Вознесенка (Запоріжжя) — Вікіпедія

Вознесенка або Вознесенівка — історичний район міста Запоріжжя^[1].

Історія[ред. | ред. код]

Село Вознесенка за найдавнішими переказами засноване 1596 року, коли, після пригнічення козацького повстання під керівництвом Северина Наливайка, його козаки з родинами перейшли з неспокійного правого на лівий берег Дніпра і уподобали гору, яка ще не мала назви (район телевежі).^[2] Є дані про 20 родин повстанців, серед яких були Назаренки, Булати, Каптюхи, Кармазі, Чирви, Стовбури, Білецькі. На користь цієї версії говорять прізвища сучасних мешканців Вознесенівки та вихідців з неї (зокрема с. Матвіївка Запорізького району). За іншою — пізнішою версією, село засноване козаками Іваном Нескребою та його товаришами Летючим, Гайдуком, Кошеницею, Зозулею, Хозою. В перші роки це поселення мало назву Підгородньої або Олександрівської слобідки, а потім отримало назву Нескребівка.

Найбільш імовірно, що село залюднювалося в декілька хвиль, що і знайшло своє відображення у версіях заснування поселення. Зокрема, тут оселялися відставні солдати з фортеці, селяни з Полтавщини та інших губерній. У 1795 році Нескребівка отримала статус військової слободи і була перейменована у Вознесенку. Мешканці слободи були парафіянами Олександро-Невської церкви, яка знаходилася у Олександрівській фортеці.

У 1827 році на кошти селян в селі Вознесенці було побудовано дерев'яну церкву в ім'я Вознесіння Господня^[3]. У 1859 році в слобідці налічувалося 1490 мешканців (420 дворів), працювало народне училище^[4]. Чисельність населення у 1886 році складало 1221 душ чоловічої статі, які мали 9 тис. га землі.

У 1888 році Дмитро Яворницький писав:

Вознесенка тянется вдоль Днепра на 2 – 3 версты по каменисто-песчаному взгорью. В Вознесенке есть волость, церковь, школа».

Відомий мандрівник Афанасьєв-Чужбинський відзначав, що Вознесенка багатолюдна. Населення займається хліборобством, рибалок небагато. В цьому поселенні розташовувався казенний хлібний магазин, корпуси якого надавали Вознесенці вигляд містечка, яке розкинулося на узгіррі^[5]. В 1890 році тут вже мешкало 4018 душ обох статей (527 дворів). Вознесенка перетворилася у велике торговельне містечко. За кошти громади — 11 тис. рублів, тут збудували нове приміщення школи, де навчалося 252 дитини в тому числі 41 дівчинка^[6].

Вознесенка — історичне село Запоріжжя:

• У 1930 році під час проведення археологічних досліджень Дніпрогесівською експедицією за 1 км на схід від села було виявлено великий могильник і святилище, яке дало унікальні знахідки, широко відомі науковому загалу.
• З Вознесенкою пов'язане перебування у 1843 році на території краю Тараса Шевченка. Під час подорожі на острів Хортиця він зупинявся в селі Вознесенці у сім'ї Булахів.
• З Вознесенкою пов'язана діяльність видатного збирача, видавця і дослідника українського фольклору, історика і краєзнавця Якова Павловича Новицького.

У 1927 році території сіл Вознесенки, Кічкасу, Новомиколаївки були включені до складу міста Запоріжжя.

Сучасність[ред. | ред. код]

Нині територія колишнього села Вознесенівка — це центральна частина Вознесенівського району міста Запоріжжя^[7].

Відомі особи[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

• Кармазь Микола Опанасович (*1927) — український художник.
• Марків Іван Євдокимович — отаман Чорна Хмара, український повстанець в період Перших визвольних змагань. Двоюрідний брат Гаврила Гордієнка.

Див. також[ред. | ред. код]

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Село Вознесенка посреди города Запорожья [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.]