Футбольний клуб «Венеція» (Venezia Foot Ball Club) було засновано 14 грудня 1907 року двома місцевими футболістами: Палестрою Марціале та Константіно Реєром. Першим президентом клубу став Давид Фано. Команда грала на стадіоні «Кампо Сан Бартоломео». У 1919 році клуб змінив назву на Associazione Calcio Venezia.[1]
Найуспішнішим часом для «Венеції» став початок 1940-х років, коли клуб двічі грав у фіналі Кубку Італії. У 1941 році команда стала володарем кубку, здолавши у двоматчевому фіналі «Рому» (3-3, 1-0). Переможцями кубку стали декілька гравців, яким пізніше судилося стати частиною великого «Торіно» і загинути у авіакатастрофі на Суперзі — Валентіно Маццола[2] та Еціо Лоїк[3]. За атакувальний тандем Лоїк — Маццола у 1942 році тодішній власник «Торіно» Ферручо Ново не пошкодував мільйон лір[4]. В сезоні 1941-42 «Венеція» досягла свого поки що найкращого результату в Серії А, посівши третю сходинку у підсумковій таблиці.
Більшу частину своєї історії команда провела у двох найвищих дивізіонах Італії. У 1987 році «Венецію» врятував від банкрутства італійський футбольний менеджер і підприємець Мауріціо Дзампаріні. Щоб зберегти клуб він придумав схему, у яку увійшло об'єднання команди з іншим місцевим клубом «Местре». Дзампаріні допоміг клубу реконструювати свій стадіон[5] і вивів команду в Серію А. Але після відмови керівництва міста видати йому землю під будівництво нового стадіону Дзампаріні покинув клуб[6]. Останній виліт із Серії А стався у 2002 році. Після цього почався занепад клубу.
За підсумками сезону 2020-21 клуб повернувся до Серії А вперше за 19 років, перемігши у плей-оф «К'єво» (3:2 після додаткового часу), «Лечче» (1:0 та 1:1) та «Читаделлу» (1:0 та 1:1).[7][8]
↑Кальчо. — Історія італійського футболу: публіцистичні нариси /Я. Дашковська, П. Чаяло, Ю. Шевченко — К.: «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг». 2010 — с. 91. (рос.)
French
Deutsch
Італія 
Дункан Л. Нідероєр 
Іван Яворчич 
.svg){kind=small}
