Володимирський повіт (1920—1940) — Вікіпедія

Володимирський повіт
Powiat włodzimierski
Країна	Польща
Воєводство	Волинське
Адміністративний центр	Володимир
Населення:	150 400
Площа:	2208 км2
Густота:	68,1 осіб на 1 км2 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	7
Адміністрація
Мапа
	-

Володимирський повіт (Powiat włodzimierski) — адміністративно-територіальна одиниця в складі Волинського воєводства міжвоєнної Польщі, один із 10 повітів воєводства.

Історія[ред. | ред. код]

12 грудня 1920 р. з повіту вилучені Бранська, Хорівська, Підберезська, Свинюська, Скобелецька, Киселинська і Горохівська волості та з них утворено Горохівський повіт^[1]; до новоутвореного Любомльського повіту передані ґміни Березьце, Головно, Гуща, Любомль, Пульмо, Шацк і Згорани^[2]; до Ковельського повіту — ґміни Кримно і Нови Двур^[3]. Адміністративним центром було місто Володимир. У склад повіту входили 1 місто, 2 містечка і 6 сільських ґмін (414 сільських поселень)^[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1933 р. колонії Олександрівка і Северинівка передані з ґміни Коритниця до ґміни Верба^[5].

27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області^[6]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський, Володимир-Волинський, Порицький і Устилузький райони.

Географічні дані[ред. | ред. код]

Повіт займав південно-західну частину воєводства і межував із заходу з Люблінським воєводством (Грубешівський повіт), з півночі — з Любомльським повітом, зі сходу — з Ковельським і Горохівським повітами, з півдня — зі Львівським воєводством (Сокальський повіт).

Площа повіту становила 2.208 км², населення було 150,4 тис. осіб (за переписом 1931 року), а густота населення становила 68 осіб на 1 км². Крім української більшості були польська, єврейська і чеська меншини.