Вакханалія — Вікіпедія

Пітер Пауль Рубенс, Вакханалія. 1 пол. 17 століття

Вакханалія (лат. Bacchanalia) — містичні свята на честь бога Вакха (Діоніса), які походять зі Сходу; спершу поширилися в Південній Італії й Етрурії, а в 2 ст. до н. е. — по всій Італії.

Спочатку в вакханаліях брали участь тільки жінки, згодом допускалися й чоловіки. З плином часу ці свята перетворилися на розпусні оргії, які не раз супроводилися ґвалтуванням і вбивствами. 186 р. до н. е. сенат ужив проти вакханалій найсуворіших заходів, видавши декрет (Senatus consultum de Bacchanalibus), який загрожував смертною карою за участь у таємний оргіастичних культах. Консули взялися розслідувати злочини, скоєні під час святкувань, наслідком чого було багато смертних вироків, заслань, арештів. Проте викоренити містерії не вдалося; за часів імперії вони влаштовувались таємно. Переносно вакханалії — розгульне бенкетування, безтямне пияцтво, нестримний вияв розпусти, оргія.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]