Веронський мармур — Вікіпедія

Веронський мармур
Загальні відомості
Хімічна формула	CaCO3
Ідентифікація
Колір	Відтінки червоно-коричневого
Інші характеристики
Названо на честь	червоний, Верона

Веронський мармур (італ. Marmo rosso di Verona) — різновид зернистого червоно-коричневого вапняку, що використовується як декоративний матеріал у архітектурі з античних часів^[1][2]. Представляє собою щільний тип вапняку-біомікрита^{[прим. 1]} з низькою пористістю, назва засвідчує тільки зовнішню схожість з мармуром.

Характеристики[ред. | ред. код]

Веронський мармур є осадовою гірською породою Батського ярусу юрського періоду^[1], складеною з карбонату кальцію з панцирів та раковин морських істот, осаджених протягом мільйонів років.

Мінерал складається з ущільнених осаджених залишків раковин амонітів, двостулкових молюсків і планктонних форамініферів і радіолярій^[1].

Камінь видобувають на каменоломнях амонітового вапняка, який виступає в горах Лессінії — гірській області на північному сході Верони, між містом Верона і Доломітовими Альпами Віченци.

Використання каменю[ред. | ред. код]

Серед численних споруд, побудованих з використанням цього каменю, найбільш відомі Пармський баптистерій, колони парадного входу базиліки Сан-Зено Маджоре у Вероні, стилофорні леви «Брама червоних левів» базиліки Санта-Марія-Маджоре у Бергамо, гробниця Берардо Маджі у Старому соборі Брешії та у Церкві Пресвятого Імені Марії в селищі Креспі-д'Адда.

Цей матеріал широко використовувався в оздоблюванні будівель у Венеції. З веронського мармуру виготовлено криницю у дворі палаццо Ка-д'Оро, а також дев'яту і десяту колони лоджії Фоскарі в Палаці Дожів, ці колони спеціально виділені серед інших колон, виготовлених з істрійського каменю.

Галерея зображень[ред. | ред. код]

• 
  Стилофорний лев^{[прим. 2]} з веронського мармуру у болонському соборі Сан-Петро
• 
  Стилофорний лев з веронського мармуру у соборі Сан-Кіріако (Анкона)
• 
  Стилофорний лев у базиліці Санта-Марія-Маджоре (Бергамо)
• 
  Мармуровий саркофаг Берардо Маджі, що зберігається у Cтарому соборі (Брешія)
• 
  Криниця у дворі палаццо Ка-д’Оро (Венеція)
• 
  Дві колони з веронського мармуру, лоджія Фоскарі, Палац Дожів (Венеція)

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Jesse T. Korus. Штампування // Geologic Field Trips Along the Boundary Between the Central Lowlands and Great Plains: 2014 Meeting of the Gsa North-Central Section (Field Guide). — Geological Society of America, 2014. — С. 47. — ISBN 978-0813700366. (англ.)