Всесвітній потоп — Вікіпедія

Всесві́тній пото́п — широко відома серед багатьох народів^[1][2][3][4] розповідь про знищення першого світу та людства Богом через сорокаденний дощ, розлив рік чи то велику хвилю і затоплення всієї землі водою. Історія потопу відображена в історіях і легендах більшості культур світу. Найдетальніше в західній культурі описана в Біблії (книга Буття), також в індуїських Пуранах і у вавилонському Епосі про Гільгамеша.

Шумер[ред. | ред. код]

Шумерський міф про потоп розповідає, як бог Енкі попереджає Зіусудру (ім'я значить «він бачив життя» в пояснення дару безсмертя, дарованого йому богами), царя Шуруппака, про боже рішення знищити людство в потопі. Частина історії, де пояснюється, чому боги вирішили знищити людство, нині втрачена — існує версія, що боги розлютилися на людей, бо ті забули, що ціль їхнього створення — поклоніння богам. Енкі навчає Зіусудру, як побудувати великий човен, — текст, що описує інструкції, втрачений також. Після семиденного потопу Зіусудра приносить необхідні жертвоприношення і звернення до Ану (бога неба) та Енліля (голові богів), і отримує вічне життя в Ділмуні (шумерський рай) від богів. Міф існує в єдиному варіанті, у фрагментарному Eridu Genesis, що датується XVII століттям до н. е^[5].

У списку «Шумерських царів», родоводі правлячої династії, також є згадки про потоп. Список пояснює, що «царювання вперше встановилося в Іріду», і потім перейшло на Ларак, Бад-Тібір, Сіппар і Шаррупак. При розкопках в Іраку були знайдені ознаки потопу в Шаррупаку близько 2750 року до н. е., що сягнув майже міста Кіш, цар якого Етана, як вважається, заснував першу шумерську династію після потопу.

Біблія про потоп[ред. | ред. код]

Докладніше: Ноїв ковчег

Згідно з книгою Буття, після створення людини ^{Бут.1:26—31; Бут. 2:7-25}, через 1656 років, і вигнання з Едему (рай) через непослух Богу^{Бут.3:1—24} вбивство Авеля Каїном;^{Бут. 4:1-16} Коли люди почали множитись на землі і родились у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони гарні, і брали їх собі в жінки, яких хто вибрав. І сказав Господь: не вічно Духу моєму бути зневажаємим людьми, тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять літ. В той час були на землі велетні, особливо же з того часу, як сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, здавна славні люди.^{Бут. 6:1-4}) і земля наповнилася насильством.^Бут.6:13 Тому «пожалкував був Господь, що людину створив. І засмутився Він у серці Своїм».^Бут.6:6 Вирішив Господь: «Зітру з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до тварин, і гадів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх…».^Бут.6.7 Тільки Ной знайшов благодать в Господніх очах.^Бут.6:8

Бог звелів Ною побудувати ковчег, куди увійшли Ной, три його сини: Сим, Хам, Яфет та їхні дружини, а також тварини (чистих тварин по сім чоловічої та жіночої статі, нечистих — дві), птахів чистих (по сім), птахів нечистих (по два), умістивши їх у ковчег із достатніми запасами їжі. Все це Ной мав зробити за сім днів.

На 600-му році життя Ноя і 1656 років після створення Адама і Єви Бог послав потоп. 10-го дня 2-го місяця Ной увійшов у ковчег, 17-го числа — почав лити дощ «відкрилися джерела великої безодні і розчинилися небесні розтвори». Дощ тривав безперестанно протягом 40 днів. Земля була вкрита водою упродовж 150 днів. 17-го дня 7-го місяця ковчег зупинився на горі Арарат. 1-го дня 10-го місяця вода спала так, що стали видними верхівки гір. Вода зійшла 17-го дня 12-го місяця. Земля висохла цілковито, і Ной вийшов з ковчега 27-го дня 2-го місяця. Всього в ковчезі проведено 377 днів.^Бут.7-8

