French
DeutschБрацлав — Вікіпедія
| Селище Брацлав | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Вінницька область | ||
| Район | Тульчинський район | ||
| Громада | Брацлавська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Облікова картка | Брацлав | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1362 | ||
| Перша згадка | 1375– місто[1]; 1431 – замок | ||
| Магдебурзьке право | 1569 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 19.2 км² | ||
| Населення | ▼ 4994 (01.01.2021)[2] | ||
| Поштовий індекс | 22870—871 | ||
| Телефонний код | +380 4331 | ||
| Географічні координати | 48°48′53″ пн. ш. 28°56′41″ сх. д.H G O | ||
| Висота над рівнем моря | 201 м | ||
| Водойма | р. Південний Буг | ||
| Катойконіми | брацлавчанин, брацлавчанка, брацлавці, брацлавчани[3] | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Кароліна | ||
| До станції: | 14,1 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 19,6 км | ||
| - залізницею: | 10 км | ||
| - автошляхами: | 20,7 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 63 км | ||
| - залізницею: | 59 км | ||
| - автошляхами: | 64,2 км | ||
 | |||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 22870, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Брацлав, вул. Незалежності, 30 | ||
| Карта | |||
  Брацлав | |||
 Брацлав | |||
 | |||
|
| |||
Бра́цлав (Браслав) — селище в Україні, у Тульчинському районі Вінницької області, розташоване на річці Південний Буг, колишній центр Брацлавського воєводства. Населення: 4,9 тис. осіб (станом на 2021 рік).
Назва[ред. | ред. код]
Давня назва міста: місто Св. Петра, Браслав або також Брацлава.
Герб[ред. | ред. код]
- Перший герб Брацлава — Святий Петро з ключем, було скасовано в 1792 році.
- Другий герб мав замок на горі з трьома вежами, з яких середня була зруйнована.
- Третій сучасний герб.
-
Перший герб -
Герб Брацлавшини з 1569 року -
Погоня литовська 1780-1789 рр.
.png)
Хоругва[ред. | ред. код]
Корогва Брацлавшини XVI ст.: Св. Юрій
Археологічні дані[ред. | ред. код]
1898 року на території замчища знайдено гранітну молот-сокиру.
1888 року біля підніжжя старого замку знайдено гробницю зі скелетами людини і коня, уламки шаблі, мідну чашу.
1887 року на слободі Недільського знайдено скарб із 742 срібних і мідних монет XVII ст. — польських і шведських.
1892 року на Пархіловці знайдено скарб із 34 срібних монет XVI—XVII ст. — німецьких, голландських, польських.
Біля Брацлава 1845 року знайдено скарб із 80 старих римських монет імператора Адріана, Антоніна, М. Аврелія, Л. Бера, Коммода, Севера.
Історія[ред. | ред. код]
Стара назва міста — Браслав або Брацлава, місто святого апостола Петра. Брацлав згадується в літописах вже у XII ст.
Брацлавська фортеця протягом тривалого часу була центром історичних подій, своєрідним символом у боротьбі за Східне Поділля.
У складі Великого Князівства Литовського[ред. | ред. код]
Почалась ця боротьба в середині XIV ст. з приходом сюди військ князя Ольгерда і розтягнулась на декілька століть. Небожі Ольгерда — князі Коріатовичі (див. Федір Коріятович) — серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на Бузі. Трапилась ця подія на початку 60-х років XIV сторіччя,
1395 р. інший литовський князь Вітовт завоював Поділля, відібрав брацлавський замок у Федора Коріатовича і віддав його Дмитру Корибуту разом з Вінницею, Соколом, Крем'янцем.
1442 р. Федір Острозький відібрав у князя Свидригайла все Поділля, а також Брацлав, Смотрич, Скалу та інші подільські замки.
У 1432 році (за іншими свідченнями — у 1434) Брацлав увійшов до складу Королівства Польського, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві. Починаючи з кінця XV ст., брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій у Східному Поділлі.
1463 р. місто було спалене. Старостою тоді був князь Михайло Чарторийський.
У 1478 р. «татари много зла сотворили на Подолю і около Браславлю». Місто в результаті цього набігу було спалено, замок вдалося оборонити, обороною, хоч і без успіху, займався Михайло Васильович Клєванський[4].
