French
DeutschВестмінстерський собор — Вікіпедія
| Вестмінстерський собор | |
|---|---|
 | |
| 51°29′44″ пн. ш. 0°08′22″ зх. д. / 51.49582500002777863° пн. ш. 0.139475000028° зх. д.Координати: 51°29′44″ пн. ш. 0°08′22″ зх. д. / 51.49582500002777863° пн. ш. 0.139475000028° зх. д. | |
| Тип споруди | католицький соборd і недобудоваd[1] |
| Розташування | .svg){kind=small} Велика Британія[2], ВестмінстерЛондон[2] |
| Архітектор | John Francis Bentleyd |
| Початок будівництва | 1895[3] |
| Висота | 87 м |
| Стиль | неовізантійська архітектура і неороманський стиль |
| Належність | католицтво |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Westminsterd |
| Стан | реєстрова будівля I ступеняd |
| Адреса | Francis Street, WestminsterLondon, SW1 |
| Оригінальна назва | англ. Westminster Cathedral |
| Присвячення | Blood of Christd |
| Вебсайт | westminstercathedral.org.uk |
  Вестмінстерський собор (Велика Британія) | |
 | |
 Вестмінстерський собор у Вікісховищі | |
Вестмі́нстерський собо́р (англ. Westminster Cathedral) — головний католицький храм Англії та Уельсу. Розташований у центральному лондонському районі Вестмінстер.
Історія[ред. | ред. код]
Собор спочатку призначався для ченців бенедиктинського монастиря, але потім перейшов у володіння католицької архиєпархії Лондона. Вирізняється серед навколишньої забудови незвичайною архітектурою зі «смугастою» кладкою з цегли та мармуру та високою дзвіницею. Збудований у 1895—1903 роках. Таку незвичну споруду відносять до течії «візантійського відродження», що поширилася в період модерну. Для будівництва собору обрано не готичний, а неовізантійський стиль за зразком церков у Константинополі, Венеції та Равенні. Замовники та архітектор собору Джон Бентлі[ru] орієнтувалися на ранньохристиянську архітектуру Західної Римської імперії (столицею якої від 404 року була Равенна) та ортодоксальної церкви (так на той час називали західну церкву). На думку прихильників теорії «готичного відродження» саме ця архітектура, а не чужий християнству класицизм, набула поширення спочатку в Італії, а потім у Візантії. Однак вельми парадоксально, що характерно для періоду модерну, неовізантійський стиль на той час найчастіше іменували «неогрецьким»[4].
Собор є одним величезним нефом (без трансепта), але з капелами з обох боків і деамбулаторієм у вівтарній частині. Довжина нефа становить 104 м, ширина 48 м, висота 30 м[5]. Грандіозний портал храму зведено на зразок порталів церкви Сан-Марко у Венеції. У середохресті — величезне розп'яття, над вівтарем за католицькою традицією облаштовано ківорій на мармурових колонах. У крипті поховані архієпископи англійської католицької церкви. Всі стіни та склепіння передбачалося прикрасити мозаїками, але будівництво виявилося настільки дорогим, що мозаїки вдалося зробити тільки на тріумфальній арці і в нижній частині стін, склепіння залишилися необлицьованими. Творець храму Дж. Бентлі помер від серцевого нападу, не побачивши закінчення робіт. У 1914-1918 рр. скульптор Ерік Гілл створив 14 панелей Хресної дороги для оздоблення собору всередині.
У крипті собору поховано О. К. Бенкендорфа[ru], останнього посла Російської імперії у Великій Британії.
У соборі встановлено орган фірми Henry Willis & Sons[ru].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 10 Most Famous Unfinished Buildings — 2013.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ WESTMINSTER CATHEDRAL - List Entry Summary
- ↑ Власов В. Г.. Раннехристианское искусство, или палеокристиана // Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства. В 10 т. — СПб.: Азбука-Классика. — Т. VIII, 2008. — С. 40
- ↑ The Cathedrals of Britain. Hampshire: Pitkin Guides, 1999. P. 71
Посилання[ред. | ред. код]
|
