Бій під Волновахою 22 травня 2014 року — Вікіпедія

Бій під Волновахою
Війна на сході України
Кадр відеозйомки бою
Кадр відеозйомки бою

Кадр відеозйомки бою
Дата: 22 травня 2014
Місце: Україна поблизу Волновахи, Донецька область
Результат: Атака терористів відбита
Сторони
Україна Україна «ДНР»
Командувачі
Україна Леонід Полінкевич† Ігор Безлер
Військові формування
Сухопутні війська  Проросійські бойовики
Військові сили
45+ чол. ~100 чол.[1]
Втрати
Загиблі: 18[2] Загиблі: 1 (?)[3]
Поранені: 32 (з обох боків)[4]

початок артилерійських обстрілів

вторгнення кадрових військ РФ

перші Мінські домовленості

другі Мінські домовленості

Бій під Волнова́хою — напад проросійських сепаратистів на підрозділ Збройних сил України неподалік міста Волноваха Донецької області, що стався приблизно о 4:30 ранку 22 травня 2014 року[5]. У результаті нападу загинули 17 військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади[3].

Втрати у бою під Волновахою сил стали найбільшими від початку АТО[6] та найбільшими за історію української армії до того часу[7].

Передумови і значення[ред. | ред. код]

Так окреслює ситуацію, що передувала зіткненню, оглядач Юрій Бутусов на Цензор.НЕТ[8]:

У середині травня [2014] в Кремлі зрозуміли, що сильно недооцінили дієздатність української держави. Всі спроби підняти заколоти в південних і центральних областях України були придушені. Завдяки патріотичному підйому суспільства нове керівництво України зуміло вивести на Донбас частини Збройних сил і Нацгвардії, і приступити до наведення конституційного порядку. 25 травня були заплановані вибори президента України, і було ясно — після них нова українська влада стане повністю легітимною і сценарій повернення Януковича — повністю неможливим.

Російське керівництво вирішило закріпитися на Донбасі, і забезпечити до моменту інавгурації Порошенка сильні переговорні позиції. Для цього було необхідно встановити контроль за більшою частиною районів і міст Донбасу та утримати українську армію і Нацгвардію від подальшого просування на Донбасі, щоб забезпечити нестабільність і безконтрольність регіону і домогтися автономізації та федералізації України. В.о. президента Олександр Турчинов у міру спішного розгортання української армії направляв всі сили на скорочення зайнятої терористами території. І дійсно, хоча армія не була повністю боєздатна, солдати не мали підготовки, а техніка була найчастіше несправна, відсутнє постачання, але навіть у такому вигляді після просування українських блок-постів на схід всяка терористична активність у звільнених районах різко падала. Бойовики діяли тільки в умовах свободи пересування.

Задум операції українського командування полягав у відсіканні північних районів Луганської області та південних районів від донецько-луганської агломерації, а потім розгорнути війська вздовж державного кордону і відсікти терористів від каналів постачання. Кремль чинив потужний політичний тиск, щоб не допустити розгортання українських військ і присікти їхнє просування на Донбасі. Але коли стало ясно, що зупинити українців не вдасться, диверсійні групи російського спецназу і найманців, перекинуті спецслужбами, почали діяти по всьому Донбасу.

До 22 травня війна йшла тільки в районі Слов'янська. 2 травня диверсанти заблокували колону 95-ї бригади під Карачуном і відкрили вогонь, намагаючись спровокувати стрілянину по беззбройним людям. Загинуло двоє українських десантників. 5 травня відбувся бій у Семенівці — колона Нацгвардії, спецназ «Альфа» з армійськими БТРами були атаковані бойовиками — загинув боєць «Ягуара» НГУ і два офіцери «Альфи». 13 травня під Слов'янськом була атакована колона 95-ї бригади — загинуло 6 десантників.

22 травня бойові дії почалися за межами Слов'янська, і це означало, що Росія перетворить на арену бойових дій весь Донбас. Українська армія продовжувала нарощувати сили. 22 травня російські спецслужби спланували одночасні напади на наші угруповання в Луганській та Донецькій областях. Цілями були обрані наші підрозділи в районі Рубіжного та Волновахи.

