Внутрішня шістка — Вікіпедія

Внутрішня шістка, або просто «шістка», були шістьма державами-засновницями Європейських Співтовариств. Вони відрізнялися від зовнішньої семи групи країн, які створили Європейську асоціацію вільної торгівлі та не брали участи в наднаціональній європейській інтеграції. П’ятеро із Зовнішньої семи пізніше самі приєднаються до Європейських Співтовариств.

Європейські спільноти (Внутрішня шістка)	Європейська асоціація вільної торгівлі (Зовнішня сімка)
Бельгія Франція  Італія  Люксембург Нідерланди Західна Німеччина	Австрія Данія Норвегія Португалія  Швеція  Швейцарія Сполучене Королівство

Історія[ред. | ред. код]

Внутрішня шістка — це ті, хто відповів на заклик Декларації Шумана до об'єднання ресурсів вугілля та сталі під загальним Вищим органом влади. 18 квітня 1951 року шість підписали Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (який набув чинності 23 липня 1952 року). Після цього вони спробували створити Європейське оборонне співтовариство: з ідеєю дозволити Західній Німеччині переозброюватися під владою спільного європейського військового командування, у 1952 році був підписаний договір. Проте цей план був відхилений Сенатом Франції, який також відхилив проєкт договору про Європейське політичне співтовариство (яке створило б політичну федерацію для забезпечення демократичного контролю над новою європейською армією).

Залежність від зарубіжної нафти та постійне вичерпання родовищ вугілля привели до ідеї створення атомної енергетичної спільноти (Моне підтримував окреме Співтовариство, а не просто розширює повноваження ЄОВС, як запропонувала Загальна Асамблея). Проте країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди та Люксембург) та Німеччина прагнули спільного ринку. Щоб примирити обидві ідеї, було б створено обидві громади.^[1] Таким чином, шість продовжили підписати Римські договори 1957 року, заснувавши Європейське економічне співтовариство та Європейське співтовариство з атомної енергії. Інститути цих спільнот згодом будуть об'єднані в 1967 році, що призвело до того, що вони стали відомими як «Європейські спільноти». Ці шість продовжували співпрацювати до 1973 року, коли до них приєдналися двоє із Зовнішньої сімки (Велика Британія та Данія) та Ірландія.

Розширення та Brexit: дев’ять, десять, дванадцять, п’ятнадцять і далі[ред. | ред. код]

Події Суецької кризи 1956 року показали Сполученому Королівству, що воно більше не може діяти поодинці, натомість звернувшись до Сполучених Штатів та Європейських Співтовариств. Сполучене Королівство разом з Данією, Ірландією та Норвегією подали заявку на членство в 1960 році. Однак тодішній президент Франції Шарль де Голль вважав членство Сполученого Королівства в Співтоваристві троянським конем для інтересів США, і тому заявив, що накладе вето на членство Сполученого Королівства.^[2] Чотири країни повторно подали свої заявки 11 травня 1967 року, і коли Жорж Помпіду змінив Шарля де Голля на посаді президента Франції, вето було знято. Переговори почалися в 1970 році, а через два роки були підписані угоди про приєднання до Співтовариства, крім Норвегії (Норвегія відмовилася від членства на референдумі 1972 року). У 1981 році Греція приєдналася до Європейського співтовариства, довівши їх до десяти. Після своєї демократичної революції Португалія також залишила ЄАВТ, щоб приєднатися до Співтовариств у 1986 році разом з Іспанією. До дванадцяти приєдналися Швеція, Австрія та Фінляндія (які приєдналися до ЄАВТ у 1986 р.) у 1995 р., залишивши лише Норвегію та Швейцарію як інших членів вихідної сімки, хоча ЄАВТ отримала двох нових членів (Ісландію та Ліхтенштейн). З іншого боку, кількість членів Співтовариств, нині Європейського Союзу (ЄС), досягла 28. Після схвалення Brexit, за яким Сполучене Королівство залишило ЄС 31 січня 2020 року після референдуму та політичних переговорів у червні 2016 року, наразі ЄС налічує 27 членів.

Сучасні «внутрішні» групи[ред. | ред. код]

Сьогодні деякі групи в Європейському Союзі все ще інтегруються швидше, ніж інші, наприклад, єврозона та шенгенська зона (див.: право на неучасть). Лісабонський договір містить положення про інтеграцію групи країн без включення інших, якщо вони не бажають приєднатися, оскільки після відхилення Європейської конституції деякі лідери хотіли створити внутрішню, більш інтегровану федеративну Європу всередині ЄС.

