Бєлковський Станіслав Олександрович — Вікіпедія

Бєлковський Станіслав Олександрович
рос. Белковский Станислав Александрович
Народився 7 лютого 1971(1971-02-07) (53 роки)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність політолог, політтехнолог, публіцист, письменник
Галузь політологія
Alma mater Moscow school number 1249d і Державний університет управлінняd (1992)
Знання мов російська, німецька, українська і англійська
Заклад Агентство політичних новинd і Дождь
IMDb ID 7164070

Станіслав Олександрович Бєлковський (нар. 7 лютого 1971, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політтехнолог та політичний радник, публіцист. За освітою програміст. Засновник і колишній директор російського Інституту національної стратегії (2004 - 2009) та Ради з національної стратегії (2002 - 2004).

В якості політичного консультанта співпрацював з кількома виданнями, в тому числі «Московский комсомолец», «Дождь», «Ехо Москви». Зараз розвиває власний YouTube-канал.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1971 року в Москві. Своє національне походження від описує як російсько-українсько-польсько-єврейське[1]. Закінчив факультет економічної кібернетики Московського інституту управління, після чого працював системним програмістом (системним адміністратором). Згодом почав займатись політичним консультуванням. Створив сайт «АПН.ру».

Володіє англійською, німецькою та українською мовами.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Кінець 2001-го — початок 2002. На виборах губернатора російської Сахи-Якутії працював в штабі Валентина Колмогорова.

2003 — опублікував ряд доповідей: «Держава і олігархія», «Нова вертикаль влади».

2003 — написав доповіді «Самотність Путіна»[2], «Самотність Путіна-2».

2004 — очолив організацію «Інститут національної стратегії», який об'єднав групу російських політологів. Деякий час був головним редактором інтернет-видання цього інституту — Агентства політичних новин.

2014 року попросив про отримання українського громадянства[3]

Працював телеведучим на каналі Дождь[4] і вів колонку на ресурсі Slon.ru.[5]

З жовтня 2017 року головний політичний консультант в штабі Ксенії Собчак в ході президентських виборів в Росії 2018 року[6].

Перед президентськими виборами в Україні 2019 року, незважаючи на заборону на перетин кордону, поновив відвідування Києва, де контактував зі штабом Володимира Зеленського. За думкою деяких ЗМІ, автор «Відповіді Путіну», що була опублікована на сторінці Зеленського в соціальній мережі Facebook 27 квітня 2019 року[7].

В березні 2022 після початку повномасштабної російсько-української війни покинув Росію, перебравшись в Ізраїль. Причиною від'їзду назвав високі ризики для свободи та безпеки через власні погляди[8].

13 вересня 2023 Міністерство юстиції РФ визнало його іноземним агентом[9].

Висловлювання про Бєлковського[ред. | ред. код]

Російський політолог, доктор політичних наук Ігор Бунін[ru] вважає, що Бєлковський «на своєму інтернет-ресурсі викладав не надто грамотні політологічні статті»[10].

Борис Березовський характеризував Бєлковського так: «Він добре освічений. Він креативний, тобто креативний, коли справа йде про чорний піар … і при цьому він себе не переоцінює»[11].

Оглядач «Нової Газети» Олександр Лосєв 2003 року вважав, що ціллю Інституту національної стратегії та Ради з національної стратегії, які свого часу очолював Бєлковський, є створення «політологічних структур і глобальних стратегій» з єдиною метою — «освоїти бюджет»[12].

Роль у «справі ЮКОСа»[ред. | ред. код]

26 травня 2003 року Бєлковський опублікував доповідь під назвою «Держава та олігархія»,[12] яка, на думку деяких спостерігачів, і поклала початок «справі ЮКОСа».[13] На думку Андрія Піонтковського, цю доповідь замовив Бєлковському найближчий путінський радник Ігор Сєчін.[14]

Характеристика Путіна (2014)[ред. | ред. код]

Поведінку та психічний стан Путіна під час його керування агресією Росії проти України, Бєлковський разом з фахівцями Інституту судової психіатрії ім. Сербського розцінив як «гіпертоксичну шизофренію».[15][16]

Сім'я[ред. | ред. код]

У 2005—2011 роках був жонатий на українській журналістці та політтехнологу Олесі Яхно. В них є син Дмитро.

Книги[ред. | ред. код]

Статті, інтерв'ю[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Inc, TV Rain. Станислав Белковский. tvrain.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2019.
  2. Самотність Путіна // Завтра, 6 травня 2003
  3. Почему я прошу украинского гражданства. snob.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 25 березня 2017.
  4. Станислав Белковский — биография, новости, видео. tvrain.ru. Процитовано 31 грудня 2015.
  5. Станислав Белковский. slon.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.
  6. Главным политконсультантом в штабе Ксении Собчак стал Станислав Белковский // Коммерсантъ. — 2017. —25 жовтня. Архівовано жовтень 26, 2017 на сайті Wayback Machine.
  7. События: Тексты Зеленского пишет Белковский. zavtra.ru (рос.). Завтра (газета). Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  8. «Особое мнение». YouTube. 15 березня 2022. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  9. Минюст признал иноагентом политолога Станислава Белковского. Архів оригіналу за 18 вересня 2023. Процитовано 15 вересня 2023.
  10. Станислав Белковский решил выйти из могилы. 08.04.2004
  11. Berezovsky Lashes Out at Writer of Yukos Report. Архів = 10630 оригіналу за 3 червня 2012. Процитовано 23 лютого 2019.
  12. а б А.Лосев. Приглашение «ЮКОСа» на казнь. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
  13. С. Бєлковський. Государство и олигархия: 10 лет спустя [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.]
  14. А. А. Піонтковський: «Гордыня» и предубеждение [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Каспаров.ру, 8.01.2014
  15. Путину бедному мозг больной свело. — fakty.ictv.ua [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  16. Блог Бєлковського на сайті російського часопису «Сноб» [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)