Біблик Валентин Васильович — Вікіпедія

Біблик Валентин Васильович
Народився 22 червня 1926(1926-06-22)
Єнакієве, Q96328128?, Артемівська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 6 червня 2009(2009-06-06) (82 роки)
Харків, Україна
Поховання Міське кладовище № 4 (Харків)d
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність інженер-технолог, депутат Верховної Ради УРСР
Alma mater Московський державний відкритий університетd (1953)
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Заклад Алтайський тракторний завод і Харківський тракторний завод
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Державна премія СРСР
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біблик.

Валентин Васильович Біблик (рос. Валентин Васильевич Библик, 22 червня 1926 р., місто Єнакієве — 6 червня 2009 р., місто Харків) — український господарський діяч, директор Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе, Герой Соціалістичної Праці (10.03.1981). Заслужений машинобудівник Української РСР, академік Академії інженерних наук України, Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1976 роках. Член ЦК КПУ в 1976—1990 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 червня 1926 р. у Єнакієвому Сталінської області. Переїхав до Харкова в 1932 р. До початку німецько-радянської війни закінчив фабрично-заводську семилітку[1]. З 5 травня 1942 працює на Алтайському тракторному заводі хронометражистом, нормувальником, технологом, старшим технологом. Учиться на вечірньому відділенні технікуму, потім — у школі робочої молоді. За сумісництвом викладав у середній школі креслення[1].

Із 1947 року працював на Харківському тракторному заводі ім. Серго Орджонікідзе (ХТЗ) старшим інженером-технологом, заступником начальника цеху, начальником технологічного відділу.

У 1953 році закінчив Всесоюзний заочний політехнічний інститут. Захистив кандидатську дисертацію[1].

З 1957 року — головний технолог, з 1962 року — головний інженер Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе (ХТЗ).

Член КПРС з 1961 року.

З 1969 по 1973 рік — директор Харківського тракторного заводу імені Серго Орджонікідзе. З 1973 по 1996 рік — генеральний директор виробничого об'єднання «Харківський тракторний завод імені Серго Орджонікідзе». Після виходу на пенсію — головний консультант заводу.

Помер 6 червня 2009 року[2].

Обирався народним депутатом місцевих рад.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Герой Соціалістичної Праці (10.03.1981), двічі кавалер ордена Леніна (5.08.1966, 10.03.1981) і ордена Трудового Червоного Прапора (16.03.1976, 10.06.1986), кавалер ордена Жовтневої революції (5.04.1971) і ордена «За заслуги» III ступеня, лауреат Державної премії СРСР, нагороджений вісьма медалями[1].

У 1961 році за освоєння виробництва тракторів Т-75 був нагороджений великою золотою медаллю ВДНГ СРСР.

У 1975 став почесним громадянином болгарських міст Червен-Бряг і Тирговиште, нагороджений сімома медалями НРБ, орденом «Народної Республіки Болгарія» І ступеня й почесним знаком І ступеня міста Пловдив, а також почесним знаком «За заслуги» Міністерства металургії та машинобудування Польської Народної Республіки[1].

19 вересня 1991 року згідно з Указом Президії Верховної Ради України «за заслуги в розвитку вітчизняного тракторобудування, впровадження нової сільськогосподарської високопродуктивної техніки для фермерських і селянських господарств, збільшення випуску товарів народного споживання та платних послуг населенню» присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник Української РСР»[3].

4 січня 1997 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України призначено пенсію[4].

1999 року Харківською міською радою серед перших було удостоєно почесного звання «Почесний громадянин міста Харкова».

23 червня 2005 року з нагоди 79-річчя нагороджений знаком Харківського міського голови «За старанність» [5].

21 червня 2006 року «за багаторічну та плідну працю в галузі машинобудування, вагомий внесок у розвиток вітчизняного тракторобудування, соціального розвитку міста й у зв'язку з 80-річчам із дня народження» виконавчий комітет Харківської міської ради вирішив нагородити Почесною грамотою міськвиконкому[6].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Ольга Сівцова. Людина-завод // Вечерний Харьков, 4 травня 2007 року[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
  2. ↑ Пішов з життя Почесний громадянин Харкова Валентин Біблик. Архів оригіналу за 17 грудня 2009. Процитовано 26 травня 2019.
  3. ↑ Указ Президії Верховної Ради України «Про відзначення працівників виробничого об'єднання „Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе“ державними нагородами України». Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 8 червня 2009.
  4. ↑ Про призначення пенсії колишньому голові правління акціонерного товариства «Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе» Бібліку В.В. Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 9 червня 2009.
  5. ↑ Почесному громадянинові Харкова Валентину Біблику виповнилося 79 років. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 червня 2009.
  6. ↑ Почесний громадянин Харкова В.Біблик нагороджений Почесною грамотою Харківського міськвиконкому[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Біблик_Валентин_Васильович&oldid=36062075