Брюле (плем'я) — Вікіпедія

Січанґу
Брюле
Жанін Антуан (січанґу лакота), куратор та викладач[1]
Ареал США
(Південна Дакота)
Близькі до: Лакота
Мова лакота, англійська
Релігія традиційна племінна релігія, Танець Сонця,
Церква корінних американців, Християнство

Брю́ле — одна з семи гілок або груп (іноді їх називають «підплеменами») американських індіанців лакота. На мові лакота їх називають січанґу ояте, що означає «люди обпалених стегон», схоже значення має і французькою, брюле — буквально означає «горілий». Можливо, ця назва походить від випадку, коли вони тікали полями, рятуючись від трав'яних пожеж.

Поширення[ред. | ред. код]

Чимало представників січанґу мешкають в індіанській резервації Роузбад на південному заході Південної Дакоти і записані до федерально визнаного племені роузбад сіу, відомого як січанґу ояте. Менша кількість населення проживає в індіанській резервації Нижнє Брюле, на західному березі річки Міссурі в центральній частині Південної Дакоти. Інші мешкають в індіанській резервації Пайн-Ридж. Різні федерально визнані племена є політично незалежними одне від одного.

Назва[ред. | ред. код]

Січанґу

Термін «Sičhą́ǧu» з'являється на сторінках 3 — 14 «Початки Лакоти».[2]

"Ká Lakȟóta kį líla hą́ske. «Той індіанець (з іншого боку) дуже високий». "</br> "Hą, hé Sičhą́ǧú. «Так, це Розебуд Сіу».

Скидається на те, що це слово складене з діалекту січанґу-лакота, що означає «обпалене стегно».[3]

Історія Брюле[ред. | ред. код]

Брюле разом з оглала лакота в основному отаборені в індіанській резервації Пайн-Ридж. Їх часто називають «південними лакота». Вони поділені на три великі регіональні племінні групи:

  • Нижні Брюле (Kul Wicasa Oyate, «Люди на низовині») мешкали вздовж Вайт-Рівер до її впадіння в річку Міссурі (Mnišoše), а також у долині річки Міссурі в Південній Дакоті, деякі виїжджали на південь до річки Найобрара)[4]
  • Верхні Брюле (Heyata Wicasa Oyate — «Нагірний народ»), виїжджаючи далі на південь і захід на рівнини вздовж річки Платт між Північною та Південною річками Платт у штаті Небраска на пошуки буйволів. Союзні Південні Шайєни та Південні Арапахо прийняли їх як сильних союзників на цих землях, на які вони претендували далі, вздовж річки Луп — колишнього центру Скіді або Вовк/Луп Пауні. Вони спустилися на південь, щоб пограбувати ворожі табори Пауні та Арікара, тому також відомі як: Kheyatawhichasha — ″Люди подалі від річки (Міссурі)″)
  • (Верхні) Брюле з річки Платт (насправді осколочна група Верхніх Брюле та найпівденнішої групи Брюле, як правило, вздовж річки Саут-Платт у Колорадо з мисливськими загонами на південь до Репаблікан-Рівер — домівки ворога Кітехакі/Кіткехакскі з південної групи Пауні, також відомі як: Kheyatawhichasha — ″Люди далеко від річки (Міссурі)″)

Згідно з «Медичним булом» Брюле (Tatánka Wakan) — це люди, які були децентралізовані та ототожнювались із такими групами тійошпає або розширеними сімейними групами, які збиралися в різних місцевих тівахе (англійською: табори чи сімейні кола):

  • Апевантанка
  • Чокатовела
  • Іханктонван
  • Іякоза
  • Кангі юха
  • Нахпахпа
  • Піспіза вічаша
  • Шавала
  • Шийоланка
  • Ваченпу
  • Валегхаунвохан

Етноботаніка[ред. | ред. код]

Брюле дають подрібнене коріння Asclepias viridiflora дітям із діареєю. Матері-годувальниці приймають настій цілої рослини, щоб збільшити кількість молока.[5] Вони додають листя Ceanothus herbaceus у чай.[6]

Відомі січанґу (брюле)[ред. | ред. код]

Вождь Залізна Нація

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. "Native American Heritage Month: S.F. gallery director wins praise for breaking with past."[недоступне посилання з 01.01.2018] San Francisco Chronicle. 12 Nov 1995 (retrieved 20 Dec 2009)
  2. Beginning Lakhota, Volume 1 (Boulder: University of Colorado Lakhota Project, 1976).
  3. Famous Indians of Northwest Nebraska. Chadron Centennial Committee. 1983. с. 34.
  4. Lower Brule. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 8 січня 2021.
  5. Rogers, Dilwyn J, 1980, Lakota Names and Traditional Uses of Native Plants by Sicangu (Brule) People in the Rosebud Area, South Dakota, St. Francis, SD. Rosebud Educational Society, page 34
  6. Rogers, Dilwyn J., 1980, Lakota Names and Traditional Uses of Native Plants by Sicangu (Brule) People in the Rosebud Area, South Dakota, St. Francis, SD. Rosebud Educational Society, page 56
  7. Brown, Dee (1970). Bury My Heart at Wounded Knee, ch. 6. Bantam Books. ISBN 0-553-11979-6.

Посилання[ред. | ред. код]