Валеологія — Вікіпедія

Валеоло́гія (лат. valeo — бути здоровим, сильним, міцним) — напрямок альтернативної медицини, що вивчає формування, збереження та зміцнення здоров'я окремої людини в духовному, психічному, фізичному та соціальному плані[1]. Не має статусу офіційної науки станом на 2017 рік[2].

Основою валеолічної теорії і практики є розгляд організму як багаторівневої біоенергоінформаційної системи, а здоров'я — як інтеграл багаторівневого поняття. Холістичтиний (цілісний) підхід до людини — безумовний принцип досягнення ефекту[3].

У рамках школи валеологів розглядається поняття валеології, як «вчення про здоров'я», окреме від гігієни та клінічної медицини[3].

Історія[ред. | ред. код]

Термін «валеологія» започаткував радянський лікар, доктор медичних наук, вчений-фармаколог, професор І.І. Брехман у 1980 році[4]. Вчений визначав валеологію як комплексну науку про здоров'я людини[5]. Монографії І.І. Брехмана: «Людина і біологічно активні речовини» (1980), «Валеологія — наука про здоров'я» (1990)[6].

Наказом Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України від 31.03.97 N 100/12 створена проблемна комісія «Санологія та валеологія»[7].

З 2000 року номенклатура лікарських спеціальностей доповнена лікарем-санологом. Почав впроваджуватися курс валеології в загальноосвітніх школах України[7].

Термін «здоров'я»[ред. | ред. код]

Термін «здоров'я» визначенний ВООЗ у 1948 році[8]:

Стан повноцінного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних дефектів.

Теоретичні основи[ред. | ред. код]

Валеологія — напрямок альтернативної медицини, що вивчає збереження та зміцнення здоров’я людини в духовному, психічному, фізичному та соціальному плані. [1].

Валеологія синтезує знання про людину та особливості її взаємодії з природою і соціумом, які накопичені в таких галузях знань, як філософія, соціологія, психологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, традиційна і народна медицина, етнографія, релігієзнавство, культура тощо. У практично-прикладному відношенні – це цілісний комплекс профілактичнооздоровчих знань про структуру та функціонування людського організму, його природних захисних механізмів у взаємодії з біосферою і космосом, про їхній розвиток і вдосконалення, їхнє ефективне використання як у звичайних, так і в екстремальних умовах сучасного екологічного стану[1].

Об'єкт валеології — людина, що перебуває в усьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора).

Предмет дослідження валеології – здоров’я, включаючи його соціальні (суспільні), групові, індивідуальні аспекти[1].

Валелогія охоплює вивчення психосоматичного функціонального стану людини з урахуванням усієї складності та різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності.

На думку Геннадія Апанасенка, фармакологічна та медична валеологія (санологія)[2] є частиною превентивної медицини[9].

Мета і завдання[ред. | ред. код]

Збереження і зміцнення здоров’я молоді, шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я, як головної умови всебічної реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості. Завдання валеології:

  1. підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції;
  2. вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження і зміцнення;
  3. формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення;
  4. формування здорової, активної, творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні.

Засоби валеології[ред. | ред. код]

До засобів валеології відносять[3]: діагностика рівня здоров'я; прогнозування здоров'я; формування оздоровчих програм; збереження та зміцнення здоров'я з використанням медичних і парамедичних технологій

Складові частини[ред. | ред. код]

  1. валеософія (філософія здоров'я, або мудрість здоров'я)
  2. валеометрія (вимірювання здоров'я)
  3. валеопрактика (оздоровлення організму)[джерело?]

