Вижній Березів — Вікіпедія

село Вижній Березів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Громада Яблунівська селищна громада
Основні дані
Засноване 1658
Населення 1626
Площа 19,269 км²
Густота населення 84,38 осіб/км²
Поштовий індекс 78613
Телефонний код +380 03478
Географічні дані
Географічні координати 48°24′25″ пн. ш. 24°46′51″ сх. д. / 48.40694° пн. ш. 24.78083° сх. д. / 48.40694; 24.78083Координати: 48°24′25″ пн. ш. 24°46′51″ сх. д. / 48.40694° пн. ш. 24.78083° сх. д. / 48.40694; 24.78083
Водойми Лунга
Місцева влада
Адреса ради 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт. Яблунів, вул.Франка, 57
Карта
Вижній Березів. Карта розташування: Україна
Вижній Березів
Вижній Березів
Вижній Березів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Вижній Березів
Вижній Березів
Мапа
Мапа

Ви́жній Бере́зів — село в Україні, в Яблунівській селищній громаді Косівського району Івано-Франківської області. Населення становить 1626 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Висота над рівнем моря близько 400 метрів. Відстань від Косова — 30 км. Межує з селами Текуча, Середній Березів, Баня-Березів Косівського району та селом Микуличин Надвірнянського району. Річки Лунґа та Варатик. Річка Лунґа поділяє село на дві частини: Лаз і Заріка.

Назва[ред. | ред. код]

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Вижній Березів Яблунівського району перейменовано на село Верхній Березів і Вижньоберезівську сільську раду — на Верхньоберезівська.[1] 11 червня 1993 р. селу повернуто історичну назву[2].

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується під 1412 роком, хоча поселення існувало ще в X—XIII століттях.

У податковому реєстрі 1515 року документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[3].

Село у 1900 році відвідав митрополит Андрей Шептицький. У 1929—1930 роках у селі відпочивала родина Антіна Крушельницького, відомого письменника і громадського діяча, що зазнав незаконних репресій сталіністів. Антін Крушельницький та майже вся його родина загинули на Соловках.

У 1940–50-х роках жителі села брали активну участь у русі опору більшовицькому режимові. Вояками УПА були 50 осіб, 61 селянин був депортований, 36 — засуджені. Під час німецької окупації 40 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діє релігійна громада української греко-католицької церкви. Побудована в 1991 році цегляна церква Вознесіння Христового освячена в 1992 році.

Храмові свята: Вознесіння Господнє та Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня).

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

  • Обеліск воїнам, полеглим у боях з німецькими окупантами;
  • Символічна могила на честь січових стрільців, насипана й освячена в 1992 році;
  • Церква Вознесіння Христового, освячена в 1992 році.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
  2. Постанова ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ від 11.06.1993 «Про відновлення колишніх найменувань окремим населеним пунктам Івано-Франківської області». Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 16 квітня 2018.
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 173 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

Джерела[ред. | ред. код]