Після потопу Ной приніс у жертву чистих тварин, і Бог пообіцяв не знищувати світ потопом, навіть якщо нахил серця людини недобрий спочатку. Тепер сівба, жнива, холод, спека, літо, зима, день і ніч не повинні припинитися.^{Бут. 8:20-22; 9:1-17} І знаком, що потопу більше не буде Бог назвав веселку.^{Бут. 9:11-17}

Вавилон[ред. | ред. код]

У вавилонському епосі про Гільгамеша, приблизно в кінці розділу «Він, хто бачив глибину» версії (11-та таблиця) є посилання на всесвітній потоп. Герой поеми Гільгамеш шукаючи безсмертя знаходить старця на ім'я Унапіштім (його ім'я є прямим перекладом з шумерського Зіусудра — див. нижче), що мешкає в Дільмуні. Дільмуном (англ. Dilmun) вважається сучасний Бахрейн, місце де давні люди вказували на місцезнаходження давнього Едему (раю). Унапіштім відповідає Ною в біблійній історії про потоп. Унапіштім розповідає Гільгамешу як Іє (шумерською Енкі) попередив його про Божий план знищити все живе через великий потоп (повінь) і навчив його побудувати судно в якому він міг спасти його сім'ю і друзів, його багатство і худобу. Після потопу боги шкодували про власний вчинок і зробили Унапіштіма безсмертним.

Стародавній Китай[ред. | ред. код]

Див. Юй Великий та Великий Потоп (Китай)^[en].

Дослідження міфу[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Критики теорії потопу заперечують існування великих об'ємів води, що вкрила б усі гори. Бо тоді кількість води повинна була б збільшитись більш, ніж в 3 рази, а потім зменшитись до початкового рівня. У той час як, наприклад, танення всіх льодовиків на планеті може збільшити рівень океану лише на 1,5 %.

Прихильники теорії потопу заперечують це тим, що до потопу не було високих гір.

Наукові пояснення[ред. | ред. код]

Геологи відкидають можливість всесвітнього потопу, проте звертають увагу на масштабні повені річок, що можливо послуговували основою для історії про потоп. Наприкінці льодовикового періоду, 9000-8000 років до н. е., в результаті танення льодовиків багато річок вийшли з берегів.

Теорія Раяна — Пітмана змальовує катастрофічний потоп, що стався 5600 року до н. е. через відкриття Дарданел водами з Середземного моря, підняття рівня вод у Чорному морі й затоплення причорноморських низовин (особливо північне узбережжя).

Також згадуються можливі великі цунамі. Відома грецька історія про Девкаліонів потоп, що зруйнував Тіру, скоріш за все була зумовлена великим цунамі, що сталося в 1800—1500 роках до н. е..

Висувається також теорія про гігантський астероїд або астероїди, що впали в Індійський океан в районі острова Мадагаскар близько 3100 року до н. е., спричинили величезне цунамі та випарували велику масу води в нижню атмосферу, що й спричинило величезні дощі по всій планеті Земля. Ця теорія знаходить все більше доказів: знайдені сліди гігантських цунамі на острові Мадагаскар та метеоритний кратер на дні Індійського океану. Прогнозовані наслідки падіння крупного метеориту в Індійський океан доволі точно відтворюють картину описану у низці міфів різних народів світу.

Для всепланетного катаклізму з підняттям рівня води до найвищих вершин Гімалаїв достатньо води у Світовому океані, якщо її використати у колосальному припливі. Рушійною силою такого припливу може стати проходження повз планету значного астрономічного об'єкта. Припливний горб у такому разі може обійти усю планету, затоплюючи найвищі гірські вершини. Така подія може мати планетарні наслідки й бути фатальною для людства^[6].

Релігійне сприйняття[ред. | ред. код]

Християни, ортодоксальні юдеї і мусульмани вірять у Всесвітній потоп як історичний факт. Велика кількість міфів про всесвітній потоп з незалежних джерел різних народів світу може вказувати як на єдину історичну подію, так і типове поширене явище, перебільшене в уяві тих, хто зміг пережити катаклізм. Деякі різниці в історіях про потоп пояснюються довільним переказом протягом поколінь без письмових записів.

