French
DeutschВідносини Венесуела — Європейський Союз — Вікіпедія
| Відносини Венесуела — Європейський Союз | |
|---|---|
 | |
 Європейський Союз |  Венесуела |
Відносини Європейського Союзу та Венесуели — міжнародні відносини між Європейським Союзом (ЄС) та Боліварською Республікою Венесуела.[1]
Відносини не регулюються жодними двосторонніми інституційними рамками.[2] Станом на 25 лютого 2021 року послів немає в жодній юрисдикції.
Співпраця[ред. | ред. код]
У стратегічному документі на 2007-2013 рр. представлені цілі фінансового співробітництва між Європейським Союзом та Венесуелою: підтримка модернізації та децентралізації Венесуели та диверсифікації економіки.[1]
Санкції[ред. | ред. код]
Відносини між ЄС і Венесуелою стали напруженими, оскільки в 2017 році Венесуела стала першою латиноамериканською країною, на яку ЄС запровадив санкції.[3] Так, у листопаді 2017 року країни-члени ЄС оголосили ембарго на поставки зброї, що також відкриває можливість майбутніх персональних санкцій.[4][5]
18 січня 2018 року ЄС затвердив санкції проти семи венесуельських чиновників, визначені першими як відповідальні за репресії в країні, що наклало на заморожування їхніх активів та заборону на в'їзд до ЄС.[6][7]
У червні 2020 року уряд Венесуели оголосив про висилку представника ЄС у Венесуелі Ізабель Брільханте Педроси як захід у відповідь на оголошення нових санкцій проти 11 керівних посад в адміністрації Венесуели з боку ЄС, організації, яка Президент Венесуели Ніколас Мадуро, названий «прихильником верховної раси»; Високий представник ЄС Жозеп Боррель передбачав, що він відповість «взаємністю», однак цей захід було скасовано. У лютому 2021 року ЄС знову ввів санкції проти венесуельських чиновників, на що уряд Ніколаса Мадуро відповів остаточним висиланням Педроси, наступного дня глава європейської дипломатії здійснив ту ж дію взаємністю, видворивши представника Венесуели Клаудії. Салерно.[8][9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б (SEAE - 2013)
- ↑ Marthoz, Jean-Paul (November 2014). Venezuela’s foreign policy: a mirage based on a curse (PDF). NOREF Report: 7.
- ↑ Venezuela's Maduro gives EU ambassador 72 hours to leave the country. France24. 30 de junio de 2020.
- ↑ Porteiro, Cristina (14 de noviembre de 2017). La UE impone un embargo de armas y material represivo a Venezuela. La Voz de Galicia.
- ↑ La UE impone embargo de armas a Venezuela y abre la puerta a sanciones personales. EFE. 13 de noviembre de 2017.
- ↑ UE aprobó sanciones para siete altos cargos del gobierno de Maduro. El Nacional. AFP. 18 de enero de 2018.
- ↑ http://www.el-nacional.com/noticias/mundo/sanciones-funcionarios-venezolanos-cierran-cerco-gobierno_219397
- ↑ Zerpa, Fabiola (29 de junio de 2020). Venezuela’s Maduro Expels EU Ambassador Over New Sanctions. Bloomberg.
- ↑ EU condemns expulsion of ambassador to Venezuela and anticipates reciprocity actions. Jornal Economico. 30 de junio de 2020. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 9 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
