Богомил Райнов — Вікіпедія

Богомил Райнов
Ім'я при народженні Богомил Ніколаєв Райнов
Народився 19 червня 1919(1919-06-19)
Софія, Болгарія
Помер 8 червня 2007(2007-06-08) (87 років)
Софія, Болгарія
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Громадянство
Національність болгарин
Діяльність Прозаїк
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], поезія[1], літературна критика[1] і літературознавство[1]
Мова творів болгарська
Роки активності з 1942
Напрямок роман, повість
Жанр детектив
Брати, сестри Boyan Raynovd
Нагороди Димитровська премія, 1952, 1969

Богомил Ніколаєв Райнов (болг. Богомил Николаев Райнов; 19 червня 1919, Софія, Болгарія — 8 червня 2007, Софія, Болгарія) — болгарський письменник та громадський діяч. Автор детективних романів.

Член-кореспондент Болгарської АН (1974).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині відомого письменника і вченого Ніколая Райнова. Закінчив Софійський університет. Вивчав філософію, спеціалізація — естетика та мистецтвознавство.

Свої перші вірші Райнов почав публікувати в середині 1930-х років, а в 1940 році вийшла його перша поетична збірка «Вірші», яку схвально оцінили критики. З 1944 року член Болгарської робітничої партії (комуністів). Після Другої світової війни 7 років, з 1953 по 1960, пропрацював аташе з культури у Парижі. В 1950-х почав публікувати свої оповідання та повісті так званого паризького циклу. Саме вони принесли популярність Райнову як прозаїку. Крім того, Райнов пише соціальну прозу про болгарську дійсність, а також науково-популярні праці з мистецтвознавства, в яких критично висловлюється стосовно західної масової культури («Чорний роман», «Масова культура» та ін).

1963 року вийшов друком детективний роман «Інспектор і ніч». Популярність Богомилу Райнову приніс цикл пригодницьких романів, об'єднаних головним героєм, розвідником Емілем Боєвим: «Пан Ніхто», «Немає нічого ліпшого за негоду», «Велика нудьга» та інші. У них мало погонь і стрілянини, але з лишком вистачає боротьби інтелекту. Вороги у Райнова розумні, підступні й нещадні, але й головний герой нічим їм не поступається. Втім, моральна перевага Боєва над західними шпигунами настільки очевидна, що в читача не виникає навіть сумніву в його правоті.

Екранізовано більшість романів Богомила Райнова. Сам автор працював сценаристом при їх створенні. Крім того, Богомил Райнов писав праці з естетики та образотворчого мистецтва («Художня майстерність»).

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Кирила і Мефодія. 1 ступінь. (1959)
  • Заслужений діяч культури Болгарії. (1965)
  • Димитровська премія. (За роман «Пан Ніхто») (1969)
  • Народний діяч культури Болгарії. (1971)
  • Герой Соціалістичної Праці. (1976)
  • Орден Георгія Димитрова. (1979)
  • Орден «13 століть Болгарії». (1989)

Бібліографія[ред. | ред. код]

Серія «Три зустрічі з інспектором»:

  • Інспектор і ніч (1963)
  • Людина повертається з минулого (1966)
  • Бразилійська мелодія (1969)

Романи про Еміля Боєва:

  • Пан Ніхто. (1967)
  • Немає нічого ліпшого за негоду. (1968)
  • Велика нудьга. (1971)
  • Реквієм мерзотниці. (1973)
  • Наївна людина середнього віку. (1974)
  • Тайфуни з ніжними іменами. (1977)
  • Помирати — в крайньому випадку. (1979)
  • Ранок ще не день. (1981)
  • Використаний шпигун. (2014)

Інші прозові твори:

  • Так помираємо тільки ми. (З паризького циклу) (1961)
  • Дороги в нікуди. (1966)
  • Чорний роман. (1970)
  • Тільки для чоловіків.
  • Чорні лебеді.
  • Не сміши мене.

Науково-популярні публікації:

  • Стиль в образотворчому мистецтві. (1947)
  • Естетика. (1951)
  • Про художню майстерність. (1969)
  • Ерос і Танатос. (1973)
  • Культура, напівкультура та псевдокультура. (1973)
  • Масова культура. (1974)

Поетичні збірки:

  • Вірші. (1940)
  • Поезії. (1949)
  • Вірші про п'ятирічку. (1951)

Екранізація[ред. | ред. код]

  • Інспектор і ніч. Болгарія. (1963)[2]
  • Дороги в нікуди (в 1968 р. екранізовано під назвою «Біла кімната»)[3]
  • Пан Ніхто. Болгарія. (1969)[4]
  • Немає нічого ліпшого за негоду. Болгарія. (1971)[5]
  • Велика нудьга. Болгарія. (1973)[6]
  • Бразилійська мелодія (1974)[7]
  • Наївна людина середнього віку (1976)[8]
  • Реквієм мерзотниці. Два фільми(?): «Синята безпределност»[9] та «Реквием за една мръсница»[10], обидва 1976 року)
  • Чорні лебеді. (1977)[11]
  • Помирати — в крайньому випадку (телевізійний серіал, 1978)[12]
  • Тайфуни з ніжними іменами (1979)[13]
  • Ранок ще не день (телевізійний серіал, 1985)[14]
  • Болеро (2013)[15]

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Низку романів Богомила Райнова перекладено українською мовою.

