Бірмінгемський металурійний завод «Sloss Furnaces» — Вікіпедія

Sloss Furnaces — колишній металургійний завод у місті Бірмінгем штату Алабама. Завод почав роботу 1882 року і був закритий 1971 року. Він відіграв помітну роль у історії міста Бірмінгем і перетворенні його на значний промисловий центр США. З 1981 року є Національним історичним пам'ятником США. Своєрідний музей промисловості. Після закриття став одним з перших промислових об'єктів США, збережених для масового відвідування.

Історія[ред. | ред. код]

1880-го року американський промисловець Джеймс Вітерс Слосс^[en], який був співвласником вугільної компанії Pratt Coke and Coal Company у місті Бірмінгем, заснував свою власну компанію Sloss Furnace Company і почав споруджувати перші у місті Бірмінгем доменні печі. Було збудовано дві доменних пічі по 18 метрів заввишки. Перша доменна піч була задута у квітні 1882 року. На заводі Слосса отримували відносно якісний чавун, який 1883 року отримав бронзову медаль на Південній виставці у місті Луїсвілл, Це була щорічна всесвітня виставка-ярмарок, що відбувалася у 1883—1887 роках. (англ. Southern Exposition^[en]).

1886 року Слосс відійшов від справ і продав компанію. З 1899 року компанія носила назву Sloss-Sheffield Steel and Iron Company. На початку XX століття на заводі відбулася модернізація, 1902 року були установлені нові повітродувки, у 1906 і 1914 роках були установлені нові парові котли. Між 1927 і 1931 роками були збудовані цілком нові доменні печі з сучасним на той час устаткуванням. Після реконструкції заводу і шахт, що належали компанії, Sloss-Sheffield стала другим найбільшим виробником чавуну у своєму регіоні і одним з найбільших виробників чавуну у США.

1952 року завод придбала компанія U.S. Pipe and Foundry Company , а через 17 років, 1969-го, вона продала завод іншій компанії — Jim Walter Corp . Протягом 1950-х і 1960-х років завод був одним із значних факторів забруднення навколишнього середовища. Цей факт, а також перехід на виплавку чавуну з дорогої довізної руди через виснаження покладів навколо Бірмінгему стали причиною закриття заводу у 1971 році.^[1]

Національний історичний пам'ятник США[ред. | ред. код]

1972 року завод було занесено до Національного реєстру історичних місць США .

Прихільники збереження заводу у ролі музею створили асоціацію Sloss Furnace Association щоб зберегти завод від демонтажу і розбирання на металобрухт.

1981 року завод отримав статус Національного історичного пам'ятника США.^[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Офіційний сайт Національного історичного пам'ятнику США Sloss Furnaces. [Архівовано 9 грудня 2004 у Wayback Machine.]
George R. Adams.National Register of Historic Places Inventory-Nomination: Sloss Blast Furnaces [Архівовано 25 травня 2011 у Wayback Machine.] April 1978 National Park Service and Accompanying 7 photos, from 1978 and 1971.PDF (1.92 MB)
Sloss Furnaces на сайті «Енциклопедія Алабами». [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Історія металургії у місті Бірмінгем на сайті «Енциклопедія Алабами». [Архівовано 13 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Фотографії деяких об'єктів Національного пам'ятнику США Sloss Furnaces. [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Sloss Furnace [Архівовано 19 червня 2011 у Wayback Machine.]
Engine of Injustice: African American Labor and Technological Change at the Sloss Furnaces [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
Sloss: Industry to Art. Документальний фільм «Слосс: промисловість — мистецтву» .

Література[ред. | ред. код]

W David Lewis. Sloss Furnaces and the rise of the Birmingham district: an industrial epic. Publisher: Tuscaloosa: University of Alabama Press. 1994. 645 p.
Karen R. Utz. Sloss Furnaces. Arcadia Publishing Charleston CS, ChicagoIL, Portsmouth NH, San Francisco CA [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] — ISBN 978-0-7385-6623-8
Sloss Furnaces National Historic Landmark / James R. Bennett and Karen R. Utz. IRON & STEEL. A guide to Birmingham area industrial haritage sites. The University of Alabama Press, Tuscaloosa, Alabama. 2010. P. 73 — 100. [1] [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
Henry M. McKiven Jr. Iron & Steel. Class, Race? And Community in Birmingham, Alabama, 1875—1920. The Univercity of North Carolina Press. 1995. [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.] — ISBN 0-8078-4524-8. Книжка прсвячена міжрасовим і міжкласовим відносинам на металургійних підприємствах Бірмінгему.

Посилання[ред. | ред. код]

↑ Lewis, W. David (1994). Sloss Furnaces and the Rise of the Birmingham District: An Industrial Epic. Tuscaloosa, Alabama: Univ. of Alabama Press. ISBN 0-8173-0708-7.
↑ Sloss Blast Furnaces. National Historic Landmark summary listing. National Park Service. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 28 жовтня 2007.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бірмінгемський металурійний завод «Sloss Furnaces»

[1] Lewis, W. David (1994). Sloss Furnaces and the Rise of the Birmingham District: An Industrial Epic. Tuscaloosa, Alabama: Univ. of Alabama Press. ISBN 0-8173-0708-7.

[2] Sloss Blast Furnaces. National Historic Landmark summary listing. National Park Service. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 28 жовтня 2007.

[1]

[2]