Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі — Вікіпедія

Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі
Прапор Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі
Посаду обіймає
Крістофер Дж. Каволі
від 1 липня 2022
Тип головнокомандувач і Supreme Allied Commanderd
Абревіатура SACEUR
Член Allied Command Operationsd
Резиденція Брюссель
Місце Бельгія Бельгія
Номінує НАТО
Призначає НАТО
Створення 1952
Вебсайт nato.int/cps/uk/natohq/index.htm

Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі (ВГК ОЗС НАТО в Європі) (англ. Supreme Allied Commander Europe) — один із двох командувачів стратегічних командувань НАТО, який очолює Оперативне командування НАТО. Він підпорядкований Військовому комітету НАТО.

Традиційно на посаду ВГК ОЗС НАТО в Європі обирається адмірал або генерал ЗС США, котрий окрім обов'язків у НАТО також обіймає посаду командувача Європейського командування ЗС США. ВГК ОЗС НАТО в Європі здійснює управління військами НАТО із штабу ОЗС НАТО в Європі, що дислокується в місті Касто поблизу міста Монс (Бельгія).

Кандидатура ВГК ОЗС НАТО в Європі призначається президентом США, затверджується Сенатом США та ухвалюється Північноатлантичною радою НАТО. З 1 липня 2022 року посаду обіймає Крістофер Каволі[1].

ВГК ОЗС НАТО в Європі призначається на невизначений термін — від одного до восьми років.

Унаслідок загального процесу реформування 2002 року, на відміну від перетворення ВГК ОЗС НАТО на Атлантиці на ВГК ОЗС НАТО з питань трансформації, ВГК ОЗС НАТО в Європі не змінив свою назву, проте його обов'язки розширились та охопили всі операції НАТО незалежно від географічного місця їхнього проведення.

Функції та обов'язки[ред. | ред. код]

ВГК ОЗС НАТО в Європі здійснює загальне командування всіма військовими операціями НАТО. Він здійснює військове планування операцій, включаючи визначення військ, необхідних для виконання поставлених завдань, а також робить запити щодо виділення військ від країн-членів НАТО згідно з рішеннями Північноатлантичної ради та вказівками Військового комітету НАТО. Аналізує оперативні потреби такого характеру спільно з ВГК ОЗС НАТО з питань трансформації.

ВГК ОЗС НАТО в Європі надає рекомендації політичному та військовому керівництву НАТО з будь-яких питань, що можуть вплинути на його здатність виконувати поставлені завдання. У поточній діяльності він підпорядковується Військовому комітету. Крім цього, він має можливість безпосередньо спілкуватись із начальниками штабів ЗС країн, а також, у випадку необхідності, — із національними органами керівництва з метою виконання поставлених йому завдань. У випадку агресії проти країни-члена НАТО до кола обов'язків ВГК ОЗС НАТО в Європі входить виконання всіх військових заходів у рамках наданих йому можливостей і повноважень підтримувати або відновлювати безпеку на території країн Альянсу. ВГК ОЗС НАТО в Європі виконує важливу функцію з точки зору роботи з громадськістю — він є старшим речником від імені Оперативного командування ОЗС НАТО. У рамках своєї діяльності та через штат співробітників зв'язків із громадськістю він підтримує постійні контакти із пресою та засобами масової інформації. Крім цього, він відвідує з офіційними візитами країни НАТО та країни, в яких НАТО проводить операції або розвиває діалог, співпрацю та партнерські відносини. Серед інших завдань ВГК ОЗС НАТО в Європі є:

  • Сприяння стабільності в євроатлантичному регіоні шляхом розвитку та участі в заходах військового співробітництва та іншій спільній діяльності, а також у військових навчаннях у рамках програми «Партнерство заради миру» та заходах зі зміцнення відносин із Росією, Україною та країнами Середземноморського діалогу;
  • Здійснення аналізу на стратегічному рівні з метою виявлення недоліків у забезпеченні силами та засобами, а також для визначення пріоритетності їх усунення;
  • Управління ресурсами, виділеними НАТО на проведення операцій та військових навчань;
  • У співпраці з командуванням ОЗС НАТО з питань трансформації розробляти та втілювати програми підготовки та проводити військові навчання, направлені на відпрацювання взаємодії на багатонаціональному та міжвидовому рівні у військових штабах, підрозділах НАТО та країн-партнерів.

