Володимирко Володарович — Вікіпедія

Володимирко I Галицький
Володимирко I Галицький
Володимирко I Галицький
Прапор
Прапор
Князь галицький
1141 — 1144
Попередник: Ігор Василькович
Наступник: Іван Берладник
1144 — 1153
Попередник: Іван Берладник
Наступник: Ярослав Осмомисл
Прапор
Прапор
Князь звенигородський
1124 — 1129
Попередник: Ростислав Володарович
Наступник: Іван Берладник
Прапор
Прапор
Князь перемиський
1129 — 1140
Попередник: Ростислав Володарович
Наступник: Святослав Ігорович
Прапор
Прапор
Князь теребовлянський
1141 — 1153
Попередник: Ігор Василькович
Ростислав Василькович
Наступник: Ізяслав Мстиславич
Прапор
Прапор
Князь буський
1151 — 1153
Попередник: Святослав Всеволодович
Наступник: Ярополк Ізяславич
 
Народження: 1104
ймовірно, Перемишль
Смерть: 1152/1153
Рід: Рюриковичі
Батько: Володар Ростиславич
Мати: ймовірно, поморська княжна
Шлюб: Софія
Діти: Ярослав, Марія-Анастасія, Євдокія, Мстислав-Філіп

Володимирко I Володарович також Володимир I Галицький[1] (1104, ймовірно, Перемишль — 1152/1153) — князь звенигородський (11241128), перемиський (11281141), галицький (11411153), буський (11511153), син Володаря Ростиславича, батько Ярослава Осмомисла, засновник першої галицької князівської династії, перший князь об'єднаного Галицького князівства.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1104 року[2], може, у Перемишлі,[джерело?] де його батько Володар Ростиславич князював з 1092 по 1124 рр.[3] Ймовірно, його матір'ю була поморська княжна[2].

Відомості про те, що Володимирко окрім Звенигородського князівства отримав ще й Белзьке, малоймовірні.[4][5]. 1124 року, після смерті Володаря Ростиславича, став Звенигородським князем, а його брат Ростислав (?—1128[6]) отримав престіл батька, який близько 1126 року Володимирко без успіху спробував відібрати. Після смерті брата, 1129 року,[джерело?] заволодів Перемишлем, а небожеві Іванові Ростиславичу Берладнику віддав Звенигород. Після смерті двоюрідних братів (братів у перших)[2] Ростислава-Григорія (пом. між 1127 і 1141[7]) та Ігоря-Івана Васильковичів (?—1141[8]), які не залишили спадкоємців[2], Володимирко, за правом спадку,[джерело?] зайняв Теребовль і Галич. Об'єднав Перемишльську, Галицьку і Теребовлянську землі, а також ліквідоване ним удільне Звенигородське князівство (після виступу проти нього Івана Ростиславича в 1145 році) в єдине Галицьке князівство[2]. Столицею князівства він обрав Галич[4] у 1141 (за іншими даними — 1144) році.[джерело?] Придушив Галицьке повстання 1144 року.

Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі[9], проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом Ольговичем зазнав невдачі, виплативши контрибуцію 1400 гривень сріблом та зобов'язавшись підтримувати Ігоря Ольговича. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава Мстиславича і допоміг йому здобути Київ[10]. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. 1152 року уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II[11]. За правління князя Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.

Помер 1152[2] або 1153[12] року.

Володимирко і Теремець[ред. | ред. код]

Під 1150 роком літопис згадує, як Володимирко Галицький, переслідуючи київського князя Ізяслава, «ста у Киыва, у теремця». М. І. Петров вважав, що цей теремець являв собою князівський заміський двір. М. С. Грушевський локалізовував його на місці пізнішого хутора Теремки (зараз — однойменний житловий масив)[13], Л. Є. Махновець же вважав Теремець селом, погоджуючись з його розміщенням у Теремках[14].

Сім'я[ред. | ред. код]

Правдоподібно,[15] близько 1117 року одружився з Софією, донькою угорського короля Коломана[2] (Калмана[12] Книжника[15]). Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літопис руський [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2
  2. а б в г д е ж Котляр М. Ф. Володимирко Володарович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] — С. 622.
  3. Котляр М. Ф. Володар Ростиславич [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 615. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  4. а б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6.
  5. Навіть якщо припустити, що Ростиславичі виторгували у Андрія Володимировича Белзьке князівство за допомогу проти Польщі, тоді важко повірити, що Володимирко міг утратити ці землі, утримавши немало захоплених волинських територій → Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 333.
  6. Войтович Л. 22. Ростислав Володарович († 1128) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  7. Войтович Л. 27. Ростислав-Григорій Василькович († між 1127/1141) // Князівські династії Східної Європи [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  8. Войтович Л. Перша галицька династія. Генеалогічні записки… — С. 10.
  9. Галицьке повстання 1144. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 13 травня 2017. 
  10. Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 6—7.
  11. Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 8—9.
  12. а б Войтович Л. 24. Володимирко Володарович († 1153) [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.].
  13. Каргер, 1958, с. 277.
  14. Літопис Руський, 1989, с. 571, Географічно-археологічно-етнографічний покажчик.
  15. а б Войтович Л. Перша галицька династія… — С. 9.
  16. на думку Л. Войтовича, тут явна помилка: між 1151 та 1154 рр. Мєшко Старий одружився з Євдокією, дочкою Ізяслава Мстиславича, з якою мав трьох синів. Але все ж можливо, що дочка Володимирка була видана за Мєшка і померла відразу після весілля або ж її мужем був Генріх, брат Мєшка, в якого не було потомства → Див.: Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський 2006. — С. 346—347.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Ростислав Володарович
Князь звенигородський
1124-1129
Наступник
Іван Берладник
Попередник
Ростислав Володарович
Князь перемиський
1129-1140
Наступник
Святослав Ігорович
Попередник
Ігор Василькович
Князь галицький
1141-1144
Наступник
Іван Берладник
Попередник
Ігор Василькович
Ростислав Василькович
Князь теребовлянський
1141-1153
Наступник
Ізяслав Мстиславич
Попередник
Святослав Всеволодович
Князь буський
1151-1153
Наступник
Ярополк Ізяславич
Попередник
Іван Берладник
Князь галицький
1144-1153
вдруге
Наступник
Ярослав Осмомисл