Вагон метро типу Е — Вікіпедія

Тип Е; 81-703
Завод	МВЗ
Заводська назва	81-703
Початок розробки	1950-ті
Початок виробництва	1959
Початок експлуатації	1960
Тара	31,7 т
Довжина	19 166 мм
Ширина	2 700 мм
Висота	3 665 мм
Швидкість	90 км/год
Прискорення	м/с2
Уповільнення	м/с2
Тип гальма	реостатний
Потужність	4х68 кВт
Діаметр коліс	780 мм
Кількість місць	264

Вагони метрополітену типу Е були розроблені Митищинським машинобудівним заводом у другій половині 1950-х років. Серійно випускалися в 1963—1969 роках (дослідні зразки з 1959 року). В даний час експлуатуються в Харкові та Санкт-Петербурзі. У малих кількостях експлуатуються також у Тбілісі. Експлуатувалися також у Москві до 28 лютого 2008 року, в Баку до 2001 року і в Києві до 2015 року.

Вагони Е відрізняються від вагонів попередньої серії Д наявністю смуг гофрирування (у першого дослідного вагона № 3001 смуги гофрування були тільки в нижній частині кузова). Також мають більш широкі двері і не мають вікон між останніми дверима і торцем, протилежним кабіні, через що неможлива експлуатація вагонів цієї серії на лініях зі станціями типу горизонтальний ліфт.

Починаючи з 1979 року в Московському метрополітені в вагонах цієї серії оздоблення стін салону лінкрустом замінювалося на пластикові, а дерев'яні рами вікон нерідко забарвлювалися олійною фарбою. До недавнього часу в пасажирській експлуатації в Московському метрополітені залишався один лінійний лінкрустовий вагон типу Е — № 3605. Він же був останнім вагоном типу Е, який експлуатувався з пасажирами в Московському метро. У грудні 2007 року вагон був поставлений на консервацію в депо «Калузьке» для музею рухомого складу. У лютому 2008 року вагон був повернений в депо «Філі» і експлуатувався як резервний на Арбатсько-Покровської лінії. Навесні 2008 року він був переданий на відповідальне зберігання в депо «Новогиреєво».

Кожна вісь вагона наводиться окремим електродвигуном ДК-108А часовою потужністю 68 кВт через карданну передачу. Пуск реостатний, використовується перегрупування двигунів — при рушанні (положення рукоятки «Хід-1») і початковому розгоні («положення Хід-2») двигуни з'єднані послідовно, при перекладі рукоятки контролера в положення «Хід-3» двигуни переключаються на послідовно-паралельне (ПП) з'єднання, напруга на них підвищується вдвічі. Перемикання в силовому ланцюзі виконує встановлений під вагоном реостатний контролер ЕКГ-17И.

Модифікації[ред. | ред. код]

Серійних модифікацій не існувало, але були дослідні.

Еи — дослідний варіант з тиристорно-імпульсною системою управління.
Ер — новий візок.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вагон метро типу Е

Вагони типу Е на сайті «Метровагони» [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Фотографії вагонів типу Е (рос.)

Це незавершена стаття про метрополітен.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.