Список Верховних Головнокомандувачів[ред. | ред. код]

№ Прізвище, Ім'я Вид ЗС Зображення Призначений на посаду Знятий з посади
1 Дуайт Ейзенхауер Армія 2 квітня 1951 30 травня 1952
2 Метью Б. Ріджвей Армія 30 травня 1952 11 липня 1953
3 Алфред М. Груензер Армія 11 липня 1953 20 листопада 1956
4 Лоріс Норстад Повітряні сили 20 листопада 1956 1 січня 1963
5 Ліман Л. Лемнітцер Армія 1 січня 1963 1 липня 1969
6 Ендрю Джей. Гудпастер Армія 1 липня 1969 15 грудня 1974
7 Александр М. Гейґ Армія 15 грудня 1974 1 липня 1979
8 Бернард В. Роджерс Армія 1 липня 1979 26 червня 1987
9 Джон Гелвін Армія 26 червня 1987 23 червня 1992
10 Джон М. Шалікашвілі Армія 23 червня 1992 22 жовтня 1993
11 Джордж А. Жулван Армія 22 жовтня 1993 11 липня 1997
12 Веслі К. Кларк Армія 11 липня 1997 3 травня 2000
13 Йозеф В. Ралстон Повітряні сили 3 травня 2000 17 січня 2003
14 Джеймс Л. Джонс Корпус морської піхоти 17 січня 2003 7 грудня 2006
15 Банц Джей Креддок Армія 7 грудня 2006 2 липня 2009
16 Джеймс Дж. Ставрідіс Військово-морські сили 2 липня 2009 13 травня 2013
17[2] Філіп М. Брідлав Повітряні сили 13 травня 2013 4 травня 2016
18[3] Кертіс Скапаротті Армія 4 травня 2016 15 березня 2019
19[4] Тод Волтерс Повітряні сили 15 березня 2019 1 липня 2022
20[5] Крістофер Каволі Армія 1 липня 2022

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ США затвердили нового командувача силами НАТО в Європі: що відомо про генерала. РБК-Україна (українською) . 25 червня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  2. ↑ GENERAL BREEDLOVE BECOMES THE 17TH SACEUR. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2014.
  3. ↑ U.S. Army General Scaparrotti — 18th SACEUR // Supreme Headquarters Allied Powers Europe, 4 MAY 2016
  4. ↑ U.S. Air Force General Tod D. Wolters nominated to be 19th SACEUR. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  5. ↑ U.S. ARMY GENERAL CHRISTOPHER G. CAVOLI NOMINATED TO BE 20TH SACEUR

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Країни-члени
Офіційна емблема НАТО
Керівництво
Особи
Підрозділи
СК ОЗС в Європі • ACO • Командування ОЗС з питань трансформації • IMS • ОК ОЗС Брюнсюм • ОК ОЗС Неаполь • ОК ОЗС Лісабон • Військовий комітет • ОЗС НАТО • KFOR • SFOR • IFOR • ISAF • NRF • RDC • Ударні військово-морські сили • Система ПРО • NATINADS • LANDCOM • Друге об'єднане тактичне авіаційне командування • Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування • Медична служба НАТО • Капеланство НАТО • Засоби стратегічних авіаперевезень • Кіберцентр НАТО • Агентство стандартизації • NCI • Організація наукових досліджень і технологій • Центр аналізу та накопиченого досвіду • Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів • Дослідницько-експериментальний морський центр • Євроатлантичний координаційний центр реагування на природні лиха та катастрофи • Агентство з управління розробкою, розвитком, виробництвом • ACCS • Агенція з підтримки та постачання • ДРЛВіУ • Агентство консультацій, командування й управління • Союзне командування Мобільними Силами Європа • БАЛТРОН • Авіабаза Рамштайн
Операції
Операції та місії • Активні зусилля • Обдумана сила • Орел охоронець • Союзницький захисник • Океанський щит • Союзницький постачальник • Окаб • Червоний кинджал • Перс • Патруль над Ісландією • Денай флайт • Ектів індевор • Ахіллес • Іглс самміт • Шарп ґард • Скай монітор • Денай флайт • Карез • Маритайм гард • Дизель • Септентріон • Шахі тандар • Гірська лють • Елайд гарвест • Харекате Йоло • Есеншал харвест • Молот • Маритайм монітор • Маритайм ґард • Страйкбек • Гладіо • Патрулювання над країнами Балтії • Тренувальна місія в Іраку • Допомога Африканському Союзу в Дарфурі • Есеншал гарвест • Конфлікт у Південній Сербії • Пікакс-гендл • Криптоніт • «Елайд хармоні» • Гнів Кобри
Дуайт Ейзенхауер (1951—1952) • Метью Ріджвей (1952—1953) • Альред Ґрунтер (1953—1956) • Лоріс Норстад (1956—1963) • Ліман Лемніцер (1963—1969) • Ендрю Ґудпестер (1969—1974) • Александер Гейґ (1974—1979) • Бернард Роджерс (1979—1987) • Джон Гелвін (1987—1992) • Джон Шалікашвілі (1992—1993) • Джордж Джолван (1993—1997) • Веслі Кларк (1997—2000) • Джозеф Ральстон (2000—2003) • Джеймс Логан Джонс (2003—2006) • Банц Креддок (2006—2009) • Джеймс Ставрідіс (2009—2013) • Філіп Брідлав (2013—2016) • Кертіс Скапаротті (2016—2019) • Тод Волтерс (2019—2022) • Крістофер Каволі (з 2022)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верховний_головнокомандувач_Об%27єднаних_збройних_сил_НАТО_в_Європі&oldid=41028994