Заняття нашими військами ключового в південному Донбасі району Волновахи і блокада підступів до Маріуполя підрозділами 72-ї механізованої бригади було важливим досягненням української сторони. Заняття Волновахи не тільки захищало Маріуполь, а й дозволяло готувати операцію надійний контакт з батальйонно-тактичною групою 25-ї парашутно-десантної бригади, раніше перекинутої в район Амвросіївки.

5 травня 2014 року 1-ша та 3-тя батальйонно-тактичні групи (БТГ) 51-ї бригади вирушили до Донецької області. У той час бригаду очолював полковник В. Яцків. Перед ним було поставлене завдання створити 9 блокпостів поміж населеними пунктами Донецької області: Курахове — Богоявленка — Вугледар — Павлівка — Єгорівка — Волноваха. До Волновахи колону 51-ї бригади не пропустили проросійськи налаштовані місцеві мешканці, які перегородили дорогу. Офіцери 51-ї бригади отримали завдання вести роз'яснювальну роботу серед місцевих та намагатись уникати конфліктів. Блокпости з 1-го по 4-й зайняли підрозділи 1-ї БТГ, з 5-го по 9-й — 3-ї БТГ. Приблизно 17 травня до бригади надійшов наказ створити ще один блокпост — 10-й, в районі залізничної станції Велико-Анадоль. 10-й блокпост був складним у багатьох відношеннях, і саме тому на ньому особисто перебував командир 3-ї БТГ майор Леонід Полінкевич[9].

Бій[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Розвідка місцевими до бою
Авіапідтримка сил АТО
Помилковий обстріл вцілілих бійців українською авіацією
Місце бою після нападу

Між 4 та 6 годинами ранку 22 травня 2014 року[10] на 10-й блокпост 51-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, розташований у лісосмузі біля дороги Ольгинка — Володимирівка, неподалік регіонального ландшафтного парку Великоанадольський ліс, напали бойовики терористичної організації «ДНР»[11]. Очевидці повідомляли, що бойовики прибули на 2 джипах та 2 інкасаторських автомобілях[11][12] (імовірно «ПриватБанку»[13]). За іншими даними нападники прибули на трьох автомобілях[14] або на двох броньованих інкасаторських машинах[15], які українські військові ймовірно пропустили повз блокпост, після чого були розстріляні впритул[16], а поранені добиті[17][18].

Сепаратисти вели масований вогонь зі стрілецької зброї, протитанкових гранатометів, кулеметів, мінометів, ПЗРК та кидали ручні гранати по табору сил АТО; під час атаки один зі снарядів вцілив у бойову машину, внаслідок чого здетонував боєкомплект[19][20]. На місце бою було направлено санітарний транспорт для надання медичної допомоги пораненим та їх евакуацію до медичних закладів[21].

За свідченнями вцілілих учасників бою, бойовики «ДНР» напали на табір сил 51-ї окремої механізованої бригади вночі. Під час бою українські військові не стріляли на ураження, адже в Україні не оголошено війну, здійснюючи попереджувальні вистріли в повітря, по ногах нападників тощо. Поранених українських військовослужбовців добивали снайпери, які розташувалися по обох боках від місця бою у лісі[22].

Підкріплення у вигляді вертольотів Мі-8 прибуло на місце бою вже після його завершення[23]. Також в Інтернеті з'явилося відео, відповідно до якого український вертоліт помилково обстріляв територію, де знаходилися вцілілі бійці 51-ї окремої механізованої бригади, прийнявши їх за бойовиків «ДНР»[24].

За повідомленням Міністерства оборони України, сепаратисти мали на меті прорвати кільце сил АТО, однак українським військовим вдалося відбити атаку та втримати контроль над блокпостом[25]. Це припущення також підтвердили секретар РНБО Андрій Парубій[26] та виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов[16].