В культурі[ред. | ред. код]

Подія всесвітнього потопу біблійної версії відображена в фільмі Ной (2014)^[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Всемирный потоп: 3 000 лет до р. Х., Дэвид Ливингстон
• Noah's Flood from a Jewish perspective at chabad.org [Архівовано 26 травня 2004 у Wayback Machine.]
• Parallels Parallels between versions of the Ancient Near East flood myths.
• Noah's Ark and the Ziusudra Epic [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] A local flood theory that combines six Ancient Near East flood myths.
• Laputan Logic on Babylonian version of the flood myth
• The Atrahasis Epic and its Significance for our Understanding of Genesis 1-9
• Mark Isaak, «Flood stories from around the world» [Архівовано 17 липня 2005 у Wayback Machine.]
• «The House Of The Sky» — Exploring flood myths and ancient astronomy and the mythical stories of mankind's past and future
• Noah's Flood and the Gilgamesh Epic [Архівовано 8 липня 2005 у Wayback Machine.] A Creationist viewpoint on the origin of flood myths.
• «Biblical Evidence for the Universality of the Genesis Flood» by Richard M. Davidson [Архівовано 10 березня 2005 у Wayback Machine.]
• About the Ethical Unconscious and the Menominee Story of the Flood [Архівовано 21 серпня 2006 у Wayback Machine.]
• The Flood: Myth and Science
• Collaboration for Biblical flood from history [Архівовано 18 червня 2006 у Wayback Machine.]
• Video- Startling Evidence [Архівовано 27 квітня 2006 у Wayback Machine.]
• Noah's Flood Q&A [Архівовано 23 січня 2009 у Wayback Machine.]
• Overview of Mesopotamian flood myths
• Gaster, Theodor H. Myth, Legend, and Custom in the Old Testament, Harper & Row, New York, 1969. [1]
• Canada's Fist Nations — Native Creation Myths
• This story has all the hallmarks of a Christianized tradition, heavily influenced by knowledge of the Biblical story of Noah. It is unlikely to represent a genuine Hawaiian tradition.

Джерела[ред. | ред. код]

1. (англ.) Alan Dundes (editor), The Flood Myth, University of California Press, Berkeley, 1988. ISBN 0-520-05973-5 / 0520059735
2. (англ.) Lloyd R. Bailey Noah, the Person and the Story, University of South Carolina Press, 1989, ISBN 0-87249-637-6
3. (англ.) Robert M. Best «Noah's Ark and the Ziusudra Epic», Enlil Press, 1999, ISBN 0-9667840-1-4
4. (англ.) John Greenway (editor), The Primitive Reader, Folkways, 1965
5. (англ.) G. Grey Polynesian Mythology, Illustrated edition, reprinted 1976. (Whitcombe and Tombs: Christchurch), 1956.
6. (англ.) A. W. Reed Treasury of Maori Folklore (A.H. & A.W. Reed: Wellington), 1963.
7. (англ.) Anaru Reedy (translator), Ngā Kōrero a Pita Kāpiti: The Teachings of Pita Kāpiti. Canterbury University Press: Christchurch, 1997.
8. (англ.) W. G. Lambert and A. R. Millard Atrahasis: The Babylonian Story of the Flood, Eisenbrauns, 1999, ISBN 1-57506-039-6.

Посилання[ред. | ред. код]

• Потоп [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Легенда про всесвітній потоп Архівовано / Біблійна легенда // Міфи та легенди світу українською мовою

Література та бібліографія Provenio Тематичні сайти Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · Britannica (9-th) · Britannica (11-th) · Encyclopædia Britannica Довідкові видання Nuovo soggettario · Французька Вікідія Нормативний контроль Freebase: /m/02vdms · GND: 4130423-8 · J9U: 987007545756005171 · LCCN: sh85036618 · LNB: 000172886 · NKC: ph124422