Внутрішні Карпати — Вікіпедія
Вну́трішні (Центральні) Карпа́ти — один із двох великих сегментів покривно-складчастої дугоподібної споруди Карпат, який виділений за структурно-формаційними та історико-геологічними ознаками. Другим загальновизнаним тектонічним сегментом гірської країни є Зо́внішні (Флішові) Карпа́ти, які оконтурюють Внутрішні Карпати з півночі та північного сходу. Головними структурними елементами Внутрішніх (Центральних) Карпат є метаморфічні (кристалічні) масиви, фундамент яких складений метаморфізованими та магматичними догерцинськими та герцинськими комплексами, а чохол сформований верхньопалеозойськими і мезозойсько-кайнозойськими осадовими відкладами. Місцями у відкладах чохла фіксуються прояви незначного альпійського метаморфізму. Також до Внутрішніх Карпат включають альпійські магматичні, переважно вулканогенні комплекси, рідше інтрузивні утворення. Тектонічні структури Внутрішніх Карпат лежать в основі гірських споруд підпровінцій Внутрішніх Західних, Внутрішніх Східних, а також провінцій Південних Карпат, Трансільванського плато, Західних Румунських гори та Сербських Карпат.
В Україні[ред. | ред. код]
В Україні розташована в межах Закарпатської та (частково) Івано-Франківської і Чернівецької областей. До цієї частини Карпат належать область Закарпатського низькогір'я із Вигорлат-Гутинський вулканічним хребтом та Солотвинським низькогір'ям, Мармароський масив (Рахівські гори та Чивчини), а також Закарпатська рівнина.
Джерела[ред. | ред. код]
- Рельєф Українських Карпат/Геологія Українських Карпат [Архівовано 29 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Гілецький Й.Р., Тимофійчук Н.М. Фізико-географічне районування Українських Карпат для цілей пізнавального туризму. / Й. Р. Гілецький, Н.М. Тимофійчук. //Географія та туризм: Науковий збірник, Випуск 53. Київ, 2020. С. 103–109.https://kgip.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/73/2024/01/186_v5314-1.pdf
- Гнилко О. М. Геологічна будова та еволюція Українських Карпат. /Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук. Львів, 2016, 46 с. https://geology.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/06/Автореферат-Гнилко-О.М..pdf.