Відповідно до інформації, оприлюдненої головним редактором порталу Цензор.нет Юрієм Бутусовим, кількість нападників на табір українських військових могла сягати понад 100 бойовиків. Серед причин нападу та значних людських втрат військові експерти назвали низький рівень бойової і тактичної підготовки, відсутність розвідки місцевості, відсутність належного технічного забезпечення, відсутність взаємодії з іншими підрозділами, які могли б прийти на допомогу та відсутність бойової охорони[1]. Російський військовий журналіст Аркадій Бабченко причиною знищення українських військових назвав некомпетентність дій командування в умовах партизанської війни, зокрема рішення про ночівлю край дороги[27]. Виконувач обов'язків міністра оборони України Михайло Коваль заявив, що причиною великих людських втрат під час бою стала недоукомплектація та низька боєздатність особового складу бригади[28]. Крім того, в Інтернеті було опубліковано відео, на якому вдень напередодні бою у своєму таборі українські військовослужбовці спілкуються з місцевими жителями-прихильниками «ДНР»[29].

Втрати[ред. | ред. код]

Вранці 22 травня про загибель 8 та поранення 18 українських військових на своїй сторінці у Facebook повідомив військовий журналіст Дмитро Тимчук[30]; пізніше Олександр Турчинов заявив про 13 загиблих з українського боку[31]. Департамент охорони здоров'я Донецької ОДА повідомив про загибель 16, та поранення 32 осіб, приналежність яких не уточнюється[4]. У прес-службі терористичної організації «ДНР» повідомили, що під час бою загинули 20 осіб, 42 отримали поранення, однак керівництво «ДНР» не підтвердило участі своїх бойовиків у нападі[32].

Заступник міністра охорони здоров'я України Руслан Салютін повідомив про смерть 17-го військовослужбовця[33].

23 травня з'явилася інформація про смерть 18-го учасника бою[2]. Крім того, заступник міністра заявив, що 18 поранених військовослужбовців доправлені до лікарень Харкова та Дніпропетровська, інші 6 були госпіталізовані до лікарень Волновахи, ще 6 важкопоранених — до лікарень Донецька[34]. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомляв про спроби бойовиків «ДНР» вивезти поранених військовослужбовців з лікарні у Волновасі[35].

Крім людських втрат, сили АТО втратили 3 БМП, вантажний автомобіль ЗІЛ, було також розстріляно 2 машини швидкої допомоги та мікроавтобус[20]. За повідомленням «Біса» (ймовірно Ігоря Безлера), під час нападу загинув один з «ополченців»[3].

23 травня 2014 року було опубліковано імена 12 загиблих українських військовослужбовців[36].

На меморіальній дошці, що була встановлена у 2015 році на місці бою, вказано 18 імен загиблих бійців 51-ї бригади[37]. 16 з них загинули на місці і померли від поранень 22 травня, Михайло Рибак помер від отриманих поранень 14 жовтня. До списку також внесено водія-санітара Любомира Кузьміна, але він загинув за інших обставин, коли 23 травня біля села Новопавлівка (Волноваський район) медична «таблетка» потрапила у засідку[38].

Перелік загиблих[36][39][40]:

Ім'я р/н Звання Функція Подробиці
Полінкевич Леонід Олександрович 1983 майор Командир батальйону
Овчарук Володимир Борисович 1979 молодший лейтенант Командир взводу
Артемук Олександр Іванович 1977 старший сержант Командир відділення
Йовзик Дмитро Васильович 1983 молодший сержант Заступник командира бойової машини, навідник-оператор
Бондарук Микола Петрович 1991 солдат Навідник
Грицюк Михайло Михайлович 1984 солдат Розвідник
Зарадюк Володимир Володимирович 1991 солдат Кулеметник
Ліщук Віталій Леонідович 1986 солдат Стрілець
Маринич Віталій Петрович 1991 солдат Розвідник
Махновець Віталій Іванович 1981 солдат Гранатометник
Нечипорук Андрій Дмитрович 1980 солдат Водій-санітар
Озеранчук Леонід Вікторович 1991 солдат Розвідник
Попов Павло Володимирович 1991 солдат Стрілець, помічник гранатометника
Прокопчук Володимир Іванович 1991 солдат Механік-водій
Шкрібляк Дмитро Олександрович 1993 солдат Стрілець
Біда Євгеній Миколайович 1992 старший солдат Гранатометник Помер від поранень
Кузьмін Любомир Ігорович 1990 солдат Водій-санітар Загинув 23 травня біля села Новопавлівка (Волноваський район), медична «таблетка» потрапила у засідку
Рибак Михайло Володимирович 1981 солдат Помер у госпіталі 14 жовтня 2014 після постійного погіршення стану

