Болдирєв Юрій Олександрович — Вікіпедія

Юрій Болдирєв
Народився	16 лютого 1951(1951-02-16) (73 роки) Сталіно, Українська РСР, СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Донецький державний університет
Членство	Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія	Партія регіонів
Нагороди

Юрій Олександрович Болдирєв (нар. 16 лютого 1951) — український проросійський політик, народний депутат СРСР, народний депутат України II, V і VI скликань; заступник голови Комітету з питань культури і духовності (з 07.2004), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 лютого 1951 року в місті Сталіно (Донецьк) у сім'ї військовослужбовця; росіянин; одружений; має дочку.

Освіта: Донецький державний університет, фізичний факультет (1976), викладач фізики.

Народний депутат СРСР (1989—1991), член Міжрегіональної депутатської групи. 10.1992-97 — член Президії ГКУ; секретар ПРВУ (з 10.1997), член президії Політради ПРВУ; член політвиконкому ПРВУ (03.1999-2000). Заступник голови громадського об'єднання «Путь православних».

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Кіровський-Шахтарський виборчий округ № 112, Донецька область, висунутий трьома колегами Головного підкомітету з питань аналізу і законодавчого регулювання регіональних бюджетів Комітету з питань бюджету. Член (уповноваж.) МДҐ. По закінченню СШ працював слюсарем, Донецький енергозавод. 1976-78 — служба в армії. З 1978 — інженер наладного управління З 1983 — стовбурний клітьового стовбура, підземний електрослюсар, шахта імені Горького. 1989 — очолив страйком шахти, співголова Регіонального союзу страйкомів Донбасу. Як депутат Донецької облради був одним з ініціаторів роботи з регіонального самоврядування, з проведення місцевого референдуму про 2 державні мови — української і російської, з відновлення трансляції програми «Маяк» і телепрограми «Останкино». З 03.1993 — заступник голови Донецького міськвиконкому (робота з суспільними, молодіжними, профспілковими, політичними організаціями, засобами масової інформації, закладами культури і спорту).

03.1998 — кандидат в народні депутати України від ПРВУ, № 8 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРВУ.

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 по листопад 2007 від Партії регіонів, № 162 в списку. На час виборів: пенсіонер, безпартійний.^[4]

Народний депутат України 6-го скликання з березня 2010 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 181 в списку^[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден «За заслуги» III ст. (16 лютого 2011) — за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність^[6].
• Медаль Пушкіна (Російська Федерація, 9 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном^[7].

Погляди[ред. | ред. код]

На особистому сайті Болдирєв розмістив написаний у 2009 році російською мовою вірш Галичина — наріст на тілі України^{[недоступне посилання з червня 2019]}:

Галичина - наріст на тілі України. На дерева стовбурі, як чага або хост. Поки він соки п'є - лише гриб він, якщо ж нині Його відрізати - він ліки. У зростання Піде любов її до нас, наша до неї. Благослови, Господь, розлучення мерщій! Оригінальний текст (рос.) Галиция - нарост на теле Украины. На дерева стволе, как чага или хост. Пока он соки пьёт - лишь гриб он, если ж ныне Его отрезать - он лекарство. В рост Пойдёт любовь её к нам, наша к ней. Благослови, Господь, расстаться поскорей!

У червні 2010 р. в Лівадії під час фестивалю «Великое русское слово» Юрій Болдирєв заявив, що маючи у своєму складі Галичину, Україна буде перебувати в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава^[8][9].

Від'єднавши Ліфляндію, Росія змогла знайти стабільність, подолати наслідки пакту Молотова — Ріббентропа. До тих пір, поки ті території, які були захоплені кривавим диктатором Сталіним у європейців будуть залишатися в складі нашої країни, я думаю, ця бовтанка буде продовжуватися. Тому є різні можливості для стабілізації ситуації в нашій країні Оригінальний текст (рос.) Отсоединив Лифляндию, Россия смогла обрести стабильность, преодолеть последствия пакта Молотова- Риббентропа. До тех пор, пока те территории, которые были захвачены кровавым диктатором Сталиным у европейцев будут оставаться в составе нашей страны, я думаю, эта болтанка будет продолжаться. Поэтому есть разные возможности для стабилизации ситуации в нашей стране.

У 2006 році Болдирєв на Світовому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі для вирішення проблеми знелюднення російського Сибіру і масової міграції китайців запропонував переселяти туди громадян України з Волині та Житомирщини^[10]. Він також часто робить антиукраїнські заяви^[10][11].

Болдирєв один з ініціаторів введення російської мови як другої державної^[9]. Ратував за трансляцію в Україні державних російських телеканалів і радіостанцій^[9]. Болдирєв в негативному контексті згадував українського гетьмана Івану Мазепу, підтримував ідею російського патріарха Кирила перейменувати у Києві вулицю Мазепи на Спаську^[9].

Болдирєв був одним з ініціаторів введення в Верховній Раді обов'язкового ритуалу: перед кожним пленарним засіданням у сесійній залі усім депутатським хором співати духовний гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…», на його думку виконання цього твору підвищуватиме моральні якості членів парламенту, ефективність їхньої законодавчої праці^[9]. В'ячеслав Коваль, секретар парламентського Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України характеризував цю ініціативу як цинічну і таку що вийшла від українофобів^[9].

Юрій Винничук вважає, що Болдирєв віддавна себе асоціює лише з Росією, хизується своїм російським патріотизмом і дотримується поглядів Путіна, якого славить і возносить^[12].

Болдирєв заявляв, що в Україні буде побудовано монархію. На запитання про претендента на український «престол», депутат відповів, що «імператор явиться, а не з'явиться … Це велика таємниця … Сьогодні такої людини ще немає» — сказав Болдирєв під час телемарафону, присвяченого виборам-2010^[13].

За твердженням журналіста Ігоря Лосєва, Болдирєв доводив, що жодної України «не було, немає й не буде», цитуючи тексти Пилипа Орлика, де сподвижник Івана Мазепи часто вживає стосовно України поняття «Русь» і «козача нація»^[14]. Ігор Лосєв вважає, що «докази» Болдирєва можуть справити враження лише на людей, страшенно далеких від історії питання, особливо спекуляції на етнонімах «Русь» і «руський»^[14].

В 2011 році під час виступу на посольських вечорах посла Російської Федерації в Україні виступив з антиконституційною заявою про бажане для нього розділення України «… Цю країну можна утримати, тільки маючи НКВД, МГБ, КДБ і КПРС. … Я за те, щоб вона позбулася від Галичини. Якщо прибрати Галичину з моєї країни і залишити справжню Україну з Донбасом і Кримом, це і буде першая Росія. А там буде Російська Федерація»". Свій виступ Юрій Болдирєв закінчив словами про те, що «Галичина — наріст на тілі України»^[15].

5 червня 2012 голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», в якому затверджується посилення статусу російської мови^[16].

2 березня 2012 року в ефірі «Великої політики» заявив, що вважає Путіна царем. «Путін — це Штірліц, і Путін — це цар, і цим визначається любов до нього певної частини російського суспільства і цим визначається його легітимність»^[17].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Юрій Винничук Проститутка ты моя, проституточка! [Архівовано 4 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Регіонал Болдирєв не пише вірші про повій, а пише про Сталіна та КДБ [Архівовано 13 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Вірші про Тимошенко і «Свободу» — лебедина пісня регіонала Болдирєва. «Український тиждень»

У соціальних мережах Facebook Довідкові видання OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/121_pbj6