Високе середньовіччя — Вікіпедія

Середньовіччя

У темах
Війни Середньовічна культура Середньовічна література Середньовічна медицина Середньовічна музика Середньовічна освіта Середньовічна філософія
Періодизація
Раннє Середньовіччя Високе Середньовіччя Пізнє Середньовіччя

Високе Середньовіччя — період європейської історії, що тривав приблизно з 1050 до 1300 року. Епоха Високого середньовіччя заступила Раннє середньовіччя і передувала пізньому середньовіччю. Основною характерною тенденцією цього періоду стало швидке збільшення кількості населення Європи, що призвело своєю чергою до різких змін у соціальній, політичній та інших сферах життя.

Історичні події[ред. | ред. код]

Британія[ред. | ред. код]

Докладніше: Середньовічна Англія , Середньовічна Шотландія та Середньовічна Ірландія

У 1066 році відбулося завоювання Англії армією нормандського герцога Вільгельма Завойовника, що прибула з континенту. 1169 року нормани вторглися до Ірландії і незабаром підпорядкували частину її територій. Приблизно в цей же час була завойована Шотландія, що пізніше відновила свою незалежність, і Уельс. У XII столітті був заснований інститут казначейства; 1215 року король Іоанн Безземельний підписав Велику хартію вольностей — документ, що обмежує королівську владу і став згодом одним з основних конституційних актів Англії, а в 1265 році був скликаний перший парламент.

Скандинавія[ред. | ред. код]

У період між серединою X і серединою XI століть завершилася епоха набігів вікінгів. Скандинавські королівства тепер були об'єднані, а їхнє населення прийняло християнську віру. На початку XI століття Данією, Норвегією і Англією правив король Кнуд Великий. Незабаром після його смерті в 1035 році в Норвегії та Англії відновилися колишні династії, а після поразки данців при Борнхеведе в 1227 році їх вплив у регіоні сильно зменшився. До того часу Норвегія зміцнила свої позиції на Атлантиці, підпорядкувавши собі територію від Гренландії до острова Мен, а Швеція під правлінням короля Біргера Ярла міцно влаштувалася на Балтиці.

Франція і Німеччина[ред. | ред. код]

Докладніше: Середньовічна Франція та Середньовічна Німеччина

До початку епохи Високого Середньовіччя Каролінзька імперія розпалася на дві окремі держави, на територіях яких пізніше сформувалися сучасні Німеччина і Франція. Німеччина в ті часи займала панівне становище в складі Священної Римської імперії.

Південна Європа[ред. | ред. код]

Докладніше: Середньовічна Іспанія

У 711 році більша частина Піренейського півострова (за винятком північних регіонів) була окупована маврами. У XI, а потім в XIII столітті об'єднані християнські держави під проводом Кастилії повністю витіснили мусульман з центральних областей півострова і частково з південних.

Докладніше: Середньовічна Італія

У Італії в цей час процвітали торгові міста, що збагатилися на торгівлі зі Сходом. Чотири міста — Генуя, Венеція, Піза і Амальфі — утворили так звані Морські республіки.

Східна Європа[ред. | ред. код]

Докладніше: Київська Русь

Епоха Високого Середньовіччя ознаменована розквітом Київської Русі і появою на історичній сцені Польщі і Великого Князівства Литовського. Нашестя монголів в XIII столітті завдало істотної шкоди багатьом країнам Східної Європи і втрутилося в природний хід їхнього розвитку.

Докладніше: Візантійська імперія

Протягом першої половини епохи (1050–1185) на Балканах на південь від Дунаю домінувала Візантійська імперія, що досягла найбільшого розквіту під час царювання династії Комнінів. Після 1180 року в імперії настала криза: у 1184 році відпала Болгарія, в 1190 році — Сербія. Ще в XI столітті відбувся розкол церкви на Західну і Східну, а в 1204 році армія хрестоносців захопила Константинополь, і Візантія розпалася на ряд дрібніших держав.

Релігія[ред. | ред. код]

Схизма 1054 року призвела до утворення двох основних галузей християнської церкви — Римо-католицької церкви в Західній Європі і Православної церкви у Східній. Розкол стався в результаті конфлікту між римським легатом кардиналом Гумбертом і патріархом Константинопольським Михайлом Кіруларієм, під час якого церковники оголосили один одному анафему.

Хрестові походи[ред. | ред. код]

Докладніше: Хрестові походи

Однією з визначальних рис епохи Високого Середньовіччя були хрестові походи, організовані християнами з метою відвоювання у сельджуків Палестини. Хрестові походи надавали найпотужніший вплив на всі верстви середньовічного суспільства — від королів і імператорів до простих селян, чиї господарі проводили довгі роки в боях на Сході. Розквіт ідеї хрестових походів припав на XII століття, коли після Першого хрестового походу на відвойованих територіях утворилася християнська держава — Єрусалимське королівство. У XIII столітті і пізніше християни робили декілька хрестових походів проти своїх же братів-християн, а також проти язичників, які сповідували інші, немусульманські релігії.

Схоластика[ред. | ред. код]

Докладніше: Схоластика

Розквіт чернецтва[ред. | ред. код]

Період з кінця XI століття по середину XII століття був епохою розквіту християнського чернецтва.

Чернечі ордени[ред. | ред. код]

На XIII століття припав розквіт жебручих орденів, найвідомішими серед яких були:

Єретичні рухи[ред. | ред. код]

Катари[ред. | ред. код]

Докладніше: Катари

Торгівля і комерція[ред. | ред. код]

У XII столітті в Північній Європі був заснований Ганзейський союз на чолі з містом Любек. До складу союзу ввійшли багато північних міст Священної Римської імперії — Амстердам, Кельн, Бремен, Ганновер і Берлін — і інших регіонів — наприклад Брюгге і Гданськ. Союз здійснював посередницьку торгівлю між Західною, Північною та Східною Європою, полягав у торговельних відносинах з багатьма іншими містами, серед яких були Берген і Новгород.

Наприкінці XIII століття венеційський мандрівник Марко Поло одним з перших в Європі вирушив Великим шовковим шляхом до Киатаю, а після повернення ретельно описав побачене під час подорожі, відкривши західній людині світ Азії та Сходу. Ще до нього на Сході побували численні місіонери — Джованні Плано Карпіні, Гільйом де Рубрук, Андре де Лонжюмо, а пізніше — Одоріко Порденоне, Джованні де Марігноллі, Джованні Монтекорвіно — і мандрівники, такі як Нікколо Конті.

Розвиток технологій[ред. | ред. код]

Докладніше: Розвиток технологій в Середньовіччя

Протягом XII–XIII століть у Європі стався різкий підйом розвитку технологій і збільшилося число нововведень у засобах виробництва, що сприяло економічному зростанню регіону. Менш ніж за століття було зроблено більше винаходів, ніж за попередню тисячу років.

У 1185 році в Йоркширі (Англія) був побудований перший вітряк (найраніший задокументований випадок)
У 1270 році в Італії з'явилися паперові виробництва
У XIII столітті в Європу прийшло (ймовірно з Індії) прядильне колесо
Наприкінці XII століття з появою компасу значно спростилася навігація
У 1280-х роках в Італії були винайдені окуляри
З мусульманської Іспанії до Європи повернулася астролябія
У 1202 році через книгу Liber Abaci італійського математика Фібоначчі європейці дізналися про арабські цифри