Бондаренко Андрій Ігорович — Вікіпедія

Андрій Ігорович Бондаренко
Основна інформація
Дата народження	22 червня 1978(1978-06-22) (45 років)
Місце народження	Бровари, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Професія	композитор, піаніст
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти	фортепіано
aib.at.ua
Файли у Вікісховищі

Андрі́й І́горович Бондаре́нко (нар. 22 червня 1978, Бровари, Київська область) — український композитор і піаніст, громадський діяч, член НСКУ, співзасновник і перший голова правління ГО «Вікімедіа Україна». Кандидат мистецтвознавства^[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

У дев'ять років Андрій став переможцем дитячого республіканського конкурсу композиторів. В 1989—1996 навчався в Київській середній спеціальній музичній школі-десятирічці ім. М. В. Лисенка, 2000 року з відзнакою закінчив Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського за фахом фортепіано (клас професора Валерія Козлова) і композиція (клас професора Івана Карабиця). Вдосконалювався у майстер-класах «Техника на компонирање» (Північна Македонія (1999) та «Avantgarde Schwaz» (Австрія, 2000). У 2000—2003 продовжував навчання в асистентурі-стажуванні при НМАУ як піаніст, у 2004 був стипендіатом програми «Gaude Polonia» (Катовиці, Польща). З 2001 працює в Київському національному університеті культури і мистецтв, з 2006 викладає в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.^[2]

Призер конкурсу композиторів імені І. та М. Коць (Київ, 1994), міжнародного конкурсу «Створення камерної опери на біблійний сюжет» (Санкт-Петербург, 2003), дипломант фортепіанних конкурсів ім. Горовиця (Київ, 1997) та ім. Рахманінова (Тамбов, 1996)^[2]

Учасник міжнародних фестивалів сучасної музики: «Музичні прем'єри сезону», «Київ Музик Фест», «Форум музики молодих», з 2006 року виступає у складі ансамблю «Нова музика в Україні».^[2]

2017 року впорядкував видання «Фридерик Шопен. Польські пісні в сучасних українських перекладах», яке репрезентує всі збережені до нашого часу пісні Фридерика Шопена^[3][4].

Твори[ред. | ред. код]

Сценічні твори:

• «Золота середина», вокально-хореографічний дивертисмент (2003, лібретто О. Толокна та автора)^[5]
• «Вигнання з раю», міні-опера на біблійний сюжет (2002)^[6]
• «Райок по-українськи» (лібрето автора за мотивами виборчих програм та висловлювань політичних лідерів України) (2004–2006)
• «Різдвяна пісня», мюзикл (лібрето - Олена О'Лір, 2018)^[7]
• «Кай і Герда», мюзикл для дітей (автор сценарію - Оксана Дондик, лібрето - Олена О'Лір, 2021)^[8]

Дитячі балети:

1. «Ходить гарбуз по городу» (вокально-хореографічні сцени на український народний текст)
2. «Муха-цокотуха» (за мотивами вірша К. Чуковського)
3. «Маугліана» (за мотивами казки Р. Кіплінга)
4. «Аліса в Дивокраї» (за мотивами казки Л. Керрола, 2011)
5. «Снігова королева» (за мотивами казки Г. Х. Андерсена, 2013)

Для симфонічного оркестру:

• Симфонічна поема «Смуток над Дніпром» (1996)^[9]
• Концерт для фортепіано з оркестром (2002)^[10]
• Симфонічна поема «2004» (2006)^[11]

Вокальні та хорові твори

• Вокальний цикл на вірші Ліни Костенко
• Камерна кантата «Er selbst wird kommen» (1999)
• Хоровий диптих на слова Тараса Шевченка (2005)

Інше

• 3 маленькі симфонії («simfonia piccola») для камерно-інструментальних ансамблів
• Твори для фортепіано у 2 та у 4 руки
• «Мамо» — фантазія на популярні українські теми (2009)
• «Не позичай мою любов», на слова С. Галябарди (2010)
• «Гімн Вікіпедії» для читця, вокального та інструментального ансамблів (2016)^[12][13]

DVD

• Irena Tatiboit, DVD2 cours de danse contemporaine (автор музики) [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]

Громадський діяч[ред. | ред. код]

З травня 2006 активно редагує Українську Вікіпедію.

