Верховне командування Союзних експедиційних сил — Вікіпедія

Верховне командування союзних експедиційних сил
англ. Supreme Headquarters Allied Expeditionary Force
Емблема Верховного Командування союзників
На службі	грудень 1943 — 14 липня 1945
Країна	Сполучені Штати Америки  Британська імперія: *  Велика Британія *  Австралія *  Канада *  Британська Індія *  Нова Зеландія *  Південно-Африканський Союз Окуповані країни: Уряд Бельгії в екзилі Уряд Чехословаччини в екзилі  Вільна Франція Уряд Греції в екзилі Уряд Люксембурга в екзилі Уряд Нідерландів в екзилі Уряд Норвегії в екзилі Уряд Польщі у вигнанні Уряд Югославії в екзилі
Належність	Антигітлерівська коаліція
Тип	Головнокомандування на театрі воєнних дій
Роль	стратегічне керівництво збройними силами союзників на Західному ТВД
У складі	Об'єднаний комітет начальників штабів союзників
Війни/битви	Друга світова війна Західноєвропейський ТВД Операція «Оверлорд»
Командування
Верховний командувач	генерал армії США Дуайт Ейзенхауер
Медіафайли на Вікісховищі

Верховне командування союзних експедиційних сил (англ. Supreme Headquarters Allied Expeditionary Force, SHAEF) — вищий орган військового управління Збройними силами західних союзників часів Другої світової війни у Західній Європі.

Створений у 1943 для підготовки вторгнення у Західну Європу. Беззмінним Верховним головнокомандувачем був генерал армії США Дуайт Ейзенхауер.

Історія[ред. | ред. код]

У грудні 1943 року головнокомандувач союзними військами на Середземноморському театрі війни американський генерал Д. Ейзенхауер прибув до Англії, де очолив формування Верховного командування союзників, що створювалося у Кемп Гріффісс, у Теддінгтоні, Лондон. Запасним штабом став Саутвік Хаус поблизу Портсмута. Знов створений штаб активно підключився до розробки стратегічного плану вторгнення до Західної Європи — плану операції «Оверлорд», започаткованого британським лейтенант-генералом сером Фредеріком Е. Морганом, начальником штабу Верховного командування союзників (англ. COSSAC) та майор-генералом ом Реєм Баркером. Морган, який з березня 1943 року тимчасово очолював штаб Верховного головнокомандувача союзників, провів колосальну роботу, плануючи масштабну висадку морського та повітряного десанту сил вторгнення в Європу і продовжував роботу над планом до його фінальної версії, яка була реалізована в День Д, 6 червня 1944 року.

Підпорядковані формування[ред. | ред. код]

• 1-ша повітрянодесантна армія — генерал генерал-лейтенант Луїс Бреретон
  • 18-й повітрянодесантний корпус‎ США
  • 1-й британський повітрянодесантний корпус Великої Британії
  • З'єднання військово-транспортної авіації

• 6-та група армій — генерал Джейкоб Діверс
  • 7-ма американська армія — генерал Александр Патч
    • VI американський армійський корпус — генерал-майор Едвард Брукс
    • XV американський армійський корпус — генерал-майор Вейд Гейсліп
    • XXI американський армійський корпус — генерал-майор Френк Мілберн
  • 1-ша французька армія — армійський генерал Жан Марі де Латр де Тассіньї
    • I французький армійський корпус — генерал-лейтенант Антуан Бетуар
    • II французький армійський корпус — генерал-лейтенант Жозеф де Гослар де Монсабер
  • Армійська група «Альпи» — генерал-лейтенант Пол Дуаян

• 21-ша група армій — фельдмаршал Бернард Монтгомері
  • 2-га британська армія — лейтенант-генерал Майлз Демпсі
    • XXX британський армійський корпус — лейтенант-генерал Браян Хоррокс
    • VIII британський армійський корпус — лейтенант-генерал Річард О'Коннор/лейтенант-генерал Евелін Баркер
    • XII британський армійський корпус — лейтенант-генерал Ніл Річі
  • 1-ша канадська армія — генерал Гаррі Крірар
    • I канадський армійський корпус — лейтенант-генерал Чарльз Фоулкс
    • II канадський армійський корпус — лейтенант-генерал Гай Сімондс
    • I британський армійський корпус — лейтенант-генерал Джон Крокер

• 12-та група армій — генерал Омар Бредлі
  • 1-ша армія — генерал Кортні Ходжес
    • VII армійський корпус — генерал-лейтенант Лоутон Коллінз
  • 3-тя армія — генерал Джордж Сміт Паттон
    • III армійський корпус — генерал-майор Джеймс Ван Фліт
    • V армійський корпус — генерал-майор Кларенс Гюбнер
    • XII армійський корпус — генерал-майор Стаффорд Лерой Ірвін
    • XX армійський корпус — генерал-майор Волтон Волкер
  • 9-та армія — генерал-лейтенант Вільям Худ Сімпсон
    • VIII армійський корпус — генерал-майор Трой Міддлтон
    • XIII армійський корпус — генерал-майор Алван Куллом Гіллем
    • XVI армійський корпус — генерал-майор Джон Бенджамін Андерсон
    • XIX армійський корпус — генерал-майор Реймонд Маклейн
  • 15-та армія — генерал-лейтенант Леонард Героу
    • XXII армійський корпус — генерал-майор Ернест Гармон
    • XXIII армійський корпус — генерал-майор Г'ю Джозеф Ґеффі

Див. також[ред. | ред. код]

• Генеральний штаб Збройних сил СРСР
• Об'єднаний комітет начальників штабів союзників
• 8-ма армія (Велика Британія)
• Об'єднаний штаб союзників у Середземномор'ї
• 21-ша група армій

Посилання[ред. | ред. код]

• Records of Supreme Headquarters, Allied Expeditionary Force, Dwight D. Eisenhower Presidential Library
• Daily Battle Communiques, SHAEF, June 6, 1944 — May 7, 1945
• United States Army in World War II European Theater of Operations The Supreme Command By Forrest C. Pogue. Office of the Chief of Military History, Department of the Army, Washington, D. C., 1954. Library of Congress Catalog Number: 53-61717
• BBC WW2 People's War article on Uxbridge SHAEF and London Bushey
• Directive to Supreme Commander, Allied Expeditionary Force Dwight D. Eisenhower at his nomination
• Original Document; Order of the day
• Papers of Ernest R. «Tex» Lee, military aide to General Eisenhower, 1942—1945, Dwight D. Eisenhower Presidential Library
• Papers of Thor Smith, Public Relations Division, , Dwight D. Eisenhower Presidential Library