Великий Іран — Вікіпедія

Великий Іран
Континент Азія і Європа
Країна  Іран,  Ірак,  Сирія,  Туреччина,  Вірменія,  Грузія,  Азербайджан,  Росія,  Туркменістан,  Узбекистан,  Таджикистан,  Киргизстан,  Казахстан,  КНР,  Пакистан і  Афганістан
Мапа розташування
CMNS: Великий Іран у Вікісховищі
У географічному плані, Великий Іран включає в себе все Іранське нагір'я, південь Центральної Азії; (Бактрію) та Памір на північному сході; Афганістан та Західний Пакистан (Сулейманові гори) на південному сході і на сході; Курдистан, Заза, Сирію та Кавказ на північному заході

Великий Іран (перс. ایران بزرگ‎ — Iran-e bozorg, перс. ایرانزمین‎ — Iranzamin), «Іранський культурний континент» — історичний регіон, який розташований, або мав значний впливом іранської культури. Великий Іран охоплює територію сучасної Ісламської Республіки Іран, республік Південного Кавказу, Центральної Азії, Афганістану, Пакистану та Туреччини. Для іраністики XIX століття характерне змішання термінів «Великий Іран» і просто «Іран»[1].

Концепція[ред. | ред. код]

Концепція «Великого Ірану» носить суто культурно-історичний характер і не відповідає яким-небудь сучасним політичним утворенням. Великий Іран почав зароджуватися з III столітті одночасно з обширною культурною експансією перської Імперії Сасанідів. По ходу того, як перси поширювали свій вплив в регіоні, в їх державу вливалися все нові і нові народи, і термін «Іран» використовувався ними для позначення зростаючої багатонаціональної держави, яка пережила згодом кілька хвиль політичного та морального занепаду[2].

Після 1935, коли термін «Персія» перестав уживатися на Заході, термінологічне розмежування «Ірану» та «Великого Ірану» зробилося обов'язковим.

Культурно-історичні регіони[ред. | ред. код]

Історичні та сучасні мапи Ірану[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Н. В. Ханыков: Экспедиция в Хорасан, М., Наука, 1973.
  2. Карл Риттер: Иран, ч.I, пер. и доп. Н. В. Ханыкова, СПб, 1874.
  3. Seistan заключает часть древней Арианы. У теперешних обитателей Ирана Seistan — родина их богатыря Рустама и поприще его подвигов, которые воспеты, как героическое время, ново-персидским поэтом Фирдоуси, а Рустам — освободитель этой страны, родины своих предков, от нападений неприятелей из Турана. Главные лица его дома везде в древнейших рассказах являются повелителями этой высокой страны. Но пора славы прошла: теперь видны только развалины прежней образованности да разбойнические орды!
     — писал Карл Риттер.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]