Василько Стефан Олександрович — Вікіпедія

Стефан Василько фон Серетський
ротмістр
Загальна інформація
Народження	10 червня 1869(1869-06-10) селище Берегомет Герцогство Буковина Австрійська імперія
Смерть	31 серпня 1933(1933-08-31) (64 роки) Зальцбург Австрійська Республіка
Громадянство	Австро-Угорщина
Військова служба
Роки служби	1915–1916
Приналежність	Австро-Угорщина
Рід військ	Гуцульсько-Буковинський Легіон
Війни / битви	Перша світова війна
Командування
Армія Австро-Угорщини
Нагороди та відзнаки
Василько Стефан Олександрович у Вікісховищі

Стефан Василько фон Серетський (нім. Stephan Wassilko von Serecki; *10 червня 1869, Берегомет — †31 серпня 1933) — представник баронської гілки зрумунізованого руського роду Васильків на Буковині, який отримав титул графа. Перший командант Гуцульсько-Буковинського Легіону ландверу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 червня 1869 року в селищі Берегомет Герцогство Буковина у родовому маєтку Васильків фон Серетських.

Родовід[ред. | ред. код]

Батько Александру фрайгерр Василько фон Серетський (1827—1893) — представник руського боярського роду, який зволощився ще за часів Молдавського князівства. Маршалок Буковинського крайового сейму (1870—1871), (1884—1892).
Мати: Катерина фон Флондор — представниця заможного волоського боярського роду.
Брати: Георгій Василько фон Серетський (1864—1940) — Маршалок Буковинського крайового сейму (1904—1911); Олександр Василько фон Серетський (1871—1920); Віктор Василько фон Серетський (1872—1934).
Дружина: Роза фон Красс (1869—1950) — донька Буковинського крайового президента Франца фон Краусса.
Донька: Зоя Василько фон Серетська (1897—1978) — відомий австрійський парапсихолог та астролог.

Троюрідним братом Стефана Василька був Микола фон Василько — видатний український політичний діяч і дипломат.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Середню освіту здобув у Чернівецькій вищій гімназії. Після відповідної професійної військової підготовки 22 вересня 1890 року був зарахований лейтенантом резерву в 9 ц.к. драгунський полк Ойґена фон Піретта де Бігаіна.
Після цього навчався у Віденському університеті, де здобув докторський ступінь з права.
Згодом працював в органах державної влади у повітових та окружній управах. Після одруження 3 травня 1894 року з Розою Краупф, дістав призначення до Відня на посаду заступника представника Міністерства внутрішніх справ Цислейтанії при Центральній статистичній комісії. Потім став окружним комісаром у Чернівцях.

У 1909 році разом із донькою Зоєю перейшов з православного обряду в римо-католицький з нагоди святкування 60-ліття правління Його Величності. Того ж року йому присвоєно звання і чин секційного радника з податковими пільгами, 1 грудня 1915 на тих самих умовах — міністерського радника. Від 1 червня 1914 року міністр внутрішніх справ призначив його на посаду радника секції графа Карла фон Лодрона-Латерано замість заступника в Міністерській комісії з сільськогосподарських операцій у Міністерстві сільського господарства.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Дістав призначення у сформований за участи троюрідного брата Миколи фон Василька Руський Гуцульський добровольчий батальйон як командант у званні оберлейтенанта. Основні бойові дії, в яких брав участь разом з підрозділом, відбувались на Буковині, зокрема в районі «Чернівці-Раранча-Топорівці». 9 травня 1915 під Раранчею важко поранений в обидві ноги і відправлений у військовий госпіталь в Сату-Маре (Сучава). Незважаючи на проведених п'ять операцій, через загрозу зараження крові ампутовано ліву ногу, у зв'язку з чим полишив військову службу.

У газеті «Буковина» (04.06.1915) було опубліковано «Повідомлення про поранення командира Легіону Гуцульських Стрільців Стефана Василька», в якому зазначалося: «Д-р барон Стефан Василько-Серецкий, хоробрий командант наших Гуцульских Стрільців, ранений, як відомо, тяжко в битві коло Чернівців шрапнелем і трома вистрілами з карабіну в обі нозі, мусів піддати ся у Відни операції, при якій відтято єму ліву ногу, бо грозило затроєнє крови. Стан здоровля барона Василька ще грізний. Із щирого серця бажають своєму улюбленому провідникови Гуцульскі Стрільці, а з ними усі бук.[ковинські] українці, якнайскоршого виздоровліня».

