French
DeutschВесілля — Вікіпедія
.jpeg)
.jpg)
| Весілля | |
 | |
| Попередник | заручини[d] і заручини |
|---|---|
| Наступник | шлюб |
 | |
| Протилежне | розлучення |
 Весілля у Вікісховищі | |
Весі́лля — комплекс церемоній, обрядів і традицій, пов'язаних з укладенням шлюбу; має етнічні, релігійні, географічні особливості в різних народів.
На кінець ХХ ст. зберігалися 2 основні тенденції весіль у світі — з одного боку, під впливом глобалізації весільний обряд набув універсального вигляду (особливо при змішаних шлюбах), з іншого — стійка тенденція до «етнізації» весіль і пов'язаних традицій, навіть у середовищі містян, в тому числі і в Україні.
Організація весіль[ред. | ред. код]
Організація і влаштування сучасних весіль змінюються. Якщо ще з часів СРСР у містах з'явилася (з Грузії) традиція запрошувати тамаду, в чиї обов'язки входили забезпечення і підтримання доброго настрою, організація розваг, конкурсів (і тамадою міг бути або родич, або знайомий), то вже з середини 1990-х роль тамади перебрали спеціальні фірми, івент-компанії. Західна тенденція — організація всього весілля спеціалізованими весільними агенціями, що нерідко відповідають за все, починаючи від запрошення гостей і до підбору квітів (зазвичай усі деталі окремо обговорені і прописані в контракті).
Сторонні спонсори можуть оплачувати якісь частини весільної церемонії, рекламуючи так заклад, фірму, виробника, ЗМІ. Фігурує і бажання потрапити у новини. Так, у 2007 американці Джоанн Гемлін і Чарлі Геффеман справили весілля у місці, де познайомилися: відділі молокопродуктів супермаркету. Компанія-власниця крамниці оплатила бенкет для гостей, оздоблення зали відділу і напої для випадкових гостей-покупців[1].
Набуває поширення весільний туризм під час медового місяця. Так, готель «IKEA Sovhotell», розташований у центрі шопінг-центру в Стокгольмі, має номер для молодят.
Весільна обрядовість[ред. | ред. код]
У Греції весілля проходило у три етапи, що включали підготовку нареченої до весілля, її приведення до будинку нареченого та весільний бенкет у його домі. Церемонія містила низку різноманітних обрядів. Див. Весільні обряди Полтавщини.
Традиційні весільні обряди є формою народного театру.
Освідчення та заручини[ред. | ред. код]
Передшлюбні студії[ред. | ред. код]
Передшлюбні навчання (студії) включають: а) навчання пари відповідальності; зазвичай процедурою рядить церква чи інша релігійна організація;
б) пара (або бодай одна людина з пари) демонструє обізнаність потенційно цінних у сімейному житті знаннях. В Естонії по зернах і колосках наречена мусить визначити злакові культури, що вирощуються на полях Естонії, розповісти, які страви можна з них приготувати.[2]
Свідки[ред. | ред. код]
Обручки[ред. | ред. код]
Вінчання[ред. | ред. код]
Реєстрація шлюбу[ред. | ред. код]
Весільний одяг[ред. | ред. код]
- Весільна сукня, Фата, Чільце — весільний головний убір молодої, Торочини, Циганщина (рядження та обряд).
Весільні пісні і танці[ред. | ред. код]
В Україні з весіллям пов'язаний цілий комплекс весільних пісень, що зазвичай виконувалися під час нього. З часу СРСР традиційним супроводом весільної церемонії, зокрема, офіційної реєстрації шлюбу в РАЦС став весільний марш Ф. Мендельсона.
Ритуали викупу[ред. | ред. код]
- Посаг, викуп, віно, вносок, дзестра, безпосажна (безприданниця)
Весільне частування[ред. | ред. код]
- Весільний коровай, Весільний пряник, Кораб, Курент, Сміїни, Шишки (весільне обрядове печиво), Яловиця (курка).
Шлюбна ніч[ред. | ред. код]
До першої шлюбної ночі українки випікали спеціальний хліб для кота, аби задобрити його і посприяти плодючості пари[2].