Через Брацлав проходив соляний шлях із Кочубієва на Луцьк.
У складі Королівства Польського[ред. | ред. код]
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (листопад 2016) |
Під час війни з волохами йдучи на допомогу польському королю Яну I Ольбрахту, стояв тут військовим табором великий литовський князь Олександр I Ягеллончик, тоді було відновлено замок і відбудовано місто.
Найвідомішою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений 1551 року кримським ханом Давлет I Ґераєм («Перекопським царем», як іменував його літопис). Місто і замок були взяті з вини старостинського намісника Богдана Слупиці. Як пише з цього приводу сучасний історик, «з багатого міста залишились лише руїни, а з людного передмістя врятувалось ледве 200 чоловік». Вся шляхта і населення були забрані в полон.
1552 р. король Сигізмунд II Август наказав укріпити замок і поставити тут велику варту. Сигізмунд II Август послав у 1552 році пушкаря Жолдака укріпити Брацлавський замок, він зобов'язався це виконати за 28 тижнів. На роботах були задіяні 60 копачів і 40 ремісників, було затрачено на все 3177 злотих. Незважаючи на це, місто постійно руйнували татари, тому 1554 р. сеймики, суди та земські справи були перенесені до Вінниці. Від цього часу почався занепад міста.
Люстрація 1552 року. Замок знаходився між двома ярами, з однієї сторони яром Богу і з іншої — яром Пацовки. Замок знаходився на пагорбі — був кам'яний. Великий міст через Бог був збудований коштом зем'ян і міщан. 1552 р. старостою Брацлава був Корецький. Осель на той час було 730 , 7 грецьких церков, 1 костел. До замку належала рілля, на якій росло всіляке збіжжя та на дібровах вигодовувалася худоба, оленів, зубрів та лосів знаходилось тоді тут досить.
1616 р. старостою Брацлава був Валентій Александер Калиновський. В місті знаходилося 500 міських будинків, 40 шляхетських будинків, 5 будинків попівських, 18 жидів. 1606 р. на ґрунтах брацлавських було засновано містечко — Мацоха, яке мало 150 осель. Після Валентія Александра старостою був його син — Марцін (Мартин) Калиновський.
1654 р. відбулася битва між козаками у складі 12 тисяч під проводом Зеленіцького, Івана Богуна, Пушкаренка та з іншої сторони київського каштеляна Стефана Чарнецького та шляхтою. Козаки висадивши замок в повітря, зруйнували міст та спалили місто.
- Андрій князь Капуста, гербу власного
- Михайло Вишневецький, гербу власного
- Василь Загоровський г. Вреби
- Олександр Семашко гербу Лебідь
- Григорій кн. Сангушко, гербу власного
- Микола Семашко г.Лебідь (пом 1618)
- Ян Харленський г. Бонча пом (1625)
- Бартоломій Бадлібовський г. Дрия
- Гаврило Стемпковський г. Юноша (1628)
- Стефан Стемпковський (1662)
- Стефан Ледуховський г. Шалава
- Франциск Кориціньський г. Топор
- Вацлав Гулевич г. Новина
- Станіслав Конєцпольський г. Побог
- Ян Менціньський г. Порай
- Рафал Сарбієвський г. Правдич (пом 1715)
- Н. Оборський г. Рох (пом. 1728)
У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]
За умовами Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої
У 1569 році Брацлавщина стала Брацлавським воєводством у складі Речі Посполитої, Брацлав одержав магдебурзьке право, став центром воєводства.
У 1594 році сталося Брацлавське повстання. Під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало «урядовців» Речі Посполитої. Через 4 роки Брацлав втратив статус воєводського центру, ці функції перешли до Вінниці.
Хмельниччина[ред. | ред. код]
Брацлавський замок відіграв неабияку роль в роки Визвольної війни Українського народу. Важко навіть перерахувати всіх історичних діячів, у той чи інший спосіб причетних до його історії в цей період. Серед них гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, полковник Данило Нечай, кошовий отаман Іван Сірко, молдовський господар Дука і багато інших.
Згідно з міждержавними угодами другої половини XVII ст. більша частина Брацлавщини повинна була залишатись незаселеною. Замкові укріплення Брацлава тим часом занепадали.