  • Богомил Райнов,. Пан Ніхто. Київ. — Дніпро, 1972. — 656 с.. Переклад українською мовою Юрія Чикирисова.
  • Богомил Райнов,. Нема нічого ліпшого за негоду. Київ. — Дніпро, 1972. — 656 с.. Переклад українською мовою Любима Копиленка.
  • Богомил Райнов,. Велика нудьга. Київ. — Дніпро, 1972. — 656 с.. Переклад українською мовою Любима Копиленка.
  • Богомил Райнов,. Тайфуни з ніжними іменами. Львів. — Каменяр, 1982. — 255 с.. Переклад українською мовою Марії Вакалюк-Дорошенко та Катерини Марущак-Зозуляк.

У 1988 році у видавництві «Дніпро» вийшла збірка усіх чотирьох творів під спільною назвою «Пан Ніхто».

  • Богомил Райнов,. Пан Ніхто. Київ. — Дніпро, 1988. — 765 с..
  • Богомил Райнов,. Людина повертається з минулого. Київ. — Молодь, 1968. — 119 с.. Переклад українською мовою Любима Копиленка.
  • Богомил Райнов,. Інспектор і ніч. Бразилійська мелодія. Київ. — Радянський письменник, 1974.. Переклад українською мовою Юрія Чикирисова.
  • Богомил Райнов,. Чорні лебеді. Київ. — Дніпро, 1986. — 352 с..
  • Богомил Райнов,. Не сміши мене. Київ. ― Молодь, 1988. ― 248 с.. Переклад українською мовою Софії Скирти та Івана Сварника.
  • Богомил Райнов,. Як вмираємо тільки ми. Київ. — Держлітвидав України, 1962. — 82 с..

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Фільм Інспектор і ніч (1963) на imdb.org
  3. ↑ Фільм Біла кімната на imdb.org
  4. ↑ Фільм Пан Ніхто (1969) на imdb.org
  5. ↑ Фільм Немає нічого ліпшого за негоду (1971) на imdb.org
  6. ↑ Фільм Велика нудьга на imdb.org
  7. ↑ Фільм Бразилійська мелодія на imdb.org
  8. ↑ Фільм Наївна людина середнього віку на imdb.org
  9. ↑ Синята безпределност Фільм на imdb.org
  10. ↑ Фільм Реквием за една мръсница на imdb.org
  11. ↑ Фільм Чорні лебеді на imdb.org
  12. ↑ Фільм Помирати — в крайньому випадку на imdb.org
  13. ↑ Фільм Тайфуни з ніжними іменами на imdb.org
  14. ↑ серіал Ранок ще не день на imdb.org
  15. ↑ Фільм Болеро на imdb.org

Посилання[ред. | ред. код]


1950 — Єлисавета Багряна, Гйончо Белев, Павел Вежинов, Любомир Пипков, Стефан Савов, Петко Стайнов • 1951 — Павел Вежинов, Любомир Пипков, Веселин Стоянов, Стефан Савов, Андрей Гуляшки • 1952 — Димитр Димов, Димитр Методієв, Любомир Пипков, Богомил Райнов, Стефан Савов • 1953 — Васко Абаджієв • 1959 — Николай Гяуров, Димитр Іванов, Димитр Талев, Веселин Ханчев • 1960 — Димитр Ангелов, Валерій Петров • 1962 — Веселин Ханчев • 1964 — Димитр Методієв • 1966 — Николай Гяуров, Антон Дончев • 1969 — Богомил Райнов • 1971 — Павел Вежинов, Коста Цонев • 1972 — Любомир Левчев, Стойчо Панчев • 1974 — Михайло Суслов, Іван Юхновський • 1976 — Павел Вежинов, Тодор Живков • 1978 — Леонід Брежнєв • 1979 — Габрієль Гарсія Маркес, Минчо Минчев • 1980 — Коста Цонев • 1981 — Хосе Лопес Портільйо • 1983 — Микола Тихонов • 1984 — Дороті Годжкін, Хафез аль-Асад • 1986 — Невена Коканова, Леда Мілева, Станіслав Стратієв • 1989 — Жоржі Амаду
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богомил_Райнов&oldid=38157703