Весільну сорочка молодої після шлюбної ночі виносять з комори і танцюють навколо столу, стрибаючи по лавах, демонструючи кров на сорочці як доказ дефлорації, і, відповідно, цноти нареченої. Танець називають «сороку скакати». Імовірно, цей обряд має символічний зв'язок із тілесною сорочкою і первісно належав до жіночих ініціальних ритуалів культу Роду.
Медовий місяць[ред. | ред. код]
Види весіль[ред. | ред. код]
Весілля публічних осіб[ред. | ред. код]
Весілля публічних осіб нерідко стають публічними подіями. Наприклад, восени 2005 року широко висвітлювалося весілля дочки прем'єрки України Юлії Тимошенко Євгенії та англійського рок-співака Шона Карра.
Значну вагу мало, а подеколи досі має (наприклад, у монархіях) весілля владних осіб: весілля монархів є подіями державного значення. Весілля як «історично значуща подія» — це династичні шлюби, в результаті яких нерідко перекроювались кордони цілих держав. Весілля католицьких королів Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастильської у 1469 році призвело до утворення централізованої іспанської держави і втрати незалежності Арагоном і Каталонією.
Повторні весілля[ред. | ред. код]
Масові весілля[ред. | ред. код]
Масові весілля — це коли вінчання, весільну церемонію або і святкування проходять багато пар водночас.
В деяких народів масові весілля є традиційними, зокрема і в зв'язку з економією: у відведений традицією час, або весілля родин з великим числом дітей (так, на Кавказі практикувалось одночасне весіолля братів з однієї родини з сестрами з іншої).
Масові весілля мають місце у ряді районів з буддійською релігією, ісламською, почасти — протестантською[3]; у регіонах скупчення незаможного населення, у країнах, що розвиваються.
- 16 жовтня 2008 року в Нагірному Карабасі відбулось одночасне весілля 675 пар, фінансові видатки на яке, а також на щедрі подарунки молодим, узяв на себе російський бізнесмен—земляк.
Оригінальні весілля[ред. | ред. код]
«Оригінальні весілля» — маскультні явища, які поширюються в сучасних суспільствах. Такі як «підводні», «повітряні», «на робочому місці», «в потязі», «на велосипедах», одночасні весілля багатьох людей, «пізні» або «повторні». Наприклад, подружжя з Малайзії Чан Сум Бенг (64 роки) і Чу Кіт Гар (61 рік) увійшло до Книги рекордів Гінесса, провівши повторне весілля у його 37-у річницю у формі стрибків з парашутами, як найстарше подружжя, що зважилося на це.[1]
ЛГБТ-весілля[ред. | ред. код]
Традиційне українське весілля[ред. | ред. код]
Українські традиційні весільні обряди виникли на основі давньослов'янських, хоча з часом набули ряду локальних відмінностей (наприклад, весільна обрядність у гуцулів на Закарпатті). На процес проведення обрядів, також вплинуло введення християнства.
Українські весілля повсюдно зберігали певні елементи архаїки (зокрема і дохристиянської), являючи собою театралізовані дійства, супроводжувані безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень. При розмаїтті весільних обрядів в Україні в них чітко виділяються такі складові:сватання, оглядини (умовини), заручини, запросини, прикрашання гільця, бгання короваю, посад, власне весілля, комора.
Для сватання характерні були традиційна розмова старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченого хусткою, а старостів — рушниками на знак згоди укласти шлюб.
Згода підтверджувалося під час заручин в присутності всіх родичів молодих.
Поетичним звичаєм українського весілля було гільце — прикрашання зеленої гілки квітами, стрічками, ксолосками, що символізувало красу, молодість та прощання нареченої з дівуванням. За гільцем збиралися пекти коровай — обрядовий хліб.
.jpg)
Безпосередньо у весіллі, крім родичів молодого та молодої, брали участь їхні друзі — бояри, дружки, світилки, приданки. Вони разом з музикантами становили весільний поїзд.
Традиційні весільні обряди України співіснують з релігійним — вінчанням у церкві, яке, однак, як привнесене до народної традиції штучно, не особливо сильно приживалося у народі. До XVII ст. часто практикувалось весілля без вінчання, а вінчання могло проходити значно пізнішу. Після входження українських земель до складу Російської імперії влада визнала вінчання обов'язковим. Ставлення селян до вінчання після цього стало як до податків. Вінчалися в церкві на другий день весілля — у неділю.