25 серпня 1671 місто складалося з 2 частин. Нижнє місто було на полі і укріплене невеликим земляним валом і верхнє місто не дуже велике на вершині найвищого пагорба, по-козацьки сильно укріплене, з північної частини р. Буг, на сході глибока долина і на заході між нижнім і верхнім містом було широке озеро, з півдня по площині місто було укріплене земляним валом, ровом, та палісадом, якнайкраще фортифіковано. В місті було багато населення, у верхньому місті була одна церква і в нижньому 3, всі грецькі. Населення тільки козаки (українці). Нижнє місто піддалося нападу татар, які були тут розбиті, а решта втекли (за Ульріхом фон Вердумом).
У складі Османської імперії[ред. | ред. код]
1672 року Брацлав разом з Поділлям відійшов до Османської імперії, але уже через три роки був повернутий. 1674 року польський король Ян III стояв під Брацлавом цілу зиму, незважаючи на сувору зиму в ту пору; татарський хан, стягнувши сюди багато війська, протримався, але після нападу на замок його було вигнано, а Брацлав повернуто.
У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]
Брацлавське староство отримав на 50 років князь Калікст Понінський, а потім віддав його Тадеушу Козловському.
1711 року Брацлав без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика під час його походу на Правобережжя проти московської влади.
У 1711–1712 роках за наказом московської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.
Люстрація 1789 року описує вже нове місто. Резиденція дерев'яна, покрита ґонтом. На новому місці 26 єврейські будинки, крамниця, божниця, лазня. У Чернишівці — 53 оселі, Слобідка — 30, Пархилівка — 19, Павликівка — 16; 3 млини, солеварний майдан на 3 котли, фарний дерев'яний костел, шпиталь, 2 церкви.
До Брацлавського староства належало 21 село.
У складі Російської імперії[ред. | ред. код]
З 8 квітня 1793 року анексоване Російською імперією.
Наприкінці 19 ст. місто було дерев'яним, погано забудованим, постійно тут виникали пожежі: у 1810 — 3 рази, 1811 — 7, 1821 — 10. Місто колись було великим — до міста Мацохи. Видно було сліди давніх валів та рештки замку готичної архітектури. На пагорбі над Бугом при впадінні р. Пацовки було старе місто, де було 730 будинків, 7 церков і 1 костел. Мешканців тоді було 5344 осіб. В місті було 5 молитовних будинків та синагог, свічкова фабрика, броварня, гарбарня, аптека, 2 лікарі, 12 мурованих будинків і 618 дерев'яних.
Брацлавський замок ледь не відбудували в XIX столітті, коли імператор Микола І віддав відповідне розпорядження. Брацлав, який розташовувався на перетині стратегічних шляхів, зацікавив імператора; у 1832 році навіть був виконаний план майбутнього замку, проте цьому проєкту не судилось здійснитись. Від старого ж замку до наших днів не залишилось нічого.
Визвольні змагання 1917—1921 років[ред. | ред. код]
Місто входило до складу Української Народної Республіки. У серпні 1919 року місто було звільнене від більшовицьких військ частинами Армії УНР під командуванням Юрія Тютюнника.[5] У вересні 1919 року Другий корпус УГА (командир — полковник Арнольд Вольф) вів успішні бої проти денікінських військ у районі Брацлава (також Липівця, Немирова, Гайсина).
20 жовтня 1919 року в напрямку Брацлав — Монастирище наступали частини ІІ-го Корпусу УГА спільно з частинами генерала Антіна Кравса. Місто було взяте, двічі червоні війська його відвойовували. 28 жовтня місто було взяте частинами УГА (при допомозі Бригади Українських січових стрільців).[6]
Період Відновлення Української Державності[ред. | ред. код]
Після проголошення 24 серпня 1991 року підтверджене результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Брацлав — у складі України.
Населення[ред. | ред. код]
Динаміка чисельності населення[7]
У місті здавна жило багато євреїв. У 1596 році, під час повстання Наливайка, відбулися вбивства євреїв. 1648 року козаки відбили місто в Мартина Калиновського і знищили всіх євреїв. У 1664 році московити вирізали поляків і євреїв. У 1895 році у місті налічувалося 2460 євреїв. Вони мали синагогу і шість молитовних будинків.