Організація[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Розвідка місцевими до бою
Коментарі після бою

Вдень напередодні нападу на табір 51-ї окремої механізованої бригади місцеві прихильники «ДНР» провели певні розвідувальні заходи, спілкуючись з українськими військовослужбовцями, котрі відпочивали вздовж траси[29].

Один із лідерів сепаратистів Павло Губарєв заперечив причетність до нападу на табір сил АТО «ополченців», звинувативши у провокації «Правий сектор», однак пізніше на сайті британської газети «Daily Mail» з'явилося відео, на якому відповідальність за знищення українських військових узяла на себе людина в балаклаві, яка назвалась «Бісом» (Ігор Безлер)[41][42]:

Ми знищили блокпост української армії, що знаходився на землях Донецької народної республіки.
Оригінальний текст (рос.)
Мы уничтожили блокпост украинской армии, находящийся на землях Донецкой народной республики[3].

В Інтернеті було поширено інформацію, що організацією нападу на українських військовиків займався житель смт Ольгинка Дмитро Бударін, якого звинувачують у торгівлі наркотиками[43]; пізніше Дмитро Бударін заперечив свою причетність до організації нападу[44]. Телеканал «Росія-1» причетними до розстрілу українських військовослужбовців назвав бійців спецбатальйону «Донбас», зауваживши також, що серед тих, хто приїхав на інкасаторських автомобілях були й бійці спецбатальйону «Дніпро»[45].Російський центральний телеканал «Росія-24» повідомив, що українських військовослужбовців розстріляли інші українські військовослужбовці, а бойовики «ДНР» не мають жодного стосунку до цього нападу[46].

Лідер бойовиків «ДНР» Ігор Стрєлков підтвердив розстріл українських військовиків бойовиками ДНР під Волновахою[47][48].

Реакція[ред. | ред. код]

  • Своє занепокоєння через події під Волновахою висловив Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун, закликавши сторони конфлікту зосередити увагу на забезпеченні проведення президентських виборів у мирній та чесній атмосфері.[50]
  • Генеральний секретар Міжнародної комісії з прав людини Рафал Марцин Васик охарактеризував подію як чистий тероризм та закликав звернутися до ООН та НАТО.[51]

Наслідки[ред. | ред. код]

Прокуратура Південного регіону з нагляду за законами у військовій сфері розпочала кримінальне провадження за частиною 3 статті 258 (терористичний акт, що призвів до загибелі людей) та за частиною 2 статті 425 (службова халатність) Кримінального кодексу України[52].

Полковника Яцкова було усунуто від командування бригадою.

29 травня виконувач обов'язків міністра оборони України Михайло Коваль заявив, що 51-шу окрему механізовану бригаду Збройних сил України після бою було виведено з зони АТО[53], однак 10 червня стало відомо, що бійців бригади повернуто в район бойових дій[54].

Пам'ять[ред. | ред. код]

У зв'язку із загибеллю військовослужбовців 23 і 24 травня у Волинській області та 23, 24 і 25 травня у Рівненській області оголошено днями жалоби[55].

26 травня за участі кількох тисяч військових та цивільних громадян відбулася церемонія прощання з загиблими у бою на Тучинському полігоні у Рівному, куди тіла 17 військовослужбовців були доправлені двома військово-транспортними літаками[56].

27 травня на Театральній площі Луцька за участь 3 тисяч місцевих жителів відбулася громадянська панахида за 4 загиблими лучанами: Дмитром Йовзиком, Володимиром Зарадюком, Віталієм Махновцем і Володимиром Прокопчуком[57][58].

31 травня, на 9-й день після бою, на місці бою місцеві активісти провели жалобну церемонію; активісти також повідомили, що планують провести подібні заходи на 40-й день та річницю загибелі українських військових. Повідомлялося про виділення коштів місцевими меценатами на встановлення пам'ятника на честь загиблих українських військових[59].

