French
DeutschБогомазов Олександр Костянтинович — Вікіпедія
| Богомазов Олександр Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 (26) березня 1880[1][4] Янків Ріг, Охтирський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 3 червня 1930[1][2][…] (50 років) Київ, Українська СРР, СРСР ·туберкульоз |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР.svg){kind=small} Українська СРР[5] |
| Діяльність | художник, рисувальник, педагог |
| Галузь | малярство |
| Alma mater | Київське художнє училище |
| Відомі учні | Овчинников Василь Федорович, Сабадиш Петро Євлампійович і Гізлер Галина Георгіївна |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрямок | кубізм і футуризм |
| У шлюбі з | Монастирська Ванда Вітольдівна |
Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (14 березня (26 березня) 1880, с. Янків Ріг, Харківська губернія, Російська імперія (нині с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область) — 3 червня 1930, Київ, Українська РСР, СРСР) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.
Був чільним представником українського й світового авангарду.
Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).
Практично одразу після смерті його ім'я та творчий доробок викреслили з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї бухгалтера. Згідно з метричним записом батьками були:
Временно проживающій при Янковскомъ сахарномъ заводѣ, города Суджи купеческій братъ Константинъ Ѳедоровъ сынъ Богомазовъ, и законная жена его Анисія Яковлева дочь. Оба православного вѣроисповѣданія.[6]
Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге.
Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька, — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі, де здобув фах агронома[7]. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився 1902 року записатися до Київського художнього училища, де познайомився з Олександрою Екстер та Олександром Архипенком. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві. У 1905 році був виключений через участь в страйках під час подій в Києві (Першої російської революції).
Жив і працював у Києві. В 1905 році стає членом соціал-демократичної партії. Також працює в журналі «Шершень». В 1908 році їде до Криму, де живе з друзями (Грищенком та Денисовим) в Алупці. Там же починає змінюватись стиль його роботи з аквареллю, що пізніше можна буде відслідкувати в його роботах.
Після поїздки була невдала спроба вступу до Московського училища. Тому художник обирає навчання в двох приватних студіях (Ф. Рерберга та К. Юона [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.]), де в його стиль та палітру приходить особливий синій тон.
Улітку 1911 року Олександр Богомазов як кореспондент газети «Киевская мысль» здійснив подорож до Фінляндії, результатом якої став «Фінський цикл» картин художника[8].
1913 року одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).
У 1914 році написав трактат «Живопис та Елементи», у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. Вона була написана після поїздки у Фінляндію в 1911 році та була присвячена його дружині. Також разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».
В 1915 році був переїзд на Кавказ, яка була для художника розчаруванням через відсутність грошей та та малу кількість соціальних інтеракцій, але насичена натхненням для картин. З 1917 року займається педагогічною діяльністю.
1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.
1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів — Петро Сабадиш.
Помер 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 10, місце 6), встановлено гранітний пам'ятник.
Творчість[ред. | ред. код]
Був одним із чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.
1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.
Автор теорії «якісних ритмів».
Твори[ред. | ред. код]
- «Базар» (1914)
- «Львівська вулиця в Києві» (1914)
- «Тюрма» (1914)
- «Пляшки» (1915)
- «Паровоз» (1916)
- «Спогади про Кавказ» (1916)
- «Пилярі» (1927)
- «Київський пейзаж» (1928)
- «Праця малярів» (1929)
Теоретичні праці[ред. | ред. код]
«Живопис та елементи» (1914).
Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:
- Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
- Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.
«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Довгий час місцем народження художника вважалось смт Ямпіль. На початку 2020 року сумські ентузіасти Олександр Десятниченко та Костянтин Аленінський знайшли метрику художника, де було вказано, що він народився у с. Янків Ріг (зараз с. Іванівка Охтирського району на Сумщині).
В Боярці існує вулиця Олександра Богомазова[9].
В серпні 2018 року ім'ям Богомазова названо вулицю на території колишнього заводу ЗІЛ у Москві поруч з вулицями інших художників та архітекторів.
В 2019 році Калинову вулицю в Солом'янському районі міста Києва (мікрорайон Жуляни) перейменовано на вулицю Олександра Богомазова.
2022 року ім’ям Олександра Богомазова названо колишню вул. Пугачова в Сумах[10].
Фільми про О.Богомазова[ред. | ред. код]
- «Знак божої іскри». Реж. Ігор Недужко. Національна кінематека України. Київнаукфільм. 2001
- В.Соколовський. Д.Горбачов. Український кубофутуризм і О. Богомазов. Серія «Мистецтво світу — внесок України». «Автор — Студія». 2005
Галерея[ред. | ред. код]
-
«Космос», 1910-ті. Колекція І.Диченка -
Трамвай. 1914 -
Пилярі. 1927 -
В'язниця, 1914 -
Композиція, 1915 -
Портрет жінки, 1915 -
Портрет, 1916 -
Портрет, 1913 -
«Київський пейзаж», 1910-ті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Aleksandr Konstantinovich Bogomazov
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Mudrak M. M. Bohomazov, Oleksandr // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T009615
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ Державний архів Сумської області. Ф. 745. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 368об-369
- ↑ УІНП. 1880 – народився Олександр Богомазов, художник-авангардист. УІНП (укр.). Процитовано 3 квітня 2024.
- ↑ Терамае Н. «Я гадав, що на півночі мало барв...»: Олександр Богомазов у Фінляндії / Наталія Терамае // Антиквар. — 2022. — № 2/3 (126). — С. 126.
- ↑ Рішення міської ради. Архів оригіналу за 16 серпня 2016.
- ↑ Перелік топонімів у Сумській міській територіальній громаді, назви яких змінюються (перейменовуються). Суми: інформаційний портал Сумської міської ради. Процитовано 19 лютого 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кашуба-Вольвач О. Олександр Богомазов. Автопортрет / Олена Кашуба-Вольвач. — Київ : Родовід, 2012. —108 с. : іл. — (Мала серія українського модернізму).
- Терамае Н. Богомазов у Фінляндії. Сто років потому / Наталія Терамае. — Київ : Родовід, 2023. — 144 с. : іл.
Посилання[ред. | ред. код]
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 36 Про «українського Пікасса» Олександра Богомазова [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- * Дмитро Горбачов. Творчість Олександра Богомазова // Авторська екскурсія «Малевич й Україна». (укр.)
- Н. Г. Ковпаненко. БОГОМАЗОВ Олександр Костянтинович [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 315. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Дмитро Горбачов. Богомазов — один із найбільших футуристів Європи // Zbruch, 07.04.2016 [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник[недоступне посилання з червня 2019]
- Олександр Богомазов. Каталог творів. Київ, Гарант, 1991. [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- «Український Пікассо» Олександр Богомазов (відео)
|
