Кондомініум Боснія і Герцеговина — Вікіпедія

Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина
1878 – 1918 Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Прапор Герб
Прапор Герб
Боснія і Герцеговина: історичні кордони на карті
Боснія і Герцеговина: історичні кордони на карті
   Територія кондомініуму Боснія і Герцеговина

   Територія Цислейтанії

   Територія Транслейтанії
Столиця Сараєво
Мови боснійська,[1]
сербо-хорватська[2]
Форма правління монархія
Законодавчий орган Боснійська рада
Історія
 - окупація 13 липня 1878
 - Анексія 7 жовтня, 1908
 - скасування 1 грудня 1918
Площа
 - 1879 51 082 км2
Населення
 - 1879 1 584 164 осіб
     Густота 31 осіб/км² 
 - 1885 1 336 091 л.
 - 1895 1 568 092 осіб
 - 1910 1 898 044 осіб
Валюта крона
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кондомініум Боснія і Герцеговина

Австро-Угорський кондомініум Боснія і Герцеговина — колишній кондомініум, формально створений після анексії Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною в 1908 році, а фактично — після її окупації в 1878 році відповідно до умов Берлінського трактату.

Історія[ред. | ред. код]

7 жовтня 1908 року Австро-Угорщина анексувала територію Боснії і Герцеговини, що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878 року. Через анексію виникла Боснійська криза.

Хоча австро-угорські окупаційні війська швидко зламали початковий збройний опір під час захоплення Боснії і Герцеговини, все ж залишалася напруженість в деяких районах країни (зокрема у Герцеговині) і відбувалося масове мухаджирство мусульман. Проте стану відносної стабільності було досягнуто досить швидко і австро-угорська влада була в змозі провести соціальні та адміністративні реформи, які були покликані зробити з Боснії і Герцеговини «зразкову колонію». З метою протидії зростанню південнослов'янського націоналізму Габсбурги багато зробили для кодифікації законів, введення нової політичної практики і в цілому модернізації.

Етнічні відносини[ред. | ред. код]

Австро-Угорський уряд мав на меті створення плюралістичної і багатоконфесійної боснійської нації. Імператорський міністр фінансів та Віденський керманич Боснії Беньямін фон Каллаї сприяв бошняйству (босн. Bošnjaštvo) — політиці, спрямованій на формування у народу Боснії «відчуття, що вони належать до великої і могутньої країни»,[3] і розглядав боснійців як «боснійців з єдиною мовою і розділених на три релігії з рівними правами.»[4][5] Політики намагалися ізолювати Боснію і Герцеговину від іредентизму сусідів (православних в Сербії, католиків в Хорватії і мусульман в Османській імперії) та звести нанівець концепцію хорватської та сербської державності, які вже поширилися на Боснію і Герцеговину, особливо на католицькі і православні громади з сусідніх Хорватії та Сербії в середині XIX століття.[5] Після смерті Каллаї ця політика була забута і у другій половині 1910-х націоналізм був центром боснійської політики, з національними політичними партіями, що відповідають трьом групам, домінували на виборах.

Ідея єдиної Південнослов'янської держави (як правило, очікувалося на чолі з незалежним Королівством Сербія) стала найпопулярнішою політичною ідеологією в регіоні в цей час, включаючи Боснію і Герцеговину. Рішення австро-угорського уряду анексувати Боснію і Герцеговину в 1908 році додало напруженості серед націоналістів. Політична напруженість призвела до вбивства Франца Фердинанда 28 червня 1914 року; ця подія призвела до спалаху Першої світової війни. Хоча деякі боснійці загинули на службі в арміях різних воюючих держав, власне Боснії і Герцеговині вдалося пережити війну практично без втрат.

Демографія[ред. | ред. код]

Населення Боснії і Герцеговин 1879—1910[5]
Рік Мусульмани % Православні % Католики % Юдеї % Загалом
1879 448,613 38.7% 496,485 42.9% 209,391 18.1% 3,675 0.3% 1,584,164
1885 492,710 36.9% 571,250 42.8% 265,788 19.9% 5,805 0.4% 1,336,091
1895 548,632 35% 673,246 42.9% 334,142 21.3% 8,213 0.5% 1,568,092
1910 612,137 32.2% 825,418 43.5% 434,061 22.9% 11,868 0.6% 1,898,044

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bosnian was introduced during the Austro-Hungarian occupation of the Ottoman province.
  2. Serbo-Croatian was adopted as the official language of Bosnia-Herzegovina in 1907, replacing Bosnian. Serbo-Croatian was the official language of Bosnia and Herzegovina throughout the parliamentary period, from the annexation until the dissolution of Austria-Hungary after World War I.
  3. Sugar, Peter F. (1963). Industrialization of Bosnia-Hercegovina: 1878-1918. University of Washington Press. с. 201. 
  4. Ramet, Sabrina P. (2008). Nationalism and the 'Idiocy' of the Countryside: The Case of Serbia. Serbia, Croatia and Slovenia at Peace and at War: Selected Writings, 1983-2007. LIT Verlag Münster. с. 74–76. ISBN 3037359129. 
  5. а б в Velikonja, Mitja (1992). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. ISBN 1585442267.