Внутрішня шістка сьогодні є одними з найбільш інтегрованих членів ЄС.

Учасник	Шенген	AFSJ	CFR	Євро	ЄЕЗ	ESM	EFC	SRM	Євро+	CSDP	Prüm	Патент	Розлучення	Символи
Бельгія	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x
Франція	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x
Німеччина	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x
Італія	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	о	x	x	x
Люксембург	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x
Нідерланди	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	x	о	о

Див. також[ред. | ред. код]

• Велика четвірка (Західна Європа)
• Група Крайова
• Розширення Європейського Союзу
• Медична група ЄС
• Європейська економічна зона
• Європейська асоціація вільної торгівлі
• ЄС-3
• G6 (ЄС)
• м
• Право на неучасть
• Шенгенська угода
• Вишеградська група

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Європейський Союз у темах Історія Хронологія До 1945 • 1945–1957 • 1958–1972 • 1973–1993 • 1993–2004 • з 2004 Попередники Європейська спільнота з вугілля та сталі (1951–2002) • Європейська економічна спільнота (1958–1993/2009) • Євратом (з 1958) • Європейські спільноти (1967–1993/2009) • Правосуддя та внутрішні справи (1993–2009) • Хронологія ЄС Управління Інституції Парламент • Рада • Рада Союзу • Комісія • Суд • Центральний банк • Рахункова палата Агенції Євроюст • Європол • Frontex • Довкілля • Реконструкція • Профілактика та контроль захворюваності • Лікарські засоби • Євростат • Європейський поліційний коледж Посади Голова ради • Голова парламенту • Голова комісії • Верховний представник • Омбудсмен • Європейський комісар з цифрової економіки та суспільства Політика Співпраця • Політичні системи в ЄС • Вибори • Округи Європейського парламенту • Фракції Європейського парламенту • Політичні партії • Розширення (1995 • 2004 • 2007 • 2013 • подальше) • Інтеграція • Пан'європеїзм • Євроскептицизм • Зовнішня політика • Євроміф • Спільна торговельна політика • Спільна транспортна політика • Вихід із Європейського Союзу Право Доробок спільноти • Закон про конкуренцію • Закон про авторське право • Директива • Вісник • Чотири свободи (Переміщення робочої сили) • Законодавча процедура • Постанова • Шенгенська угода • Хартія з прав людини • Договори (Право на неучасть) • Європейська громадянська ініціатива • Тісніша співпраця Географія Кордони • Крайні точки • Найбільші міста • Найбільші агломерації • Найбільші метрополійні території • Країни-члени • Спеціальні території • Регіони Економіка Валюти • Спільна сільськогосподарська політика • Спільна рибна політика • Соціальна політика Європейського Союзу • Бюджет • Євро • Центральний банк • Інвестиційний банк • Інвестиційний фонд • Фонд фінансової стабільності • Єврозона • Енергетична політика • Регіональна політика • Внутрішній ринок • Солідарний фонд • Транспорт (Навігаційна система Галілео) • Транс'європейські мережі • Цифровий порядок денний для Європи Культура Гасло • Громадянство (Паспорт) • Демографія • Водійське посвідчення • Освіта • Інститут інновацій та технології • Мови • Релігія • Спорт • Свята • Телефонні коди • Символи • Статистика • Douzelage • Інтернет Списки Агенції • Скликання Європейської Ради • Директиви • Політичні партії • Головування • Найвищі хмарочоси • Автомобільні знаки • Абревіатури та жаргон Теорія Наддержавність • Міждержавність • Європа різних швидкостей • Євросфера