З 31 травня 2009 до 20 лютого 2017 — член ГО «Вікімедіа Україна», її перший голова правління (до 19 вересня 2010) — голова правління, з 17 грудня 2011 року — член правління.

З 18 серпня 2014 — член Громадської ради при Міністерстві культури України (від ГО «Вікімедіа Україна»^[14][15], а з лютого 2015 р. — член Президії Громадської ради при Мінкультури України, заступник голови — секретар постійної Комісії з культури, мистецтв та галузевої спеціальної освіти Громадської ради.

З 2011 року працює над проектом «Світова класика — українською», що покликаний відродити традицію виконання класичних вокальних творів в українських перекладах^{[16][17][18][19]}.

Андрій Бондаренко на Євромайдані

Київ, Хрещатик, Євромайдан 2014. На фото 28 січня та 9 лютого Андрій Бондаренко перед Київрадою грає твори Шопена, Рахманінова. З початку лютого поперек Хрещатику від Будинку профспілок знаходилася галерея вибраних фотографій Майдану. На фото 16 лютого фрагмент цієї галереї (Святослав Вакарчук, Андрій Бондаренко та інші). Усе це було знищене Беркутом під час наступу 18 лютого.^{[джерело?]}

• 
  28 січня, —18 °C
• 
  28 січня,
  —18 °C
• 
  28 січня, —18 °C
• 
  28 січня,
  —18 °C
• 
  9 лютого
• 
  9 лютого
• 
  9 лютого
• 
  16 лютого

Відзнаки[ред. | ред. код]

• Почесна грамота Міністерства культури України (2015)^[20]
• Лауреат відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина — «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» (2021)^[21]

Бібліографія[ред. | ред. код]

• Бондаренко А. І., Шульгіна В. Д.  Музична інформатика: навч. посіб. [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]/А. І. Бондаренко, В. Д. Шульгіна — К.: НАКККІМ, 2011. — 190 с. ISBN 978-966-452-068-0
• Бондаренко А. І. До проблеми термінології у класифікації популярної музики за жанрами, стилями та напрямками [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць, Вип. 19 — К., 2011.
• Андрій Бондаренко. Гайдамацькі пісні про Івана Бондаренка на Макарівщині. Музикознавчий огляд. // Макарівські історико-краєзнавчі читання: збірник текстів виступів на історико-краєзнавчій конференції (смт Макарів Київської області 25 листопада 2011) — Київ: Видавець О. В. Пугач, 2012. — С. 48—52. ISBN 978-966-8359-10-1
• Бондаренко А. І.  Виявлення і аналіз акустичних подій в електронній музиці (на прикладі «мотус» А. Загайкевич) [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] / А. І. Бондаренко // Питання культурології: зб. наук. праць. Вип. 31 / М-во освіти і науки України, М-во культури України, Київ.нац.ун-т культури і мистецтв. — Київ: Видав. центр КНУКіМ,2015. — С. 22—28.
• Бондаренко А. І.  Ватний симфонізм, як домінанта музичної культури окупованого Донбасу [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.]. / А. І. Бондаренко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. — Т. 43. — Донецьк, 2017. — С. 195—202.
• Бондаренко А. І.  Проблематика використання українських перекладів вокальної класики в контексті сучасної культури [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] / А. І. Бондаренко // Імідж сучасного педагога № 5. — 2017. — С. 49-52
• Бондаренко А. І.  Дистанційна освіта музикантів-виконавців: проблеми та перспективи. [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] / А. І. Бондаренко // Імідж сучасного педагога № 3 — 2020. — с. 69-72

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бондаренко Андрій Ігорович

• Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.
• Андрій Бондаренко — композитор, піаніст. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 4 вересня 2017.
• Персональний сайт Андрія Бондаренка [Архівовано 8 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Роман Юсипей. Революція по нотах. Студенти Національної музичної академії оголосили страйк //Україна молода. Номер 229 за 04.12.2004 [Архівовано 24 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Божена Янюк. «Райок по-радянськи» та «Райок по-пострадянськи», або Як використовувати політагітаційну продукцію в музиці // Україна молода. Номер 100 за 07.06.2007 [Архівовано 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]

У соціальних мережах Facebook · ВКонтакте Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · YouTube Нормативний контроль GND: 1123048452 · GKG: /g/11bc6tlr37 · MAK: 9812478898005606 · VIAF: 6470148451584815970000