Станом на 2015 рік на місці бою встановлено пам'ятну дошку з іменами 18 загиблих військовослужбовців[60].

У травні 2018 року у Волновасі освячено храм Святого Миколая Чудотворця Київського патріархату, побудований на честь 18-х загиблих бійців 51-ї окремої механізованої бригади[61].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Трагедия в Волновахе: война - не пикник на обочине. Цензор.нет. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 10 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.(рос.)
  2. ↑ а б Кількість загиблих у бою під Волновахою зросла до 18 людей. 112.ua. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  3. ↑ а б в г Подполковник ГРУ Игорь Безлер взял ответственность за бой под Волновахой. Подробности. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  4. ↑ а б В утреннем бою под Волновахой погибли 16 человек. Донецька ОДА. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  5. ↑ Расправа под Волновахой: бей слабых. УНІАН. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 26 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  6. ↑ Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових. УНІАН. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  7. ↑ Украинская армия понесла самые большие потери в своей истории. Вести. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 8 червня 2014.(рос.)
  8. ↑ 22 МАЯ 2014-ГО — НАПАДЕНИЕ НА БЛОК-ПОСТ 51-Й БРИГАДЫ ПОД ВОЛНОВАХОЙ И НАПАДЕНИЕ НА КОЛОННУ 30-Й БРИГАДЫ ПОД РУБЕЖНЫМ
  9. ↑ "Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ї бригади // «Тиждень», 13 травня 2016. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 18 червня 2017.
  10. ↑ У Волновасі на Донеччині бойовики застрелили 8 силовиків. Zaxid.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  11. ↑ а б Поблизу Волновахи пройшли бої, загинули 8 українських військових - ЗМІ. Українська правда. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  12. ↑ Боевики ДНР расстреляли украинских солдат под Волновахой. ОстроВ. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  13. ↑ Терористи на Донеччині підірвали машину українських військових, загинуло 9 силовиків - Міноборони. Newsru.ua. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  14. ↑ Россиян, стрелявших под Волновахой, будут судить за теракт - СБУ. Ліга.НОВОСТИ. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  15. ↑ "Чорний четвер" української армії: під Волновахою загинули 16 військових. 112.ua. 22 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014.[недоступне посилання з травня 2019]
  16. ↑ а б У бою на Донбасі загинули щонайменше 16 військових. BBC Україна. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  17. ↑ Вбивство військових під Волновахою було показовим - очевидець. УНІАН. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  18. ↑ Халатність командування могла стати причиною розстрілу наших військових під Волновахою // УНІАН, 22 травня 2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 червня 2017.
  19. ↑ Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  20. ↑ а б Військові розповіли, як виносили товаришів по службі з поля бою під Волновахою. ТСН. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  21. ↑ Уночі терористи атакували блокпост і колону техніки біля Волновахи: є загиблі та поранені. Коментарі. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  22. ↑ Поранені на Донеччині волиняни розповіли, як їх розстрілювали. Волинська правда. 29 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  23. ↑ Терористи напали на блокпост на Донеччині. Є вбиті та поранені, — джерело. Канал новин 24. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  24. ↑ Українська авіація помилково обстріляла розгромлений терористами пост військових під Волновахою. УНІАН. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 8 червня 2014.
  25. ↑ Військовослужбовці Збройних Сил України не допустили прориву диверсійно-терористичних груп з кільця оточення. Міноборони України. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  26. ↑ Сепаратисти намагалися захопити місто Волноваха Донецької області, - Парубій. РБК Україна. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  27. ↑ Колонна украинских военных под Волновахой была уничтожена из-за их некомпетентности – военный журналист. ОстроВ. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 6 червня 2014.(рос.)
  28. ↑ Коваль назвав причини загибелі бійців 51-ї бригади під Волновахою. УНІАН. 30 травня 2014. Архів оригіналу за 3 червня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  29. ↑ а б Як терористи напередодні бою під Волновахою проводили розвідку. Espresso.tv. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 8 червня 2014.
