Вахрушев Василь Васильович — Вікіпедія

Василь Васильович Вахрушев
рос. Василий Васильевич Вахрушев
Народився	15 (28) лютого 1902; Тула
Помер	13 січня 1947 (44 роки); Москва
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство	Російська імперія,; СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч, політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вахрушев.

Васи́ль Васи́льович Ва́хрушев (рос. Василий Васильевич Вахрушев; 15 (28) лютого 1902(19020228) — 13 січня 1947) — радянський державний діяч, перший народний комісар вугільної промисловості СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1943). Член ЦК ВКП(б) у 1939—1947. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28(15) лютого 1902 року в Тулі в родині робітника. Росіянин. У дитячому віці залишився сиротою, виховувався в родині маминої подруги. Закінчив 3 класи церковнопарафіяльної школи й розпочав трудову діяльність учнем слюсаря. В роки Першої світової війни працював помічником слюсаря Тульської фабрики самоварів.

1917 року пристав до лав більшовиків, був одним із організаторів районної організації Спілки робітничої молоді. З 1917 року — комендант, а з 1918 року — помічник директора тульського заводу «Соціаліст».

У 1919 році добровільно вступив до лав Червоної армії, брав участь у Громадянській війні в Росії.

Після демобілізації у 1921 році повернувся в Тулу, працював секретарем Тульської губернської контрольної комісії РКП(б), одночасно був членом губкому та губвиконкому.

З 1923 по 1926 роки — начальник Тульського губернського карного розшуку.

У 1926—1927 роках — директор Тульського промислового комбінату «Тулашвейвата».

З 1927 по 1930 роки працював директором Косогорського металургійного заводу. В цей час на заводі проведено реконструкцію, відновлено другу доменну піч, організовано видобуток руди на Киреєвському руднику.

У січні 1931 року В. В. Вахрушев призначається заступником директора Тверського вагонобудівного заводу, а у серпні того ж року — директором Каширської ГРЕС.

З 1936 року — начальник тресту «Мосенергобуд», з 1937 року — заступник начальника Всесоюзного тресту «Главенерго» й, одночасно, керуючий трестом «Мосенерго».

З серпня 1937 по вересень 1938 року — народний комісар місцевої промисловості РРФСР. У вересні 1938 року В. В. Вахрушев призначений заступником Голови Ради народних комісарів РРФСР. З 29 липня 1939 по 2 червня 1940 року — голова Ради Народних Комісарів РРФСР.

У жовтні 1939 року очолив новостворений народний комісаріат вугільної промисловості СРСР. В роки німецько-радянської війни провів значну роботу з евакуації гірнічовидобувного обладняння на схід СРСР, по створенню нових районів промислового видобутку вугілля на Кузбасі, в північному Казахстані, на Далекому Сході й у Комі АРСР.

Після розділення Міністерства вугільної промисловості СРСР за територіальним принципом, у січні 1946 року призначений міністром Вугільної промисловості західних районів СРСР. Основним завданням Міністерства було відновлення зруйнованих вугільних шахт Донбасу.

Помер на робочому місці внаслідок інфаркту міокарда 13 січня 1947 року в Москві. Урна з прахом встановлена в Кремлівській стіні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 вересня 1943 року за особливі заслуги в галузі видобування вугілля й забезпечення оборонної промисловості паливом у складних умовах воєнного часу, Василю Васильовичу Вахрушеву присвоєне звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот» (№ 83).

Був нагороджений двома орденами Леніна (07.07.1935, 30.09.1943), орденом Трудового Червоного Прапора (14.04.1942) і медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь В. В. Вахрушева названо місто Вахрушеве (Луганська область), селища Вахрушев (Сахалінська область, Росія) і Вахрушево (нині в межі міста Копєйськ, Челябінська область, Росія), а також вулиці, шахти і підприємства в Україні й Росії.

Посилання[ред. | ред. код]

ВАХРУШЕВУГОЛЬ(рос.)

Попередник:
Булганін Микола Олександрович

Голова Ради Народних Комісарів РСФСР
1938—1939

Наступник:
Хохлов Іван Сергійович

Портал «Біографії» Портал «СРСР»