Вагон метро типу Ем — Вікіпедія

Тип Ем508/Ем508Т/Ем509; 81-508/ 81-508Т/ 81-509
Завод	ЛВЗ
Заводська назва	81-508/ 81-508Т/ 81-509
Початок розробки	1970-ті
Початок виробництва	1970
Початок експлуатації	1970
Тара	32,2 т
Довжина	19 210 мм
Ширина	2 700 мм
Висота	3695 мм
Швидкість	90 км/год
Прискорення	м/с2
Уповільнення	м/с2
Тип гальма	реостатний
Потужність	4×68/ 4×72 кВт
Діаметр коліс	780 мм
Кількість місць	272

Тип Ем501/Ема502/Емх503; 81-501/ 81-502/ 81-503
Завод	ЛВЗ
Заводська назва	81-501/ 81-502/ 81-503
Початок розробки	1960-ті
Початок виробництва	1969
Початок експлуатації	1971
Тара	32,2 т
Довжина	19 210 мм
Ширина	2 700 мм
Висота	3695 мм
Швидкість	90 км/год
Прискорення	м/с2
Уповільнення	м/с2
Тип гальма	реостатний
Потужність	4×68 кВт
Діаметр коліс	780 мм
Кількість місць	264

Тип Ем/Ема/Емх; 81-704/ 81-705/ 81-706
Завод	МВЗ, ЛВЗ
Заводська назва	81-704/ 81-705/ 81-706
Початок розробки	1960-ті
Початок виробництва	1966
Початок експлуатації	1967
Тара	32,2 т
Довжина	19 210 мм
Ширина	2 700 мм
Висота	3695 мм
Швидкість	90 км/год
Прискорення	м/с2
Уповільнення	м/с2
Тип гальма	реостатний
Потужність	4×68 кВт
Діаметр коліс	780 мм
Кількість місць	264

Вагони метрополітену типу Ем та похідних від нього були розроблені Митищинським машинобудівним заводом у другій половині 1960-х років.

Вагони метро типу Е мали змінене в порівнянні з вагонами типу Д відстань між бічними розсувними дверима і тому не підходили для станцій закритого типу Ленінградського метрополітену. Крім того, вагони типу Е не були обладнані системою автоведения для точнішої зупинки на таких станціях. У зв'язку з цим Митищинський машинобудівний завод перепроектував вагони типу Е, створивши три нових типи вагонів: головні вагони типу Ема (заводське позначення 81-705), обладнані апаратами автоведения системи ПМСАУП і пристроями прийому сигналів від шляхових датчиків; хвостові вагони типу Емх (заводське позначення 81-706), що мають тільки пристрої для включення і виключення апаратів автоведения головних вагонів; проміжні вагони типу Ем (заводське позначення 81-704). У вагонів всіх трьох типів були збережені кабіни управління. Дослідний склад з головного вагона Ема № 3704, проміжних вагонів Ем № 3701, 3702 і хвостового вагона ЕМХ № 3705 був виготовлений заводом в грудні 1966 року.

Модифікації[ред. | ред. код]

Ем-501, Ема-502 та Емх-503[ред. | ред. код]

Ем508,Ем509,ЕМ507.[ред. | ред. код]

Ема-502М та Ем-501М[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вагони типу Ем на сайті «Метровагони» [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вагони типу Ем-501 на сайті «Метровагони» [Архівовано 8 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вагони типу Ем-508 на сайті «Метровагони» [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]
Фотографії вагонів типу Ем

Це незавершена стаття про метрополітен.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.