Боков Олексій Сергійович — Вікіпедія

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (вересень 2019)

Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (вересень 2019)

Олексій Боков Боков Олексій Сергійович
Загальна інформація
Національність	Українець
Громадянство	Україна
Місце проживання	Харків
Народження	30 березня 1957(1957-03-30) (67 років)
Смерть
Країна	Україна
Команда

Боков Олексій Сергійович (нар. 30 березня 1957) — український альпініст.

Розряд по альпінізму: КМС
Інструктор по альпінізму: 3 категорія
Володар жетона «Рятувальний загін» (№ 6165).

Хірург-травматолог, після закінчення в 1980 році Харківського медінституту працює в Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги. Десятки альпіністів Харкова, які отримали травми в горах, пройшли через його руки.

У секції медінституту в 1977 р отримав путівку в альптабір «Домбай», де зробив перше сходження на в. Софруджу. Захопився альпінізмом, далі були альплагеря «Баксан», «Цей», «Варзоб», КСП Домбая, харківські збори під керівницством І. Винокура, Ю. І. Григоренко-Пригоди в «Варзобі», «Ала-Арче», «Ак-су», в ущ. Кара-кол. У 1985 р став молодшим інструктором з альпінізму в Харківській школі під керівництвом В. Н. Сухарьова.

Тренер-інструктор в Алма-Атинському альпцентрі «Динамо», працював на харківських зборах під керівництвом В. Н. Сухарева в а/л «Безенгі», «Шхельда», «Цей», «Ельбрус». У 1991—1992 рр. — тренер-рятувальник в Казахському міжнародному таборі на л. Південний Інилчек в Тянь-Шані.

Висококваліфікований альпініст в поєднанні з професією медика Олексій Боков — незамінний учасник декількох висотних експедицій:

• 1996 — експедиція Харкова — Одеси на ст. Дхаулагірі (до 7800 м); 1997 — Харківська експедиція на ст. Шиша-Пангма (8013 м, підкорювач вершини)
• 1998 — Харківська експедиція на ст. Ама-Даблам (до висоти 6500 м)
• 2000 — Краснодарська експедиція на Еверест з півночі, успішне сходження всієї команди з 12 осіб^[1]
• 2007 — успішна німецька експедиція в Чилі зі сходженням на ст. Охос-дель Саладо (6800 м).

Всього в спортивній біографії А. Бокова більше 150 сходжень, близько 20 з них — вищої категорії складності:

• Корона, перша вежа, 5Б (1985)
• Арг по північному заході ребру, 5А (1984)
• Іскандер по С. стороні, 5Б
• Джигіт, 5Б (1986)
• Зіндон, 5Б (1987)
• Джигіт по «серпів», 5Б
• пік Леніна (1988)
• пік Комунізму (1989)
• пік Корженевськой (1989, 2005)
• Хан-Тенгрі (1990, 1992, 1993)
• пік Перемоги (1992)

За кількістю сходжень на радянські семитисячники — двічі «Сніговий барс».

Примітки[ред. | ред. код]

{reflist}}

Джерела[ред. | ред. код]

• http://alpclub.com.ua/node/71 [Архівовано 18 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• https://4sport.ua/news?id=27505 [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• http://alp.org.ua/?p=5875 [Архівовано 10 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• ttps://www.sq.com.ua/rus/news/obschestvo/06.02.2008/harkovskij_alpinist_sbershov_planiruet_v_2008_g_prodolzhit_voshozhdenie_na_karakorum/
• https://kh.vgorode.ua/news/sport/125983/ [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]

1. ↑ Список альпинистов совершивших восхождение на вершину Эверест. Проект Alp (ru-RU) . 4 січня 2017. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.