French
DeutschВиноградов Володимир Михайлович — Вікіпедія
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Володимир Михайлович Виноградов (2 серпня 1921, Вінниця — 21 червня 1997, Москва) — радянський дипломат, державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПРС (9 квітня 1971 — 24 лютого 1976 року).
Освіта[ред. | ред. код]
- 1944 рік — Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва.
- 1948 рік — Всеросійська академія зовнішньої торгівлі.
Біографія[ред. | ред. код]
- 1939—1943 — перебував на військовій службі в РСЧА. Член ВКП (б) з 1942 року.
- 1948—1950 — начальник Відділу торгового представництва СРСР у Великій Британії.
- 1950—1952 — заступник торгового представника СРСР у Великій Британії.
- 1952—1956 — заступник начальника Управління торгівлі із західними країнами Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.
- 1956—1962 — начальник Управління торгівлі із західними країнами Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.
- 16 липня 1962 — 3 квітня 1967 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Японії.
- 1967—1970 — заступник міністра закордонних справ СРСР.
- 9 жовтня 1970 — 4 квітня 1974 — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Об'єднаній Арабській Республіці — Єгипті.
- 1974—1977 — Посол з особливих доручень МЗС СРСР.
- 29 січня 1977 — 2 липня 1982 — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Ірані.
- 28 травня 1982 — 15 червня 1990 — Міністр закордонних справ РРФСР.[1] (Наступник — Козирев Андрій Володимирович.) З 15 червня 1990 року після складання російським урядом своїх повноважень перед Верховною Радою РСФСР нового складу Виноградов виконував обов'язки міністра[2].
- 1982—1987 — член колегії МЗС СРСР.
- 1987—1988 — голова правління товариства дружби «СРСР-АРЄ».
- 1988—1992 — перший заступник голови центрального правління товариства «СРСР-Фінляндія».
- З 1990 року — на викладацькій роботі в МДІМВ.
- З 1992 року — голова Комітету громадських організацій зі сприяння близькосхідному врегулюванню.
Був першим головою Ради Асоціації дипломатичних працівників.[3]
Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.
Дипломатичний ранг[ред. | ред. код]
Нагороді[ред. | ред. код]
- Орден Леніна (31.12.1966)
- Орден Жовтневої Революції (31.07.1981)
- 2 ордени Дружби народів (1958; …)
- 2 ордени Дружби народів (1974; 27.12.1977)
- медалі
Література[ред. | ред. код]
- Виноградов В. М. Дипломатия: люди и события. Из записок посла. — М.: РОССПЭН, 1998. — 496 с.; тираж 2000 экз.; серия «Дипломатические мемуары»; ISBN 5-86004-163-2.[4]
- Виноградов В. М. Египет: от Насера к Октябрьской войне. Из архива посла. — М.: Институт востоковедения РАН, 2012. — 216 с.; тираж 300 экз; ISBN 978-5-89282-523-8
- Виноградов В. М. Наш Ближний Восток. Записки советского посла в Египте и Иране. — М.: Издательский дом Алгоритм, 2016. — 400 с.; тираж 1500 экз.; серия "Мемуары под грифом «секретно» ISBN 978-5-906817-76-1
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Министерство иностранных дел РСФСР существовало еще до распада СССР и оно занималось почти исключительно вопросами выезда граждан за границу. МИД РСФСР располагался по адресу: Москва, проспект Мира, д. 49а. (Правительство. Структурный справочник.) [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Постановление Верховного Совета РСФСР от 15 июня 1990 года по заявлению Совета Министров РСФСР
- ↑ Ассоциациz дипломатических работников (Справочная информация). Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Круг чтения. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
Використана література[ред. | ред. код]
- Кто есть кто в России и в ближнем зарубежье: Справочник. — М: Издательский дом «Новое время», «Всё для Вас», 1993. ISBN 5-86564-033-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Биография на сайте Международник. Ру
- Биография. «Великая Россия. Имена» — Энциклопедический справочник.[недоступне посилання з Июнь 2018]
- Биография на сайте «Biografija.ru».
|
