Богданов Микола Олексійович — Вікіпедія

Богданов Микола Олексійович
Основна інформація
Дата народження 22 грудня 1837 (3 січня 1838)
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті невідомо
Місце смерті Київ, Російська імперія
Громадянство Російська імперія
Професії співак
Освіта Імператорський університет Святого Володимира
Співацький голос баритон

Микола Олексійович Богданов (нар. 3 січня 1838, Санкт-Петербург — пом. близько 1920 року, Київ) — український співак (баритон) і музично-громадський діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 грудня 1837 [3 січня 1838](18380103) року у місті Санкт-Петербурзі (тепер Росія). 1861 року закінчив Імператорський університет Святого Володимира у Києві. Був одним із фундаторів Київського відділення Російського музичного товариства. У 18581961 роках постійно виступав у концертах Російського музичного товариства і філармонічного товариства Київського університету.

Впродовж 18631869 років — соліст, з 1872 року — секретар, у 19121818 роках — голова дирекції Київського відділення Російського музичного товариства. Помер у Києві близько 1920 року.

Творчість[ред. | ред. код]

У репертуарі співака були українські народні пісні («Ой джиґуне, джиґуне», «Дощик», «Спать мені не хочеться», «Зелена ліщинонька»), твори Миколи Лисенка (перший виконавець у 1870 році «Музики до „Кобзаря“ Тараса Шевченка»), російських (Петро Чайковський, Олександр Даргомижський, Михайло Глінка) та зарубіжних (Йозеф Гайдн, Людвіг ван Бетховен) композиторів. У 1867 році виконав роль Миколи у п'єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського.

На оперній сцені виконав партії:

Автор праці «Очерк деятельности Киевского отделения Императорского Русского музыкального общества и учрежденного при нем музыкального училища со времени их основания (1863—1888)», Київ, 1888.

Література[ред. | ред. код]