Різновиди валеології[ред. | ред. код]

На сучасному етапі розрізняють валеологію: загальну, медичну, педагогічну, вікову, професійну, спеціальну, сімейну, екологічну, соціальну, фармакологічну. Основними видами, які мають найбільше застосування є:

Медична валеологія (санологія)[джерело?][ред. | ред. код]

В медичній валеології використовується системний підхід до формування, збереження, зміцнення здоров'я здорової людини переважно немедикаментозними засобами. Застосовуються сучасні досягнення науки щодо управління за допомогою етіотропної, патогенної та симптоматичної терапії та саногенетичного лікування.[9]

Фармацевтична валеологія[ред. | ред. код]

Напрямок валеології, який визначає аспекти раціонального використання лікарських препаратів людиною для збереження і зміцнення здоров'я в рамках первинної та вторинної профілактики (наприклад: вітаміни, макро- та мікроелементи, антиоксиданти, вакцини, косметичні препарати).[4]

Критика[ред. | ред. код]

Біолог, професор кафедри зоології Київського університету Юрій Вервес критикує шкільні підручники з валеології, як такі, що «з точки зору збереження та покращення фізичного здоров'я … не можуть принести нічого, крім шкоди». На його думку вони містять «небезпечні поради щодо голодування, йогівських вправ, лазень, ополонок тощо, і виховання недовіри до наукової медицини, заклики до самолікування».[10]

На думку філософа Райхерта К.В[11] та фізика Єжова С.М.[12] є псевдонаукою: «присутні як елементи, що можуть бути прийняті доказовою наукою, так і положення, які приймаються їхніми прихильниками без доказів».

В Україні[ред. | ред. код]

Наказом Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України від 31.03.97 N 100/12 створена проблемна комісія «Санологія та валеологія»[7].

З 2000 року номенклатура лікарських спеціальностей доповнена лікарем-санологом, почав впроваджуватися курс валеології в загальноосвітніх школах України[7].

Завдяки діяльності професора, доктора медичних наук Г. Л. Апанасенка, було створено Кафедру спортивної медицини і санології (медичної валеології)[джерело?] при Київській медичній академії післядипломної освіти їм. П. Л. Шупика, в перелік лікарських спеціальностей введено спеціальність лікар-санолог.[2] Відбувається підготовка лікарів спеціалістів в галузі індивідуального здоров'я за фахом лікар-санолог.[13]

У вишах:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г [ангажоване джерело]Лукащук-Федик С.В., Бадюк Р.А., Циквас Р.С. (2006). ВАЛЕОЛОГІЯ: навчальний посібник (PDF). “Економічна думка”.
  2. а б в Г. Апанасенко (12 серпня-18 серпня 2017р.). Медицина 4Р: нова парадигма охорони здоров'я. Дзеркало тижня. Т. Випуск № 29. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  3. а б в Г. Л. Апанасенко. Валеологія [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X., 2005
  4. а б ВАЛЕОЛОГІЯ. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020.
  5. Модуль 1. Валеологія як наука. Поняття про фізичне здоров'я. medbib.in.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 2011
  6. І. І. Брехман - У здоровому тілі здоровий дух. sites.google.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.[неякісний носій]
  7. а б в г ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Процитовано 10 серпня 2022.
  8. Constitution of the World Health Organization. www.who.int (англ.). World Health Organization. 1948. Процитовано 4 серпня 2022.
  9. а б Основний напрямок роботи фахівців сімейної медицини - профілактика (PDF). Сімейна медицина, ПЛ, том 6, №4 (ukr) . 2017. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 2 червня 2022. {{cite news}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  10. Вервес, Ю. Г. Валеологія — опіум для народу [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  11. Методологія та філософія наукових досліджень: Методичні вказівки для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти / Костянтин Вільгельмович Райхерт. — Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019. — 47 с. (С.10)
  12. Єжов С. М. (2017). Науковий образ світу: історія, мегасвіт : навч. посібник (PDF). Київ: Київський університет. с. 67. Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2021. Процитовано 22 жовтня 2020. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  13. АПАНАСЕНКО Геннадій Леонідович (біографія). Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (НМАПО) (uk-UA) . Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 22 жовтня 2020.
  14. Кафедра Спортивної медицини, здоров’я людини - Львівський державний університет фізичної культури. www.ldufk.edu.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 2 травня 2022.
  15. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна | Каразінський університет. karazin.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
  16. Історія кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології - Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я. ffksz.uhsp.edu.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
  17. Кафедра медико-біологічних та валеологічних основ охорони життя і здоров'я. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  18. Історія кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і валеології. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  19. Історія кафедри. Процитовано 4 вересня 2023.
  20. Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  21. Кафедра туризму, теорії і методики фізичної культури та валеології | Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія. kgpa.km.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 2 травня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]