Волинка — Вікіпедія

Волинка
Волинка
Волинка
Волинка
Класифікація Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон
Класифікація Горнбостеля-Закса 422.112+422.22-62
Подібні інструменти Коза, Дуда, Ірландська волинка, Шотландська волинка, Ґайда, Биз, Шювир, Тулум, Мюзет, Пувама, Флейта, Сопілка
CMNS: Волинка у Вікісховищі

Воли́нка (дуда, козиця) — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Ірландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу.

Вівчарські волинки або козиці в Україні називали ґа́йдами (дудами)[1].

Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки.

В українській мові має синоніми: міх, дуда, коза, козиця, баран і т. ін. Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.

Вважається, що в Україні дуда з’явилася в XVI ст. саме на території Волині — звідси й назва «волинка», що поширилася на території колишньої Російської імперії. Проте є підстави думати, що в Україні волинка могла бути й раніше, оскільки і в країнах Заходу та Сходу вона має більш давню історію.[2]

Болгарські гравці на ґайдах.Софія

Галерея[ред. | ред. код]

«Бродячі музиканти». Кристиан Вільгельм Ернст Дитрих, 1745

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тлумачення / значення слова "ҐАЙДА" | Словник української мови. Словник Грінченка. hrinchenko.com (ua) . Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  2. | Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]