Лановий Володимир Тимофійович — Вікіпедія

Володимир Тимофійович Лановий
2-й Міністр економіки України
5 березня 1992 — 11 липня 1992
ПрезидентЛеонід Кравчук
ПопередникАнатолій Мінченко
НаступникВіктор Пинзеник

Народився17 червня 1952(1952-06-17) (72 роки)
місто Київ, УРСР
Відомий якекономіст, політик
КраїнаУкраїна і СРСР
Alma materКиївський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Політична партіябезпартійний
У шлюбі зЛанова Валентина Борисівна (1951)
ДітиЛановий Дмитро Володимирович (1976), Лановий Володимир Володимирович (1987)
Професіяекономіст
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 11 травня 1994 12 травня 1998
5-го скликання
НРУ 25 травня 2006 8 червня 2007
6-го скликання
НСНУ 5 червня 2012 12 грудня 2012

Володи́мир Тимофі́йович Ланови́й (нар. 17 червня 1952, Київ) — український економіст, політик, колишній міністр економіки України, голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1973 році закінчив планово-економічний факультет Київського інституту народного господарства, економіст промисловості. Кандидатська дисертація «Стимулювання напруженості планів виробничих об'єднань» (1980); докторська дисертація «Ринок і відтворення» (Київський державний економічний університет, 1994). У юному віці грав за Динамо Київ (1965/68) разом з О.Блохіним, В.Зуєвим та ін.

  • Серпень — листопад 1973 — інженер-економіст Інституту мікроприладів НВО «Кристал» імені Ленінського комсомолу.
  • Травень 1974 — травень 1975 — служба в армії.
  • Червень 1975 — серпень 1981 — старший інженер, серпень 1981 — квітень 1986 — начальник лабораторії НВО «Кристал» імені Ленінського комсомолу міста Києва.
  • З квітня 1986 — старший науковий працівник, з 1990 — завідувач відділу форм і методів соціалістичного господарювання Інституту економіки АНУ; був безпосереднім розробником закону «Про економічну самостійність України».
  • З 5 червня 1991 — державний міністр з питань власності і підприємництва УРСР.
  • З 5 березня 1992 — міністр економіки України, 6 березня[1] — 11 липня 1992[2] — віце-прем'єр-міністр України — міністр економіки України.
  • Серпень 1992 — липень 1994 — голова правління Центру соціалістичних реформ. У 1992—1994 роках разом з П. Яковенком заснував Клуб експертів Фонду Ф. Еберта (Німеччина), на засіданнях якого провідні політичні діячі України обговорювали актуальні питання.
Результати голосування за Володимира Ланового за областями на виборах Президента України 1994

Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Русанівський виборчій округ № 17, місто Київ. На час виборів: Центр ринкових реформ, президент.[11] Член Комітету з питань бюджету. Член (уповноважений) групи «Реформи».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 39 в списку. На час виборів: Постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів України, член НРУ. Голова підкомітету з питань економічного виміру інтеграції та співробітництва з СОТ Комітету з питань європейської інтеграції (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

З травня 2008 — депутат Київської міської ради (депутатська фракція «Блок Миколи Катеринчука»), член комісії з питань промисловості, інноваційної та регуляторної політики.

Народний депутат України 6-го скликання з червня до грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 84 в списку. На час виборів: президент Центру ринкових реформ, член НСНУ. Член фракції «Наша Україна — Народна самооборона» (з червня 2012).

Радник Президента України з питань економічної політики (травень 1996[12] — червень 1999[13]); радник Президента України (поза штатом) (грудень 2005[14] — жовтень 2006[15]); член Вищої економічної ради Президента України (липень 1997 — листопад 2001); голова спостережної ради Української державної інноваційної компанії (липень 2001 — травень 2002).

Член Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (листопад 1997 — лютий 1999).

Лютий — листопад 1995 — член Політради Ліберальної партії України.

Член Президії об'єднання «Нова Україна» (лютий 1992 — квітень 1993).

Був членом Народного руху України (з червня 1999); член Політради НРУ, голова Економічної ради НРУ.

Автор понад 200 наукових праць.

На позачергових виборах до Верховної Ради 2019 року, висувався у першій п'ятірці кандидатів у депутати від партії «Рух нових сил»[16].

Захоплення: книги, спорт, подорожі.

Публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 6 березня 1992 року № 129/92 «Про призначення Ланового В.Т. Віце-прем'єр-міністром України, Міністром економіки України»
  2. Указ Президента України від 11 липня 1992 року № 366/92 «Про звільнення Ланового В.Т. з посади Віце-прем'єр-міністра України, Міністра економіки України»
  3. Указ Президента України від 22 березня 1997 року № 259/97 «Про призначення В. Ланового виконуючим обов'язки Голови Фонду державного майна України»
  4. Указ Президента України від 3 квітня 1998 року № 250/98 «Про увільнення В. Ланового від виконання обов'язків Голови Фонду державного майна України»
  5. Указ Президента України від 15 березня 2000 року № 465/2000 «Про Постійного представника Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  6. Указ Президента України від 11 травня 2002 року № 447/2002 «Про звільнення В. Ланового з посади Постійного представника Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  7. Указ Президента України від 11 березня 2005 року № 466/2005 «Про призначення В. Ланового Радником Президента України - Постійним представником Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  8. Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1793/2005 «Про звільнення В. Ланового з посади Радника Президента України - Постійного представника Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  9. Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1794/2005 «Про призначення В. Ланового Представником Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  10. Указ Президента України від 16 травня 2006 року № 393/2006 «Про звільнення В. Ланового з посади Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України»
  11. В. Т. Лановий, П. Г. Яковенко . Тіньова економіка, фінансова криза, державна політика. Міжнародний дискусійний клуб «Еко-Пол», Випуск 1.К.: Богдана, 1999.ISBN 966-7058-11-5
  12. Указ Президента України від 8 травня 1996 року № 318/96 «Про призначення В. Ланового Радником Президента України з питань економічної політики»
  13. Указ Президента України від 22 червня 1999 року № 696/99 «Про звільнення В. Ланового з посади Радника Президента України»
  14. Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1795/2005 «Про призначення В. Ланового Радником Президента України»
  15. Указ Президента України від 9 жовтня 2006 року № 834/2006 «Про увільнення В. Ланового від виконання обов'язків Радника Президента України»
  16. Перша п'ятірка для участі у виборах до ВР від партії "Рух нових сил" - Саакашвілі, Сакварелідзе, Доній, Жукова і Лановий [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Інтерфакс-Україна, 13.06.2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: 2-й Міністр економіки України
5 березня11 червня 1992
Наступник:
Анатолій Мінченко
Віктор Пинзеник