У 1926 р. у місті проживало 3902 українців (49,8 %), 1840 євреїв (23,5 %), 1808 росіян, переважно старообрядців (23,1 %) та 247 поляків (3,1 %).[8]
У 1939 р. у місті проживало 2411 українців (60,7 %), 1010 євреїв (25,4 %), 359 росіян (9,0 %) та 164 поляки (4,1 %)[9]
За переписом 2001 р. українці становили бл. 90 % населення, росіяни — бл. 7 % населення, поляки — бл. 1 %.[10]
Релігія[ред. | ред. код]
- Костел Матері Божої святого скапулярію[11];
- Церква Святого Миколая;
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці (старообрядницький, 1917 р.);
- Стара синагога.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку на території Брацлавського технічного коледжу;
- Пам'ятник Данилові Нечаю, біля музичної школи;
- Пам'ятник Козацька могила;
- Пам'ятник воїнам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни;
- Пам'ятник польовій кухні;
- Пам'ятник братська могила розстріляних євреїв.
Транспорт[ред. | ред. код]
У 1961 році Новомиргородською ШЕД-722 до Брацлава прокладено автотрасу Черкаси — Умань — Гайсин — Брацлав /317 км/ під керівництвом інженера-шляховика Степана Кожум'яки.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Антонов Пилип Іванович (1886 — ?) — український громадський діяч у Харбіні (Китай).
- Волошенюк Іван Степанович — письменник, заслужений журналіст України.
- Горська Розалія Григорівна (1891—1984) — співачка.
- Любинська Клавдія Володимирівна — член Української Центральної Ради.
- Нахман із Брацлава — засновник брацлавського (бресловського) хасидизму.
- Слободенюк Леонтій Федорович — козак 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
У Брацлаві народився Абрам Мейєр Лазар, дід по материнській лінії американського співака Девіда Лі Рота, вокаліста групи Ван Хален[12].
Організації[ред. | ред. код]
- Брацлавський навчально-виховний комплекс. Офіційна сторінка в Інтернет https://www.bnvk.org.ua [Архівовано 10 січня 2016 у Wayback Machine.]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок гімназії -
Вид з єврейського кладовища на млин Солітермана -
Брацлавська селищна рада -
Арт-об'єкт "БРАЦLOVE" біля музичної школи -
Пам'ятник Данилові Нечаю -
Колишній особняк Шойхета -
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історичне Поділля у пізньому Середньовіччі [Архівовано 13 травня 2020 у Wayback Machine.] (вебкарта на сайті Гарвардського університету
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2022. Процитовано 12 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові. — К.: Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979.— С. 124
- ↑ Ізборник. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл.— С. 241. ISBN 5-7707-7867-9
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 259—260
- ↑ Населення міст і населених пунктів України (англ.)
- ↑ сесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 18 червня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Костел Матері Божої Святого Скапулярія (Брацлав) | бароко, пам'ятка архітектури (історії), католицька церква, будова 19го століття. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 30 травня 2022.
- ↑ madman (7 лютого 2016). David Lee Roth. Ethnicity of Celebs | EthniCelebs.com (амер.). Процитовано 6 лютого 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вирський Д. Брацлав [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 371. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Дунський Ю. Брацлав [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 437—438. — ISBN 966-02-3354-X.
- Bracław // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 345. (пол.) — S. 345—348. (пол.)
- Григоренко Г. Город Брацлав и его храмы : по поводу столетия Подольской епископской кафедры, именовавшейся сначала Брацлавской и Подольской : ист. записка : с прил. описания празднования столетия Подол. епархии в г. Брацлаве 12—13 апр. 1895 г. / священника Гавриила Григоренка. – Каменец-Подольский : Тип. Подол. губерн. правления, 1896. – 44 с. [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- І.В. Бугаєвич, В.П. Воловик, П.Ф. Смирнов. Бра́цлав // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.481-489
Посилання[ред. | ред. код]
- Брацлав — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Сайт Брацлава, Історія Брацлава тощо [Архівовано 13 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Картосхема смт. Брацлав
- Погода в смт. Брацлав [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- BRATZLAV JewishEncyclopedia.com [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Прогулянка Брацлавом [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Гедзь Т. Брацлавська волость у 1392 році [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||
|