Весільним одягом в той час було традиційне вишите українське народне вбрання. На весілля одягали нові речі, які можна було носити пізніше. Традиція вдягати білу сукню масово поширилася лише в середині ХХ століття. На заході України подеколи і досі справляють весілля в традиційному народному одязі. З 2000-х почастішало весілля в традиційному українському одязі і в решті України.[4]
У зв'язку з релігійними традиціями весілля узгоджують з релігійним календарем: сезон весіль починається після Великого посту.
В Криму є весільна традиція, що, ймовірно, походить від татар, пов'язувати на спеціальному «весільному дереві», що стоїть осібно за населеним пунктом, молодими смужечок.
Вплив СРСР[ред. | ред. код]
У роки радянської окупації України з огляду панівна ідеологія впроваджувалася у весільну практику: з'явились «червоне весілля», «робітниче/шахтарське весілля», «комсомольське весілля», «безалкогольне весілля» (на початку 1980-х в період «сухого закону»).
Деякі з радянських нововведень увійшли до сучасної весільної обрядності українців:
- функціонування «палаців урочистості (урочистих подій, одруження, шлюбу)», в яких проводиться церемонія офіційної реєстрації шлюбу («розпис»), що за СРСР, конкуруючи з позірно забороненим вінчанням, могла шикарно обставлятися, в тому числі за участі громадськості (подеколи влади), колективу.
- Відвідування, нерідко з покладанням квітів і фото- і відеосесією, пам'ятних місць (центральна площа, музей, пам'ятники, будинок адміністрації чи природний об'єкт). Традиційними для Києва є пам'ятник засновникам Києва, Михайлівський Золотоверхий і Софійський собори, Алея невідомого солдата; у Полтаві — Біла альтанка і пам'ятник Галушці; у Запоріжжі — Хортиця.
Сучасне українське весілля, особливо у великих містах центру і сходу країни (Київ, Дніпро) значно залежить від смаків і достатку. На заході (Львів) значною є роль Церкви у весільних обрядах.
Весілля у християнстві[ред. | ред. код]
Правило 53 Лаодикійського собору. Не подобає християнам, що ходять на весілля, скакати чи танцювати, але скромно вечеряти та обідати, як личить християнам[5].
Весілля у мистецтві[ред. | ред. код]
Тема весілля є популярною в мистецтві, зокрема, образотворчому (наприклад, у творчості Миколи Пимоненка, «Весілля в Київській губернії», 1891; «Весільна перейма», 1908), і в кіно.
Див. також[ред. | ред. код]
- Традиційне українське весілля
- Життя поза шлюбом: «Стара діва», Покритка (Хустка як її ознака), Байстрюки, Безкоровайчук
- Розлучення, Вдівство
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Українське народознавство — Лозко Г.С. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 10 грудня 2012.
- ↑ існують також масові церемонії хрещення тощо
- ↑ Весільні сукні наречені почали вдягати у 1960-х //Рукотвір. Архів оригіналу за 3 листопада 2010. Процитовано 8 листопада 2010.
- ↑ Правила Святого Помісного Собору Лаодикійського // Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих отців. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 7 вересня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання на тему: Весілля |
 | У Вікісловнику є сторінка весілля. |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Весілля |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2., К., 1978, стор. 203
- Шубравська М. М. Весілля., кн. 1; —кн 2., К., 1970.
- Культура і побут населення України, К.: «Либідь», 1991
- Порсова Людмила Брак чудаков // «Сегодня» за 31 жовтня 2008 року (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Борисенко. В. К. Весілля [Архівовано 29 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Магрицька І. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область). Луганськ: Знання, 2003. — 172 с.
- Бабенко Н. Б. Інтеграція родинних традицій, свят і обрядів у форми культурогенної життєдіяльності сучасної сім'ї [Архівовано 12 березня 2020 у Wayback Machine.] // Український соціум Науковий журнал — 2005 № 1
Посилання[ред. | ред. код]
- Весілля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 142-145. — 1000 екз.
- Обрядовість весільна // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 558—560. — 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1
|
