexander Rusterholzd[4]
Paul Güttingerd[4]
Andreas Valkód[4]
Saleh Selim-Younisd[4]
Hans Aepplid[4]
Amos de-Shalitd[4]
Jean-Pierre Blaserd[4]
Max Robert Schafrothd[4]
Ігаль Тальмі
Членство Лондонське королівське товариство
Баварська академія наук
Шведська королівська академія наук
Гайдельберзька академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
AAAS[6]
Американське фізичне товариство[6]
Відомий завдяки: Принцип виключення Паулі
Матриці Паулі
Рівняння Паулі
Еффект Паулі
Батько Wolfgang Joseph Paulid[7]
Мати Berta Kamilla Paulid
Брати, сестри Hertha Paulid
У шлюбі з Käthe Margarethe Deppnerd
Franziska Bertramd
Родичі Friedrich Schützd
Нагороди
Його хресним батьком був Ернст Мах. Не плутати з Вольфгангом Пауль, котрого Паулі називав своєю «дійсною частиною».

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Вольфганг Паулі у Вікісховищі

Во́льфганг Е́рнст Па́улі (нім. Wolfgang Ernst Pauli; 25 квітня 1900, Відень — 15 грудня 1958, Цюрих) — фізик-теоретик ХХ сторіччя, один з піонерів квантової фізики. Лауреат Нобелівської премії присудженої йому за відкриття принципу виключення, який було названо його ім'ям.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Паулі зробив багато важливих наукових відкриттів, особливо у галузі квантової механіки. Він рідко публікував свої статті, надаючи перевагу листуванню з колегами, особливо з Нільсом Бором та Вернером Гейзенбергом, з котрими дуже товаришував. Багато його ідей і результатів ніколи не були опубліковані і з'являлись тільки у його листах, які часто передавались далі і копіювались. Паулі, судячи з усього, мало турбувало те, що по причині малого числа публікації більша частина його роботи була майже не знайома громадськості.

У 1924 Паулі запропонував новий ступінь вільності, квантове число з двома можливими значеннями, з метою розв'язати неузгодженість між експериментальними молекулярними спектрами та теорією квантової механіки. Він сформулював принцип виключення Паулі, згідно з яким два електрони не можуть перебувати в одному квантовому стані, що характеризується 4 квантовими числами, включаючи його нововведене квантове число. Цей ступінь свободи був у 1925 р. ідентифікований Г. Уленбеком і C. Гоудсмітом як спін електрона.

У 1926 році, незабаром після опублікування Гейзенбергом матричної теорії сучасної квантової механіки, Паулі використав цю теорію для розрахунку спектру атома водню. Результат послугував суттєвим доводом для признання теорії Гейзенберга. Паулі вводить матриці Паулі — матриці розмірності 2 × 2, як базис для операторів спіну. Існує думка, що ця робота вплинула на Дірака у процесі створення рівняння Дірака для релятивістського електрона. Але Дірак наголосив, що він ввів такі самі матриці незалежно, без впливу Паулі.

У 1930 році Паулі постулює нейтрино. Він усвідомив, що при бета-розпаді нейтрона на протон і електрон закони збереження енергії та імпульсу виконуються тільки за умови випромінення ще однієї, раніше невідомої частинки. У 1934 році Енріко Фермі включив частинку, яку назвав нейтрино в свою теорію бета-розпаду. Існування нейтрино вперше було експериментально підтверджене у 1956 році Фредеріком Райнесом і Клайдом Кованом, два з половиною роки до смерті Паулі. Отримавши новину, він відповів телеграмою: «Дякую за повідомлення. Все приходить до того, хто вміє чекати. Паулі.»

У 1940 році Паулі довів теорему спін-статистики, згідно з якою частинки з нецілочисленим спіном — ферміони, а з цілочисленим спіном — бозони.

У 1949 він опублікував статтю про регуляризацію Паулі-Вілларса, у якій ішлося про важливість ренормування, або видалення полюсів з квантової теорії поля.

Особисті якості[ред. | ред. код]

В області фізики Паулі був відомим перфекціоністом. Разом з цим він не обмежувався лише своїми роботами, але і безжально критикував помилки колег. Він став «совістю фізики», часто відгукувався про роботи як про «зовсім неправильні», або коментував приблизно так: «Це не тільки не правильно, це навіть не дотягує до помилкового!».

Існує анекдот про те, як Гейзенберг написав Паулі про свою нову теорію. У відповідь він отримав лист, в якому був намальований квадрат з поміткою «Я можу малювати як Тиціан». Знизу маленькими буквами було дописано: «Не вистачає тільки деталей».

У Відні Паулі навчався в федеральній гімназії № 19. Його однокласником був майбутній лауреат нобелівської премії з хімії Ріхард Кун. Також розповідають, що якось на уроці фізики вчитель зробив на дошці помилку, котру не зміг знайти навіть після довгих пошуків і у відчаї вигукнув: «Паулі, ну скажіть нарешті, де помилка. Ви ж мабуть давно її знайшли.»

Особисте життя[ред. | ред. код]

У травні 1929 Паулі відлучився від католицької церкви. У грудні того ж року одружився з Кете Маргарете Деппнер (Käthe Margarethe Deppner). Шлюб був нещасливим і закінчився розлученням у 1930 році. Паулі одружився знову у 1934 з Францізкою Бертрам (Franziska Bertram). Дітей не мали.

Бібліографія[ред. | ред. код]

написано Паулі
  • Pauli, Wolfgang; Jung, C.G. (1955). The Interpretation of Nature and the Psyche. Random House.
  • Pauli, Wolfgang (1981). Theory of Relativity. New York: Dover. ISBN 048664152X.
  • Pauli, Wolfgang; Jung, C.G. (2001). ed. C.A. Meier (ред.). Atom and Archetype, The Pauli/Jung Letters, 1932–1958. Princeton, New Jersey: Princeton University Press.
про Паулі

Науковий гумор[ред. | ред. код]

Вольфганг Паулі був теоретиком від голови до п'ят. Вважалося, що його не можна впускати в експериментальну лабораторію. Щоразу, коли він туди заходив, щось виходило з ладу. Цей феномен назвали ефектом Паулі. Розповідають, проте, що одного разу в одній лабораторії в якомусь місті стався вибух, хоча туди не заходив Паулі. У результаті прискіпливого дослідження на світ божий виплив факт, що Паулі того дня проїздив через те місто.

Вперше зустрівшись з Паулі, Еренфест зауважив: «Ваші статті мені подобаються більше, ніж ви самі», на що Паулі випалив: «А мені ви подобаєтеся більше, ніж ваші статті». Еренфест і Паулі стали добрими друзями.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Паули Вольфганг (Wolfgang Pauli) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 208. — 400 с.

Посилання[ред. | ред. код]