  30. ↑ На Донеччині триває активна фаза АТО: серед українських військових 8 загиблих. iPress. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  31. ↑ Турчинов повідомив про 13 загиблих силовиків у бою біля Волновахи. Дзеркало тижня. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  32. ↑ Під Волновахою у результаті нічних боїв загинули 20 людей, понад 40 поранені, - "ДНР". 112.ua. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  33. ↑ МОЗ: Кількість загиблих під Волновахою досягла 17. День. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  34. ↑ Кількість загиблих під Волновахою сягнула 16 чоловік, - МОЗ. Zaxid.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  35. ↑ Люди Безлера намагалися вивезти поранених українських солдатів з лікарні в Волновасі, - Аваков. 112.ua. 24 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014.[недоступне посилання з червня 2019]
  36. ↑ а б В Інтернет виклали списки загиблих і поранених під Волновахою. Gazeta.ua. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  37. ↑ Меморіальна дошка. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 23 травня 2017.
  38. ↑ Масовий розстріл 51-ї бригади під Волновахою. Треті роковини перших великих втрат ЗСУ в АТО [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.]
    22 травня 2014 р. На блок-посту 51-ї бригади під Волновахою відбувся бій. Багато наших воїнів загинуло відразу, багато померло від ран згодом… [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  39. ↑ В Інтернеті опублікували списки загиблих і поранених під Волновахою. Inforesist. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
  40. ↑ Уточнений список полеглих в бою під Волновахою (фото) [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] // Censor.net, 22 травня 2018 (рос.)
  41. ↑ Pro-Russian militants storm checkpoint and kill at least 11. Daily Mail. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 7 червня 2014.(англ.)
  42. ↑ Підполковник ГРУ взяв відповідальність за бійню під Волновахою. Українська правда. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  43. ↑ Ідентифіковано людину, який направив терористів на українських солдатів під Волновахою. Inforesist. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 8 червня 2014.
  44. ↑ Бударін заперечує свою причетність до вбивства військових у Волноваському районі. Преса України. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 8 червня 2014.
  45. ↑ ДЕЗА ДНЯ, 23 травня. ЗМІ Росії: «Під Волновахою українці розстріляли своїх». Радіо Свобода. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  46. ↑ Побоище под Волновахой Сравнение СМИ России, Украины, Великобритании(рос.)
  47. ↑ Игорь Стрелков — «Комсомольской правде»: «Меня приказано уничтожить во что бы то ни стало» [Архівовано 27 травня 2014 у Archive.is](рос.)
  48. ↑ ИГОРЬ СТРЕЛКОВ — ВОЛНОВАХА НАША РАБОТА [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  49. ↑ Наливайченко: події під Волновахою – це теракт. Радіо Свобода. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  50. ↑ Генсекретар ООН стривожений через теракт на Донбасі. Espreso.tv. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  51. ↑ Международная комиссия по правам человека: действия боевиков на Востоке - чистый терроризм. УНН (uk-UA) . Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
  52. ↑ "Теракт и халатность". Прокуратура начала расследование по факту нападения боевиков на украинских солдат под Волновахой. ОстроВ. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  53. ↑ Вояків, які вижили під Волновахою, вивели з АТО. ТВі. 29 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
  54. ↑ Військові розстріляної під Волновахою бригади повернулися в зону АТО. УНІАН. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
  55. ↑ У Волинській та Рівненській областях оголошено Дні жалоби. Міноборони України. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  56. ↑ Під Рівним попрощалися з військовими, загиблими під Волновахою. Радіо Свободи. 26 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  57. ↑ У Луцьку близько 3 тисяч людей прийшли попрощатися з військовими, убитими під Волновахою. УНІАН. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  58. ↑ На Волині прощаються з загиблими під Волновахою. BBC Україна. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
  59. ↑ Местные жители установят памятник на месте гибели солдат ВС под Волновахой. 0629.com.ua. 31 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 2 червня 2014.(рос.)
  60. ↑ Цензор.НЕТ. Памятники новейшей истории (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 1 вересня 2016.
  61. ↑ У Волновасі освятили храм. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 23 травня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бій_під_Волновахою_22_травня_2014_року&oldid=40953935