п о р Розширення та партнери Європейського Союзу Історія Створення (1958) 6 членів:  Бельгія відносини  Франція відносини Західна Німеччина відносини  Італія відносини  Люксембург відносини Нідерланди відносини 1-е розширення (1973) 9 членів: Данія вступ відносини  Ірландія вступ відносини Сполучене Королівство вступ відносини 2-е розширення (1981) 10 членів:  Греція вступ відносини 3-є розширення (1986) 12 членів:  Іспанія вступ відносини  Португалія вступ відносини Возз'єднання Німеччини (1990) 12 членів: Східна Німеччина інтеграція відносини 4-е розширення (1995) 15 членів:  Австрія вступ відносини  Швеція вступ відносини  Фінляндія вступ відносини 5-е розширення (2004) 25 членів:  Естонія вступ відносини Кіпр вступ відносини Латвія вступ відносини  Литва вступ відносини Мальта вступ відносини  Польща вступ відносини Словенія вступ відносини Словаччина вступ відносини  Угорщина вступ відносини  Чехія вступ відносини 6-е розширення (2007) 27 членів:  Болгарія вступ відносини  Румунія вступ відносини 7-е розширення (2013) 28 членів:  Хорватія вступ відносини Кандидатки Ведуть переговори  Албанія статус відносини Боснія і Герцеговина статус відносини  Грузія статус відносини Північна Македонія статус відносини  Сербія статус відносини Чорногорія статус відносини  Молдова статус відносини  Україна статус відносини Заморожені переговори  Туреччина статус відносини Заявниці  Косово статус відносини Партнерські відносини Східне партнерство  Азербайджан відносини  Білорусь відносини  Вірменія відносини Північний вимір Ісландія статус відносини Норвегія статус відносини  Росія відносини Середземноморський союз Алжир відносини Єгипет відносини Ізраїль відносини Йорданія відносини Ліван відносини Мавританія відносини Монако відносини Марокко відносини відхилений вступ Палестина відносини Сирія відносини призупинено Туніс відносини Митний союз  Андорра відносини Сан-Марино відносини Угоди про вільну торгівлю  Велика Британія вихід відносини Угода про торгівлю та співробітництво Ліхтенштейн відносини  Швейцарія статус відносини Інші географічно країни Європи  Ватикан відносини  Казахстан відносини Статистика Критерії Вихід

п о р Міжнародні відносини Європейського Союзу   Двосторонні відносини Див. також: Економічні відносини третіх країн Африка Алжир Гана Кабо-Верде Екваторіальна Гвінея Єгипет Лівія Мавританія Марокко Переговори про вступ Південно-Африканська Республіка Сомалі Судан Туніс Америка Аргентина торгівля Багамські острови Барбадос Бразилія Венесуела Канада Колумбія Куба Ґренландія Мексика Сполучені Штати Америки Перу Уругвай Чилі Азія Бахрейн Бангладеш Бруней Китайська Народна Республіка Індія Індонезія Іран Ірак Ізраїль Японія Йорданія Казахстан Киргизстан Ліван Малайзія Непал Північна Корея Пакистан Палестина† Філіппіни Південна Корея Саудівська Аравія Сирія Сінгапур Республіка Китай Узбекистан В'єтнам Ємен Європа Албанія Переговори про вступ Андорра Азербайджан Білорусь Боснія і Герцеговина Переговори про вступ Вірменія Фарерські острови Грузія Переговори про вступ Ісландія Переговори про вступ Косово† Переговори про вступ Ліхтенштейн Молдова Переговори про вступ Монако Чорногорія Переговори про вступ Північна Македонія Переговори про вступ Північний Кіпр† Норвегія Переговори про вступ Російська Федерація Сан-Марино Сербія Переговори про вступ Мальтійський орден Швейцарія Переговори про вступ Туреччина Переговори про вступ Україна Переговори про вступ Сполучене Королівство Святий Престол Океанія Австралія Федеративні Штати Мікронезії Нова Зеландія Папуа Нова Гвінея Колишні Югославія Загальне Спеціальні території держав-членів Мікродержави Найбільші торгові партнери Угода про асоціацію Угоди про вільну торгівлю †= Спірна держава, яка не може бути визнана незалежною державою деякими або всіма членами Європейського Союзу.   Багатосторонні відносини й ініціативи Організації Ліга арабських держав Асоціація держав Південно-Східної Азії Співдружність Націй Рада Європи ЄКПЛ G7 МКС IOC Меркосур НАТО ООН СНД Ініціативи Країни Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону Форум «Азія — Європа» КАРІФОРУМ Митний союз Східне партнерство Енергетичне співтовариство Євро-латиноамериканська парламентська асамблея Спільний європейський авіаційний простір Європейська економічна зона Євро-середземноморська зона вільної торгівлі Середземноморський союз Євронест Угоди про економічне партнерство Ініціатива Ради Європи зі зменшення ризику ХБРЯ Європейська політика сусідства Північний вимір Середземноморський союз Процес стабілізації й асоціації   Адміністрація та політика Спільна зовнішня та безпекова політика Європейська стратегія безпеки Усе, крім Зброї Спільна політика безпеки та оборони Розширення Адміністрація Генеральний директорат європейських операцій з цивільного захисту та гуманітарної допомоги Генеральний директорат з міжнародного партнерства Європейська служба зовнішніх справ Рада міністрів закордонних справ Високий представник Комітет Європейського парламенту із закордонних справ Служба інструментів зовнішньої політики Дипломатичні місії ЄС (посли) Служба інструментів зовнішньої політики