Ваганов Ілля Сергійович — Вікіпедія

Ф
Ілля Ваганов
Особисті дані
Повне ім'я Ілля Сергійович Ваганов
Народження 15 січня 1989(1989-01-15) (35 років)
  Ленінград, РРФСР
Зріст 185 см
Вага 75 кг
Громадянство Росія Росія
Позиція захисник,
півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб вільний агент
Номер 25
Юнацькі клуби
Росія СДЮСШОР-1 «Московська застава»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006 Росія «Сварог-СМУ-303» (амат.)
2007 Фінляндія «Якобстадс» ? (3)
2008 Росія «Хімки» 0 (0)
2009—2010 Фінляндія «Якобстадс» ? (2+)
2010 Росія СДЮСШОР-2 (ВН) (ЛФК)
2011—2012 Фінляндія «Яро» 47 (4)
2011  Фінляндія «Якобстадс» 2 (0)
2013 Росія «Метеор» (СПб) (ЧСПб)
2013 Росія «Русь» 7 (0)
2014—2015 Фінляндія «Яро» 60 (5)
2016 «Беркут» (Ар) (КФС)
2016—2017 Росія «Динамо» (Бр) 60 (5)
2017—2019 Росія «Рязань» 47 (0)
2019—2020 Росія «Чорноморець» (Н) 14 (0)
2020  Росія СШ «Чорноморець» (Н) (амат.)
2020 Росія «Волна» 9 (0)
2021 Литва «Йонава» ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ілля Сергійович Ваганов (рос. Илья Сергеевич Ваганов; нар. 15 січня 1989, Ленінград, РРФСР) — російський футболіст, захисник та півзахисник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вихованець петербурзької СДЮСШОР-1 «Московська застава» (Санкт-Петербург). 2006 рік провів у аматорському клубі «Сварог СМУ-303» з Санкт-Петербурга. 2007 року грав у фінському клубі ЯБК, який тренував Олексій Єрьоменко. Наступного року перейшов у «Хімки», але виступав лише за дубль – 27 матчів. У 2009 році підписав контракт із петербурзьким «Динамо», проте через два дні отримав травму, й контракт був розірваний.

У жовтні 2010 року підписав контракт на 1+1 рік з «Яро».У 2011-2012 роках грав у вище вказаному клубі під керівництвом Олексія Єрьоменка. У своєму дебютному сезоні 2011 року Ваганов провів 21 матч Вейккауслізі та відзначився трьома голами, двома з яких — 14 жовтня 2011 року в домашньому матчі проти «Інтера» (Турку). Сезон 2012 року таки відіграв, але він завершився серйозною травмою коліна. Першу половину сезону 2013 років, по завершенні реабілітації, провів в аматорському клубі «Метеор» з чемпіонату Санкт-Петербурга, потім перейшов до команди ПФЛ «Русь» (Санкт-Петербург), за яку зіграв 7 матчів.

2014 року повернувся до «Яро»[1][2]. Наприкінці року продовжувати контракт не планував[3], але провів у клубі наступний сезон, після якого «Яро» вибув з вищого фінського дивізіону. Загалом у футболці «Яро» провів 107 матчів у Вейккауслізі, забив дев'ять м'ячів, завдяки чому став другим легіонером «Яро» за кількістю зіграних поєдинків у вищому дивізіоні чемпіонату Фінляндії, після Олексія Єрьоменка.

У січні 2016 року побував на перегляді в красноярському «Єнісеї»[4]. У серпні 2016 року перейшов до брянського «Динамо». 11 липня 2017 року підписав контракт із ФК «Рязань», де грав до 2019 року. Сезон 2019/20 років провів у «Чорноморці» із Новоросійська. Влітку 2020 року перейшов у «Хвилю» з Нижньогородської області, проте навесні 2021 року залишив команду.

Влітку 2021 став гравцем литовського клубу «Йонава». З січня 2022 року перебував на перегляді у мурманському аматорському клубі «Північ». Був заявлений на Турнір уповноваженого представника президента у Північно-Західному федеральному окрузі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ilya Vaganov mukaan Jaron harjoituksiin. veikkausliiga.com. 6.2.2014. Процитовано 5.4.2014.
  2. Ilya Vaganov palaa Jaroon. veikkausliiga.com. 10.2.2014. Процитовано 5.4.2014.
  3. Бывший защитник «Яро» Илья Ваганов: «Еременко-старший мог бы возглавить российский клуб». Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
  4. «Енисей» просмотрит игрока ЦСКА. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
  5. 🏆Список игроков приглашенных руководством клуба.. ФК «Север» Мурманск. ВКонтакте. vk.com (рос.). Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.

Посилання[ред. | ред. код]