Нагороджений Хрестом Військової Заслуги 2-го ступеня та Залізним хрестом 2-го ступеня на біло-чорній стрічці (Імператорський дозвіл на носіння від 23 січня 1916 р.).^{[1] [2]} Командант бригади, в якій числився батальйон фон Василька, оберстлейтенант Деніла Папп, написав: «D. Stephan Freiherr von Wassilko-Serecki був старшиною гуцульської сотні з кінця лютого 1915 року. 9 травня 1915 року в бою під Раранче, коли він повів свою роту в контратаку на ворога, що проник на базу і значно просунувся вперед, він був поранений першим, проявивши надзвичайну відвагу».^[3]

20 листопада 1917 року отримав звання капітана (у відставці).^{[4] [5] [6]}

1 червня 1918 року кайзер нагородив його Лицарським хрестом австрійсько-імперського ордена Леопольда за його заслуги на посаді радника міністрів у Міністерстві внутрішніх справ.^[7] 19 грудня 1905 р. Стефан був удостоєний титулу імператорського камергера^[8], а вищою резолюцією від 29 серпня 1918 в Екарцау (диплом від 19 жовтня у Відні) цісар Карло за вірність імперії та особисту жертву титулував його графом.^[9] Родина Стефана Василька стала єдиною з румунів Австро-Угорщини, удостоєною такого титулу.

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після війни в основному присвятив себе родині і написанню книжок, окремі з яких на думку фахівців були доволі успішними проектами.
Зокрема:
Auktions-Bridge, Manz-Verlag, Wien Leipzig, 1919, 115 Seiten
Auktions-Bridge und Kontrakt-Bridge, Manzsche Verlags- und Universitäts-Buchhandlung, Wien Leipzig 1926, 138 Seiten
Kontrakt-Bridge Platfond, Manz-Verlag, Wien Leipzig, 1928 völlig umgearbeitete Ausgabe, 193 Seiten
Kontrakt-Bridge Platfond mit amerikanischer Zählung Manz-Verlag, Wien Leipzig, 4. neubearbeitete und erweiterte Ausgabe, 1930, 259 Seiten

Помер 31 серпня 1933 в місті Зальцбург Австрійська Республіка. Могила на цвинтарі в Ґрінцінґу (Відень) поряд з могилами дружини і дочки.

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Донька:Зоя Василько фон Серетська (1916)
• 
  Дружина: Роза фон Красс (1900)
• 
  Батько: Олександр Васи́лько фон Серетський (1870)
• 
  Мати: Катерина фон Флондор (1870)
• 
  Брати Олександр, Стефан та Георг Васи́льки фон Серетські (1905)
• 
  Брат: Віктор Василько фон Серетський (1885)
• 
  Тесть: Франц фон Красс (1910)
• 
  Кузен Микола фон Василько (1906)

• 
  Герб Васильків графів фон Серетських
• 
  Хрест «За військові заслуги»
• 
  «Залізний Хрест»

Джерела[ред. | ред. код]

1. Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921. В.Старик
2. Zoe Gräfin Wassilko von Serecki, Herkunft und Schicksal der Grafen Wassilko von Serecki in Qualität der Zeit, Publikation der Österreichischen Astrologischen Gesellschaft, Wien 1987, S.15
3. Erich Prokopowitsch: Der Adel in der Bukowina, Südostdeutscher Verlag, München, 1983, S.130

4. Заполовський В. Національні збройні формування з Буковини в обороні краю (1914-1916 рр.) // Буковина – мій рідний край. – Матеріали ІІ Історико-краєзнавчої конференції молодих дослідників, студентів та науковців. – Чернівці, 1997. – С. 70-73

Генеалогія та некрополістика Geni.com Нормативний контроль GND: 127278966 · GR-AtACA: 166775 · GKG: /g/1hc0h0f29 · ISNI: 000000001428755X · VIAF: 52706945 · WorldCat: viaf-52706945

1. ↑ Reichspost Nr. 423, vom Mittwoch, 8. September 1915, S. 7
2. ↑ Wiener Landwirtschaftliche Zeitung Nr. 5131, vom Mittwoch, 15. März 1916, S. 3
3. ↑ Feldpost 435 am 18. Mai 1915, Wien
4. ↑ Lndw.Vogs.Blatt No. 186 v. 20. November 1917
5. ↑ Heinz Siegert (Hg.), Adel in Österreich, Verlag Kremayr & Scheriau, 1971, S. 129
6. ↑ Zoe Gräfin Wassilko von Serecki, Herkunft und Schicksal der Grafen Wassilko von Serecki in Qualität der Zeit, Publikation der Österreichischen Astrologischen Gesellschaft, Wien 1987, S. 15
7. ↑ Neue Freie Presse - Abendblatt Nr. 19336, vom Dienstag, 25. Juni 1918, S. 1
8. ↑ Erich Prokopowitsch: Der Adel in der Bukowina, Südostdeutscher Verlag, München, 1983, S. 130
9. ↑ Adelsbrief 1918